1. Які передумови та наслідки політичної роздробленості Київської Русі?

В історію цей процес увійшов під назвою феодальної (політичної) роздробленості і був історично зумовлений закономірним етапом суспільного розвитку середньовіччя. Її причини пов’язані не тільки з появою окремих князівств, управління в яких здійснювалось за принципом тогочасної феодальної ієрархії: великий князь, удільні князі, бояри. Вона була обумовлена еволюцією економіки, дальшим розшаруванням суспільства, розвитком феодалізму як у центрі, так і на місцях, появою нового класу землевласників-феодалів, що стають значною економічною й політичною силою і сприяють вирівнюванню центру і периферії.

Підштовхувала до роздробленості Русі також і церковна організація, православні єпархії у містах, які стали осередками утворення незалежних князівств. Місцеві єпископи нерідко освячували прагнення світської влади до самостійності.

Відокремившись від Києва, кожне князівство було цілком суверенним і мало не тільки визначати “лад земельний”, тобто внутрішній порядок, а й право війни й миру, право на самостійну зовнішню політику. Але це не свідчило про остаточний занепад Києва. Місто, як і раніше, продовжувало розвиватися, залишаючись заповітною мрією всіх князів. Вони прагнули закріпитися в ньому, розповсюдити свій вплив на інші руські землі, відстоювали свій варіант об’єднання Русі. Серед династій, що вели багаторічну боротьбу за Київ, були Юрійовичі з володимиро-суздальської династії, Ольговичі з чернігівської, Мстиславовичі з київської та ін.

В цей час формується декілька політичних осередків, які прагнуть об’єднати руські землі: північний на чолі з Володимиром-на-Клязьмі, південний з Києвом, а згодом і західний - Галицько-Волинське князівство.

Отже, хоч роздроблення Давньоруської держави вважалося, з одного боку, прогресивним явищем (відбувалося формування великого землеволодіння, прогрес у сільському господарстві, піднесення міст, розвиток культури), з іншого – мало свої вади: не припинялися міжусобиці між князями, а від цього терпів народ, послаблювалася обороноздатність, тиск на руські землі сусідів, князівства продовжували дробитися.

2. Проаналізуйте особливості економічного розвитку України в хіх ст.

У першій половині ХІХ ст. українські землі перебували у складі Російської та Австрійської імперій. Тогочасна Наддніпрянська Україна поділялась на 9 губерній, а «королівство Галіції і Лодомерії» зі столицею у Львові У на 12 округів.

В цей час в Україні зберігався феодально-кріпосницький устрій, а найбільш привілейованим суспільним станом лишались поміщики-дворяни. Усе селянство поділялось на дві основні групи: поміщицьких і державних. Перші переважали на Правобережжі і західноукраїнських землях, другі р на Лівобережжі та Півдні. Майже третина українських казенних селян мешкала у «військових поселеннях» і поєднувала службу в армії з сільським господарством. Так держава прагнула скоротити бюджетні витрати на утримання армії. Подібні поселення були засновані на Харківщині, Катеринославщині, Київщині, Херсонщині та Поділлі, а їх головна управа перебувала у Єлисаветграді (сучасний Кіровоград).

У першій половині ХІХ ст. поміщицьке господарство, засноване на праці кріпаків, переживало занепад та вимагало переходу до нових методів господарювання. Частина поміщиків просто розширювала посівні площі, особливо на Півдні, розорюючи степи. Однак малоефективні знаряддя праці не дозволяли одержати високі врожаї. Наслідком таких дій ставало розорення поміщиків, і на 1856 р. майже 25 % маєтків перебували під заставою.

Криза кріпосницької системи супроводжувалася обезземеленням селян, які шукали заробітку на промислових підприємствах або займались промислами.

У першій половині ХІХ ст. українське ремесло зберігало середньовічний цеховий устрій, остаточно скасований тільки у 1835 р.

Велику роль відігравало чумацтво В торгівельно-візничий промисел, який сприяв розвитку експорту збіжжя через чорноморсько-азовські порти. Водночас в Україні виникли перші поміщицькі та капіталістичні промислові підприємства: суконні та керамічні мануфактури, цукроварні, гути, цегельні тощо. Вже через кілька десятиліть українські цукрові заводи по виробництву цукру вийшли на провідні світові позиції.

В цей час в Україні спостерігався бурхливий розвиток міст і зростання чисельності їх населення. Значними центрами торгівлі (зокрема, транзитної та зовнішньої) стали міста Київ, Харків, Одеса, Херсон. Туди був дозволений безмитний ввіз закордонних товарів і їх продаж. У цей час в Україні, особливо в торгівлі текстилем, все більшу роль почали відігравати російські купці і фабриканти, для яких уряд створював найбільш сприятливі умови.

3. Коли і як було утворено ЗУНР? Покажіть значення Акту злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р.

22 січня 1919 р. — День злуки УНР і ЗУНР.. Саме того дня, урочисто на Софійській площі в Києві, було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Вперше, з часів великої держави короля Данила, українці Великої України, Галичини, Буковини та Закарпаття („Гуцульська республіка” також була частиною ЗУНР) об’єдналися в одній державі. Проте до справжнього об'єднання справа не дійшла. Через декілька днів після проголошення злуки Директорія змушена була покинути Київ під ударами Червоної Армії. На плечі ЗОУНР ліг весь тягар війни з Польщею. Акт фактично перестав бути чинним, і наприкінці 1919 р.

Питання контрольного завдання № 18