Зовнішні фактори мовного розвитку

Зовнішні причини змін у М зумовлені різними суспільними чинниками. Найпотужнішими з них є розвиток матеріальної і духовної культури, продуктивних сил науки, техніки. Надзвичайно важливою зовнішньою причиною є контактування мов. Вони мають місце в разі загарбання території і поневолення корінного етносу; за мирного співіснування різноманітного населення на 1 тер-рії; коли насел-я вступає в різноманітні стосунки з насел-ям інш країни;коли завс-ся інша М в процесі навчання.

Типи М-х контактів: безпосередні й опосередковані; маргінальні і внутрішньорегіональні; з однобічним й обопільним впливом; казуальні (випадкові) й перманентні.

Контактування може зумовити такі процеси: запозичення лексики й фразеології; зміни наголосу; у словотворі.

Серйозні контактно зумовлені зрушення поч-ся з 2мовності, коли 2 мовні системи вступають у контакт, впливають одна на одну, внаслідок чого зявл-ся контактно зумовлені відхилення, яке називають інтерференцією.

Тривале й інтенс контактування може привести до асиміляції 1-ї з М, втрати, але втрачена М не зникає безслідно. Сліди витісненої М отримали назви субстрат і суперстрат. Субстрат – М-підоснова, ел-ти якої розчинилися в М, що нашарувалась на неї; суперстрат – М-надоснова, ел-ти якої розчинилися в М, на яку вона нашарувалася. Адстрат – сукупність рис М-ї с-ми, що зявилися внаслідок впливу 1-ї М на іншу.

Внутрішні причини мовного розвитку

Це протилежні начала, боротьба між якими призводить до змін. Основними є такі:

1) антиномія позначувального й позначуваного – план вираження (позначувальне) і план змісту (позначуване) мовного знака переб у стані нестійкої рівноваги, що зумовлю розвиток омонімії, полісемії і синонімії;

2) антиномія норми і системи. Не все потенційно закладене в стр-рі М дозволяє система (дитяча вимова слів). Боротьба між нормою і системою призводить до змін, які полягають у тому, що заборонена норма стає нормативною. Ще недавно слово пальто належало до невідмінюваних Ім-ів, однак у мовл-ні пересічних носіїв воно змін-ся. Нині відм-я цього Ім-ка є кодифікованою нормою.

3) антиномія мовця і слухача (намагання мовця спростити думку).

4) антиномія інформаційної та експресив-ї ф-й М (автомобіль - тачка).

5) антиномія коду і тексту (описові номінації замін-ся на 1слівні, а останні отрим-ть синонімічні перифрази).

Мовна й мовленнєва діяльність

Існує 3 підходи до співвідношу-я М і мовл-ня.

Гносеологічний (філософський): М і мовл-ня явища різн ступеня абстракції. М-абстрактне, а мовл-ня – конкретне. Онтологічний (власне лінгвістичний): М належ до психічних явищ, а мовл-ня до психофізіологічних, доступних сприйманню. З прагматичного погляду М являє собою щось стабільне і загальноприйняте, тоді як мовлення є оказіональним (унікальним), рухливим.

Мовл-ня розгорт-ся в часі і реаліз-ся просторі, тоді як М не має цих параметрів. Мовлення безконечне, а система М конечна. Мовлення лінійне, а М має рівневу орг.-цію. Мовл-ня контекстно і ситуативно зумовлене, М не залежить від обставин спілк-ня.