6.2.6 Недоліки методів виправлення

1. Переставлення.

Переваги:

- не вимагає пристосування до авторського стилю;

- обсяг авторського оригіналу зберігається;

- в авторському тексті змін нема.

Недоліки:

- можливе ненавмисне спотворення послідовності подій чи логічних зв’язків.

2. Видалення.

Переваги:

- не вимагає пристосування до авторського стилю;

- обсяг авторського оригіналу зменшується;

Недоліки:

- в авторському тексті виникають зміни ;

- можливе ненавмисне видалення цінної інформації;

- вимагає пристосування до авторського стилю;

3. Заміна .

Переваги:

- є текст – прототип, який полегшує підробку під авторський стиль;

- обсяг переважно не змінюється.

Недоліки:

- в авторському тексті виникають зміни;

- можливе видалення цінної інформації.

4. Вставлення.

Переваги:

- повідомлення може стати зрозумілішим;

Недоліки:

- нема тексту-прототипу;

- в авторському тексті виникають зміни;

- вимагає пристосування до авторського стилю;

- обсяг повідомлення зростає.

5. Скорочення.

Переваги:

- не вимагає пристосування до авторського стилю;

- обсяг оригіналу зменшується;

Недоліки:

- в авторському тексті виникають зміни ;

- частина інформації втрачається.

6. Опрацювання.

Переваги:

- є текст – прототип, який полегшує підробку під авторський стиль;

- є можливість вдосконалення повідомлення.

Недоліки:

- вимагає пристосування до авторського стилю;

- можливе спотворення інформації.

7. Перероблення.

Переваги:

- є можливість піднести науковий та мистецький рівень повідомлення.

Недоліки:

- є максимальні зміни;

- вимагає пристосування до авторського стилю;

6.2.7 Основні завдання та найважливіші правила виправлення тексту

Виправлення - приведення компонента повідомлення, що містить помилку, виявлену в процесі контролю, у відповідність із нормативною базою.

Практична реалізація висновків редакторського аналізу – це виправлення тексту, основні завдання якого полягають у наступному:

• усунення хиб, які виявлено під час редакторського аналізу тексту й не виправленого під час авторського його доопрацювання;

• надання творові належного політичного звучання, ідейне його збагачення;

• досягнення виразності та якості кожного формулювання;

• перевірка фактичного матеріалу;

• усунення хиб структури, мови й стилю;

• проведення редакційно-технічного опрацювання рукопису.

У теорії та практиці редагування склалися основні правила виправлення тексту:

1. Виправлення є доречним тоді, коли його потрібність можна довести. Редактор має в разі пояснити, чому він прийняв те чи інше рішення. При цьому докази на кшталт “звучить”, “не звучить”, “не подобається” тощо, звичайно, не можна визнати переконливими.

2. Виправлення має бути одноступеневе: виправляючи рукопис треба намагатися усунути всі (навіть дрібні - !!!) хиби одразу.

3. Всі виправлення треба вносити якнайретельніше; вони повинні легко читатися й займати на сторінці щонайменше місця.

6.3 Роль комп’ютерного редагування для усунення з повідомлення помилок

Визначення меж автоматизації редакційного етапу тісно пов’язане з аналогічною проблемою щодо можливості усунення в повідомленні абсолютно всіх помилок. У кінцевому результаті воно зводиться до відповіді на питання: чи можна на 100% автоматизувати редакційний етап? Відповідь на поставлене питання така: коли навіть людина – редактор не може усунути з повідомлення ні практично, ні теоретично всіх помилок, то цього тим паче не зможуть здійснити і СР.

Враховуючи таку відповідь, правильніше поставити питання так: чи може в наш час СР забезпечити вищий або хоча б такий самий ступінь редагованості, як людина - редактор? Думаємо, що відповідь ні в кого не викликає сумніву: ні, поки що не може. Скажемо більше: в наш час ступінь редагованості, який забезпечують СР, є значно нижчим, ніж у людей – редакторів. Проте така відповідь не повинна вести до припинення досліджень і конструювання СР. Адже те, що системи комп’ютерного перекладу забезпечують значно нижчу якість роботи, ніж люди - перекладачі, зовсім не призвело до припинення розроблення СКП, а, навпаки, викликало появу на ринку ще більшої їх кількості.

Враховуючи сказане , спробуємо визначити, що ж стримує розвиток СР.

Почнемо з операцій контролю. Конструктори СР могли висловити працівникам ЗМІ таку пропозицію: дайте нам повний перелік норм редагування, формалізуйте їх – і ми сконструюємо на основі цих норм СР. Проте, як виявляється, формалізація норм редагування – вкрай складне завдання. Так, значно чи майже повністю можуть бути формалізовані лише ті норми, які можна подати у вигляді параметрів, списків, шаблонів і моделей. На жаль, поки що не можуть бути формалізовані норми, які мають форму положення. Останній, як правили, стосується смислового (семантичного) аспекту редагування повідомлень.

Тепер звернемось до операцій реконструкції. У ТП виправлення помилок редактор у більшості випадків робить вручну, оскільки виправлення суттєво впливають на семантику повідомлення, а семантичне опрацювання повідомлення в системах усіх видів поки що автоматизовано мінімально. У невеликій частині випадків автоматизовані чи автоматичні виправлення здійснюють кількома способами: по–перше, СР здійснюють виправлення в пакетному режимі, тобто самостійно від першого до останнього виправлення (ефективність такої реконструкції найнижча); по – друге, СР здійснюють виправлення в діалоговому режимі на безальтернативній чи альтернативній основі. Безальтернативні виправлення передбачають, що СР пропонують редакторові лише один варіант реконструкції, який редактор може прийняти, відхилити або запропонувати свій. Альтернативні виправлення передбачають, що СР пропонують редакторові кілька варіантів реконструкції, з яких він може вибрати один; відмовитись від запропонованих і ввести свій; відмовитися від виправлення взагалі.

Сказане дає підстави стверджувати, що в наш час у СР практично в повному обсязі можуть бути автоматизовані операції, які не виключають аналізу семантики повідомлення, й лише мінімально – операції, пов’язані зі семантикою. Отже, на сучасному етапі бар’єром у розвитку СР є семантика повідомлень. Решта бар’єрів, як це буде показано нижче або вже успішно подолані, або для їх подолання нема істотних перешкод крім фінансових.

Виконаний вище аналіз дає всі підстави для того, щоб зробити ще один висновок: у наш час, коли СР ще не можуть замінити людину – редактора, їх слід використовувати як помічників (асистентів) людей – редакторів. У цьому зараз полягає основна функція СР.