- •Яке місце, на Вашу думку, займає курс “Історія України” в системі підготовки майбутніх спеціалістів?
- •Питання контрольного завдання № 2
- •1. Стародавнє населення України: Скіфи.
- •2. Охарактеризуйте національно-визвольну війну українського народу 1648 1654 р.Р.
- •3. Як здійснювалась відбудова народного господарства України на засадах непу?
- •Формування української козацько-гетьманської держави хvіі ст.
- •Охарактеризуйте причини українізації, її суть і наслідки (20-30- ті роки хх ст.)
- •2. Українсько-Московський договір 1654 р.
- •2. Обґрунтуйте, які сили сприяли процесу “Руїни” в Україні.
- •3. Визначте, які структурні зрушення відбулися в економіці урср внаслідок індустріалізації та яку ціну заплатила Україна за сталінський “стрибок в індустріалізацію”.
- •Питання контрольного завдання № 8
- •1. Назвіть передумови формування Давньоруської держави.
- •2. Дайте характеристику періоду „Руїни”.
- •1. В чому суть “норманської” та антинорманської теорії походження Київської Русі?
- •2. Опишіть добу „Відлиги”.
- •3. Назвіть соціальну базу Центральної Ради та проаналізуйте її програмні цілі.
- •1. Проаналізуйте суспільно-політичний устрій Київської Русі.
- •3. Охарактеризуйте Універсали Центральної Ради.
- •1. Доведіть, що Київська Русь була ранньофеодальною державою.
- •2. Які причини втрати козацької державності.
- •3. Укладання Україною Брестського миру. Чи були його результати сприятливими для українського народу?
- •1. Які передумови та наслідки політичної роздробленості Київської Русі?
- •2. Проаналізуйте особливості економічного розвитку України в хіх ст.
- •1. Висвітліть боротьбу Київської Русі з монгольським нашестям.
- •3. Розкрийте причини невдач та уроки національно-визвольних змагань 1917-1920 р.Р.
- •Питання контрольного завдання № 19
- •1. Яку роль відіграло Галицько-Волинське князівство в історії української державності?
- •3. Проаналізуйте місце України в планах протидіючих сторін на початку Другої світової війни.
- •2. Проаналізуйте реформи 60-70-х років хіх ст. Та їх значення для українського суспільства.
- •1. Охарактеризуйте процес закріпачення українського селянства в Речі Посполитій.
- •2. Проаналізуйте суспільні рухи в Україні в другій половині хіх ст.
- •3. Які підсумки та уроки Другої світової війни?
- •1. Розкрийте історичне значення православних братств.
- •2. Проаналізуйте економічний та соціальний розвиток України на початку хх ст. (1900-1914 р.Р.).
- •1. Зробіть аналіз та оцінку Магдебурзького права в українських містах хіv-хvі ст.
- •2. Охарактеризуйте революцію 1905-1907 р.Р. В Україні: причини, події, наслідки.
- •3. Які причини загострення політичної боротьби у західних областях України після Другої світової війни?
- •1. Проаналізуйте причини виникнення козацтва.
- •2. Покажіть як відбувалося посилення антиукраїнської політики царизму в другій половині хіх ст.
- •1. Висвітліть боротьбу козаків з турками і татарами.
- •3. Проаналізуйте дисидентський рух в Україні в 60-80-х роках хх ст.
- •2. Охарактеризуйте становище українських земель під час Першої світовій війни.
- •3. Охарактеризуйте державотворчі документи: “Декларація про державний суверенітет України” та “Акт проголошення незалежності України”.
- •1. Охарактеризуйте організаційний устрій Запорізької Січі, побут, воєнне мистецтво козаків.
- •2. Які причини Першої світової війни? Покажіть плани великих держав щодо України?
- •3. Які зрушення відбуваються в суспільно-політичному житті України на сучасному етапі?
- •2. Покажіть як розвивався український національний рух у період Першої світової війни.
- •2. Які причини лютневої (1917 р.) революції в Росії та які її наслідки для України?
2. Охарактеризуйте становище українських земель під час Першої світовій війни.
19 липня (1 серпня) 1914 року спалахнула Перша світова війна.
Вона виникла як наслідок крайнього загострення суперечностей між головними капіталістичними країнами за новий поділ світу. Війну готували всі імперіалістичні країни. Європа поділилася на два блоки: з одного боку Троїстий союз у складі Німеччини, Австро-Угорщини та Італії (в ході війни Італія відійшла від Троїстого союзу, а до нього приєдналася Туреччина та Болгарія), а з другого — Антанта, до якої увійшли Англія, Франція та Росія. На боці Антанти згодом воювали Японія, Італія, Румунія і США. Всі держави виношували свої загарбницькі цілі. Була також думка, що тривала і виснажлива війна допоможе імперіалістам «одвернути трохи в інший бік увагу здушеної в бочці, неспокійної маси», тобто задушити революційний рух, який в ряді країн набув загрозливих розмірів.
Напередодні війни у громадській думці багатьох найрозвинутіших країн вкоренилося переконання, що в умовах, коли світ став єдиним економічно, при сучасному високому розвитку науки і техніки, майбутнє належить взагалі лише так званому «мирному змаганню народів», і війна неможлива. Але вийшло навпаки: економічна єдність світу послужила підґрунтям не для всесвітнього братства, а для всесвітньої бойні.
Всі країни, які вступили у війну, враховували важливість українського чинника. Не дивлячись на те, що українські землі входили до складу Австро-Угорської імперії, першу скрипку у вирішенні питань грала Німеччина. Німеччина розглядала варіант відродження української держави і входження ЇЇ до складу майбутньої «Великої Німеччини» разом з Нідерландами, Бельгією, Австро-Угорщиною, Данією, Польщею, Прибалтикою, слов'янськими землями Балканського півострова тощо. В цьому контексті Україна розглядалася як плацдарм для просування на Схід і потенціальна колонія, звідки можна буде черпати сільськогосподарські продукти і природну сировину. Були в Німеччині сили, які бачили долю України по-іншому: створення самостійної України, яка б послабила Росію і закрила їй вихід у Європу. Проти таких планів виступили Франція, позиція якої була русофільською, і Англія, бо створення Української держави ослабило б Росію, яка урівноважувала Німеччину.
Австро-Угорщина претендувала на Волинь і Поділля, разом з тим не відмовляючись від панування в Східній Галичині, Закарпатті та Північній Буковині. Австрійський уряд метою своєї політики у війні проголосив відрив від Москви українського народу і заснування самостійної України, чим мав послабити вплив Росі в басейні Чорного моря.
Царська Росія прагнула захопити всю Галичину, Вірменію, а також Константинополь, зайняти протоки з Чорного моря до Середземного. Війна 1914 року певною мірою була результатом ворожості офіційної і національної Росії до українського руху в Галичині як П'ємонту українського національного відродження, тоді як російські офіційні кола звикли дивитися на неї як на осередок українського і сепаратизму, що підтримувався чужорідними впливами Австро-Угорщини. Відносини міх Росією і Австро-Угорщиною визначалися переважно слов'янофільською націоналістичною ідеологією, в якій одне з чільних місць посідало вороже ставлення до зростання української культури в Галичині і прагнення до «возз'єднання уярмленої Русі» з Росією на засадах етнографічної єдності. Йшла боротьба міх Росією і Австро-Угорщиною за гегемонію в слов'янському світі. Тому не дивно, що коли Австрія погодилася на відкриття в 1912р. українського університету у Львові, в Петербурзі сказали, що це стане причиною війни. Зразу ж після поразки у російсько-японській війні російський царизм почав шукати свої інтереси в українстві, бо після революції 1905-1907 рр. українство почало поширюватись на Наддніпрянщині. Петербург робив все можливе, щоб не дати поширитись «мазепинству» зі Львова до Києва. Успіхи на парламентських виборах 1913 року до Віденського парламенту, куди пройшли ЗО українців і 1 москвофіл (на попередніх виборах 12 українців і 8 москвофілів), зростання впливу українців у Львівському сеймі також лякало російський царизм, бо досягнення українців в Австро-Угорщині були досить видимими. Тому для Росії ставало вкрай необхідним покінчити з базою дамського відродження в Галичині. Для військових фахівців було дивним, чому Росія кинула такі великі сили на Галичину, яка в стратегічному відношенні не заслуговувала на таку увагу.
Не маючи своєї державності, щоб захистити свої корінні інтереси, українці зазнали у війні особливо відчутних втрат. Українці воювали по обидва боки ворогуючих, змушені були вбивати один одного, воюючи за імперії, які ігнорували українські національні інтереси. Наддніпрянська, або Російська Україна, де наприкінці XIX століття проживало 23,5 млн. українців, дала до російської армії 3,5 млн. солдатів, а із Західної, або Австрійської України з 6,5 млн. проживаючих тут українців було мобілізовано 250 тис. В 1914-1915 рр. в Австро-Угорщині було мобілізовано чоловіків від 21 до 42 років, а в 1916— 18-50-річних. Дезертирів не було. В складі австрійської армії українці пішли здобувати славу «тирольців сходу». Війна готувала Україні величезні страждання і руїни, оскільки воєнні дії велися на її території.