7. Технологія збирання та післязбиральної обробки насіння

7.1 Збирання насіннєвих посівів

Збирають озимий ячмінь у фазі воскової стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) і двофазний (роздільний) способи збирання. Двофазним способом збирають забур'янені посіви, густий високорослий озимий ячмінь, сорти, схильні до обсипання. Починають збирати при досягненні зерном вологості 30 - 32 %. Скошують ячмінь жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки товщиною 12 - 18см, шириною до 1,8м при висоті зрізу середньо- і низькорослих сортів 15-20см, високорослих та густих 25 — 30см. За такої висоти стерні валки швидше просушуються. При двофазному збиранні полеглого забур'яненого ячменю використовують бобові жатки (ЖБА-3,5), тому що під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається багато зерна. Через 2-4 дні підсохлі валки підбирають комбайнами СК-5М «Нива», Дон 1200, Дон 1500 з приставками ПУН-5, ПУН-6 і обладнані підбирачами ППТ-2, ППТ-ЗА.

Роздільне збирання у Лісостепу проводять протягом 2-4 днів, після чого переходять на пряме комбайнування, яке починають при вологості зерна 16%.Для прямого комбайнування залишають чисті, стійкі проти обсипання, не полеглі та зріджені низькорослі посіви пшениці, які досягли повної стиглості. Застосовують його також у дощові жнива.

Комбайни при збиранні старанно регулюють з тим, щоб звести до мінімуму втрати зерна (не більше 1 %), травмованість (насінного зерна не більше 1 %, продовольчого до 2 %).

Швидкість агрегату при прямому комбайнуванні становить 6-7км/год, на обмолоті валків 4,5-5км/год.

Табл.12 Агротехніка для обмолоту посівів зернових культур.

Назва робіт	Строк виконання	Марка машини	Вимоги до якості
пряме комбайнування	повна стиглість	СК-5 “Нива” ДОН-1500	Добре відрегульовані молотильні барабани, швидкість 6-7км/год
відвезення зернової маси	Одночасно з комбайнуванням	ГАЗ-53 ЗИЛ-130	вологість зерна повинна становити до 14-15 %.

7.2 Післязбиральна обробка насіння

Завданням післязбиральної підготовки насіння є підготовка його до висівання та тривалого зберігання. Процес післязбиральної обробки насіння передбачає його сушіння, очищення та сортування, а при потребі й обробку певними хімічними препаратами. При цьому не тільки вдається зберігати біологічні властивості вирощеного насіння, а й у більшості випадків — поліпшувати.

За умов промислового насінництва післязбиральна обробка насіння і доведення його до посівних кондицій високого класу ефективні тільки на спеціалізованих зерноочисно-сушильних комплексах.

Насіннєва маса, що надходить на тік після обмолоту, є складною механічною сумішшю (волохом) насіння основної культури та різних органічних і мінеральних домішок. Багато з них, особливо зелені частини рослин, мають високу вологість, що зумовлює підвищення вологості насіння основної культури. Волох зернових, зернобобових, олійних культур і трав може надходити на тік з вологістю до 40 % і засміченістю до 30 % і більше. При вологості насіння у більшості зернових культур понад 14—15 %,з'являється вільна вода й активізуються процеси життєдіяльності.

Науковими дослідженнями встановлено, що збільшення вологості насіння зернових культур на 2—3 % вище критичної прискорює процеси дихання в 20—30 разів. Оскільки при диханні насіння виділяє вуглекислий газ, воду й тепло, температура зернової маси підвищується. Це призводить до посиленого розвитку мікроорганізмів, цвілевих грибів, а в результаті — до зниження схожості насіння. Тому насіннєвий ворох потрібно у міру його надходження на тік розділяти на зерно і відходи, тобто вжити негайних заходів щодо запобігання його самозігріванню.

Технологічний процес післязбиральної обробки насіння включає такі обов'язкові операції: приймання насіннєвої маси, попереднє очищення та сушіння, вторинне очищення і сортування, зберігання та передпосівну обробку насіння. За допомогою очищення і сортування насіннєвої маси вирішуються три важливих завдання: видалення домішок й одержання чистого насіння основної культури; поліпшення фізичних показників насіння; виділення для висівання насіння, що відповідає вимогам стандарту на посівні якості і має високі врожайні властивості.

Вирішення цих завдань ґрунтується на всебічному використанні відмінностей фізико-механічних властивостей насіння різних культур (парусність, розміри, маса, форма, характер поверхні тощо).

Насіннєві суміші на сучасних очисних машинах здебільшого розділяють повітряним потоком, решетами і трієрами.

Попереднє очищення насіннєвого вороху проводять при його вологості 18—40 % і засміченості 10—20 % за допомогою машин для попереднього очищення: ЗД-10000; МПО-50; К-52; К-523; К-527А і ОВП-20А; ОВС-25 (. Ворох розділяють на дві фракції: зерно й відходи. Із волоха виділяють не менше 50 % домішок. Залишок соломистих домішок завдовжки до 50мм повинен становити не більше 0,2%

Якщо насіннєвий ворох має вологість не більше 18 % і засміченість до 8 %, то його піддають первинному очищенню.

Первинне очищення здійснюють на стаціонарних (ЗАВ-10.30.000; ЗВС-20; ЗВС-20А; СВУ-5А; К-218; К-531А; К-546А) або пересувних (ОС-4,5М; СМ-4) очисних машинах. За допомогою повітряного потоку, решіт і трієрів насіннєвий ворох розділяють на три фракції: насіння, фуражні й крупні відходи, легкі та дрібні домішки. Після первинного очищення насіння надходить на трієрні блоки для видалення коротших і довших від насіння основної культури домішок.

Безпосередньо вторинному очищенню можна піддавати насіннєвий ворох вологістю до 18 і засміченістю до 8 %. На тих самих машинах, що проводять первинне очищення, вихідний ворох розділяють на чотири фракції: насіння, фуражні відходи, легкі домішки, крупні та дрібні домішки. Після вторинного очищення насіння за чистотою повинно відповідати вимогам стандарту.

Якщо після первинної та вторинної очистки насіння містить важковідокремлювані домішки, його очищають на пневматичних сортувальних столах і магнітних насіннєочисних машинах.

Сушіння насіння. Згідно з вимогами стандартів на посівні якості насіння, його вологість при зберіганні не повинна перевищувати, 14%: пшениці, жита, ячменю, вівса, гречки, кукурудзи, проса, гороху, вики — 14—15; сорго, льону олійного—13; ріпаку озимо­го — 12; соняшнику — 10; рицини — 9; люпину — 16. При вищій вологості насіння потрібно сушити.

Способи сушіння залежать від вологості насіння, його кількості і технічних можливостей.

Для невеликих партій насіння, вологість якого не більше 16— 18 %, можна застосувати повітряно-сонячне сушіння, розстилаючи насіння на току шаром у кілька сантиметрів.

Активне вентилювання атмосферним повітрям застосовують при тимчасовому зберіганні (1—2 тижні) насіння з вологістю не більше 16—18 % і при відносній вологості повітря до 65—70 % в надпідлогових сушарках. При відносній вологості повітря понад 70 % вентилювання проводять підігрітим повітрям. Гранична температура підігріву вологого насіння 4, сухого 45 °С.

Вентилювати насіння атмосферним повітрям краще вночі та вранці. Насіння, що нагрівається, слід вентилювати безперервно, поки температура його не відрізнятиметься від температури навколишнього середовища на 3—5 °С.

У спеціалізованих насінницьких господарствах, на насіннєвих заводах при обробці великих партій насіння застосовують насіннєочисно-сушильні комплекси. Для потокових ліній промисловістю випускаються шахтні, барабанні сушарки і вентильовані бункери.

У шахтних (СЗШ-16А, СЗШ-16Р, СБВС-5, М-820, М-839) і барабанних (СЗСБ-8А) сушарках сушать попередньо очищений на ворохоочисних машинах насіннєвий матеріал з вологістю до ЗО %.

Сушіння насіння є одним з важливих засобів збереження його посівних якостей. У процесі сушіння насіння може травмуватися внаслідок механічних ударів і дії температури. Високі температури і різка зміна високих і низьких температур можуть призводити до мікротравм (особливо внутрішніх тріщин), внаслідок чого не тільки знижуються життєздатність і схожість, а й врожайні якості насіння. Тому дуже важливо вибрати режим сушіння. Найсприятливішим є ступінчастий режим сушіння, тобто зниження вологості насіння за одне проходження через сушильну й охолоджувальну камери не повинно перевищувати у зернових 6, у зернобобових культур — 3—4 %.

Для правильного вибору режиму сушіння визначають вологість насіння і розраховують кількість проходжень його через сушарку.

У процесі сушіння систематично відбирають проби насіння для визначення його вологості і температури, а також контролюють температуру теплоносія. При вмілому сушінні на механізованих зерносушарках можна досить швидко І високоякісно довести значні партії насіння до стандартної вологості , а посівні якості – до високих кондицій.

Гранична температура нагрівання насіннєвого зерна вологістю до 20 % у сушарках становить 45 °С, а при вологості понад 26 % —не більше 40 °С.

Особливо ретельно слід вибирати режим сушіння насіння зернобобових культур, яке погано віддає вологу І при сушінні може розтріскуватися. Тому для насіння гороху, вики, сочевиці допускається зниження вологості на 3—4% за одне проходження через шахтну сушарку при температурі теплоносія 50—55 °С. Температура теплоносія при сушінні насіння сої, квасолі, люпину не повинна перевищувати 45 °С. Після кожного проходження через сушарку насіння має відлежати 5—6год при температурі не вище 25 °С.

Особливо ефективне сушіння насіння зернових, бобових, проса, гречки способом активного вентилювання, підігрітим або атмосферним повітрям.