2. Обґрунтуйте, які сили сприяли процесу “Руїни” в Україні.

Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Б. Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Слід звернути увагу на те, що у вітчизняній історіографії немає одностайності щодо її хронологічних меж. Як правило, її датують 60–80-ми роками ХVІІ ст. Питання залишається відкритим, особливо щодо початку цього періоду. Закінчення Руїни пов’язують з гетьмануванням І. Мазепи.

Причинами Руїни були:

− розкол серед старшини – правлячої верстви українського суспільства;

− посилення антагонізму між різними станами українського населення;

− слабкість гетьманської влади, не здатної консолідувати народ;

− боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої тощо.

3. Визначте, які структурні зрушення відбулися в економіці урср внаслідок індустріалізації та яку ціну заплатила Україна за сталінський “стрибок в індустріалізацію”.

Для України перший п'ятилітній план був сприятливим з погляду промислового розвитку. Україна одержала 20% загальних капіталовкладень, а це означало, що з 1500 промислових підприємств, що споруджуються в СРСР, 400 приходилося на Україну. Деякі з цих заводів були гігантських масштабів. Зведений у 1932 р. зусиллями 10 тис. робітників Дніпрогес був найбільшою гідроелектростанцією в Європі. Найбільшими в своїх категоріях були також новий металургійний комбінат у Запоріжжі й тракторний завод у Харкові. В Донецько-Криворізькому басейні постало більше 200-т нових заводів, що весь район виглядав, як одне величезне будівництво великих індустріальних країн.

Отже, наприкінці 30-х рр. вирішальна перевага вже належала фабрично-заводському сектору. Промислову продукцію тепер виробляли в основному робітники, а не ремісники та кустарі. Україна випередила за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країни. У цілому за роки перших п'ятирічок у надзвичайно тяжких умовах тоталітарного режиму трудівники України створили могутню індустріальну базу. Вона і вивела республіку на рівень справді економічно розвитих країн світу. За роки довоєнних п'ятирічок в Україні було збудовано понад 2 тис. нових великих промислових підприємств, набагато зросли натуральні обсяги промислової продукції. Позитивні сторони індустріалізації: досягнення економічної незалежності, перетворення СРСР на індустріально-аграрну державу, укріплення обороноздатності, розвиток нових галузей промисловості.

Негативні риси: створення замкнутого циклу економіки яка сама себе забезпечує, створення можливостей для здійснення воєнно-політичного керівництва,зменшення розвитку виробництва товарів повсякденного вжитку,політика суцільної колективізації і екстенсивний розвиток.

Наслідки індустріалізації були неоднозначними. З одного боку, це позитивні зрушення: вихід України на якісно новий рівень промислового розвитку, прогресивні зміни в структурі господарювання на користь промисловості, досягнення промисловістю республіки за низкою головних індустріальних показників європейського та світового рівня, урбанізація, швидке формування національного робітничого класу. З іншого боку індустріалізація носила політичний характер, вирішувала соціально-політичні задачі, а власне промислові проблеми відходили на задній план, призвела до падіння життєвого рівня населення. Відчуженість робітничого класу від засобів виробництва й бюрократичні методи директивного управління раз і назавжди визначили економічну неефективність промисловості.