Про спеціальні методи

Спеціальні методи редагування базуються на спеціальних нормах редагування, ті, які використовуються в окремих видах літератури. Існують композиційні шаблони для статей енциклопедичних видань; спеціальні норми для інженерної графіки, для описів патентів та винаходів, норми для словникових видань.

Можлива й така ситуація, коли з’являється нова норма і для неї ще не знайдено потрібного методу контролю. У цьому випадку редактор добирає метод сам.

Послідовність операцій контролю

Що контролювати спершу? Лінгвістичні чи композиційні, логічні чи інформаційні, видавничі норми. Бо, як правило, редактор працює інтегрально, тобто одночасно контролює різні види норм. Потрібно застосовувати методи, контролюючи норми, в такому порядку:

• інформаційні;

• соціальні;

• композиційні;

• логічні;

• лінгвістичні;

• психолінгвістичні;

• видавничі;

• поліграфічні;

• інші.

Схема повного лінгвістичного аналізу художнього тексту

1. Виразне читання тексту.

2. Автор. Час і місце написання твору.

3. Визначення жанрово-стилістичної належності та експресивно-емоційного колориту твору.

4. Тема (підтема), основна думка.

5. Тип мовлення.

6. Монолог чи діалог.

7. Образ автора.

8. Засоби зв’язку речень у тексті.

9. Аналіз мовних засобів (фонетико-орфоепічних, графічних, лексичних, морфемно-словотвірних, морфологічних, синтаксичних), що мають ідейно-естетичне навантаження, є основою тропів і стилістичних фігур.

10. Роль мовних одиниць у викладі головної думки, творенні образної системи, вираженні естетичного задуму.

Контролюють повідомлення на рівні дискурсу списковими та структурними методами.

Завдання

1. Які методи контролю лінгвістичних норм забезпечують ефективність редагування?Розкрити їх суть.

2. Які особливості Українського правопису (видання четверте)?

3. Як можна контролювати точність слововживання?

4. Які норми слід використовувати для контролю складних синтаксичних конструкцій?

6 Завдання, методика і техніка вичитки тексту. Класифікація методів виправлення

6.1 Звичайне і фахове читання.

6.1.1 Роль повторного читання.

6.1.2 Метод швидкого читання.

6.1.3 Читання за алгоритмом.

6.1.4 Ознайомлювальне, заглиблене та шліфувальне читання.

6.1.5 Робота з авторами.

6.1.6 Правка вичитування.

6.2 Редагування як синтез операцій контролю та виправлення.

6.2.1 Класифікація методів виправлення.

6.2.2 Послідовність операцій виправлення.

6.2.3 Методи виправлення.

6.2.4 Виправлення поліграфічних видань.

6.2.5 Основні вимоги до редакційних видань.

6.2.6 Переваги та недоліки методів виправлення.

6.2.7 Основні завдання та найважливіші правила виправлення тексту.

6.3 Роль комп’ютерного редагування для усунення з повідомлення помилок.

6.1 Звичайне і фахове читання

Читання – це і робота, і творчість. Воно складається із:

- власне читання

- засвоєння

- розуміння тексту

Складники процесу читання:

1. Відчуття тексту – це перша складова частина процесу розуміння тексту.

2. Момент пізнання слів та виразів, відомих з попереднього мовного досвіду і власної мовної практики.

3. Ототожнення відчутного імпульсу за допомогою пам’яті з акустичним образом пізнання.

Процес сприймання відбувається за допомогою включення імпульсу в найрізноманітніші системи зв’язку, що вже відстоялися в голові за час засвоєння мовного потоку, і тому сприймання є аналітичним. Під час сприймання аналізуємо складові частини і пізнаємо вже відоме з попереднього мовного досвіду. Для того, щоб робота пізнавання значимих одиниць проходила ефективніше, практика писемності виробила прийом поділу на слова.

Проте ні відчування, ні сприймання тексту ще не є розуміння тексту. Вони лише є основою для самого розуміння.

Наприклад, ми виділили з мовного потоку слова: то, такі, козацькі. Але ще не розуміємо про що мова. А коли додали слово полки, тоді стало зрозуміло, про що мова, тобто, наступив процес пізнання.

Отже, стадія пізнання, відома з нашого мовного досвіду і нашої життєвої практики, є основою розуміння тексту.

Звичайне читання – це таке читання, при якому сприймається лише матеріал тексту, тобто його розуміння. Інколи думка випереджає зір чи відстає від зору.