Практичне заняття № 5 (2 год.)

Тема 6. Оцінювання конкурентоспроможності організації.

Мета: вивчення студентами теоретичних основ конкуренції, її видів; характеристики інтенсивності конкуренції; опрацювання методів оцінки конкурентоспроможності фірми, а саме: визначення інтегрального показника конкурентоспроможності товару (послуги) та оцінка конкурентної позиції методом конкурентних переваг; вивчення поняття бенчмаркінгу, його основних принципів та різновидів.

Ключові терміни: конкуренція, конкурентоспроможність товару, конкурентоспроможність організації, інтегральний показник конкурентоспроможності товару (послуги), зовнішня та внутрішня конкурентна перевага, бенчмаркінг.

1. Теоретична частина

1.1. Тестове опитування:

1. Стратегічна група конкурентів — це:

а)певна кількість підприємств, що функціонують в одній галузі;

б)певна кількість підприємств, що займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг та однаковими методами;

в)певна кількість підприємств, що мають однаковий профіль.

2. Конкурентоспроможність продукції – це:

а)ступінь її відповідності на певний момент вимогам споживачів;

б)ступінь її відповідності вимогам споживачів;

в)перелік характеристик продукції;

г)немає правильної відповіді.

3. При побудові «карти стратегічних груп» розміри кола повинні відображати:

а)розміри даного підприємства;

б)частку ринку, що обслуговується окремим підприємством;

в)частку ринку, що обслуговується окремою стратегічною групою.

4. Визначте з-поміж запропонованих елементи моделі «стратегії конкурентної боротьби» К. Омаї (декілька варіантів відповіді):

а)агресивна ініціатива;

б) «фінансова сила»;

в)орієнтація на «показники корисності» продуктів з погляду клієнтів;

г) привабливість галузі;

д)наявність ключових факторів успіху;

е)використання слабкостей конкурентів.

є) стабільність середовища.

5. Аналіз конкурентів організації проводиться з метою:

а)визначення їх стратегії та сильних сторін;

б) визначення їх цілей та сильних сторін;

в) визначення їх цілей, стратегій, сильних та слабких сторін;

г) визначення стратегій.

6. Автором моделі «національного ромба» є:

а) Паретто;

б) А.Смітт;

в) М.Портер;

г) Ансофф.

7. Твердження про те, що «конкурентоспроможність відбиває продуктивність використання окремих матеріальних та нематеріальних ресурсів», належить:

а) К. Омаї;

б) М. Портеру;

в) А. Роу;

г) Ансоффу.

8. За Портером «переваги низького рівня»:

а) визначаються репутацією фірми, ефективними зв’язками з клієнтами, інвестиційною привабливістю тощо;

б) базуються на доступності сировини, дешевій робочій силі, великих масштабах виробництва;

в) становлять власні ліцензії та патенти, висока кваліфікація персоналу, ефективні системи управління тощо.

9. За Портером «переваги найбільш високого порядку»:

а) визначаються репутацією фірми, ефективними зв’язками з клієнтами, інвестиційною привабливістю тощо;

б) базуються на доступності сировини, дешевій робочій силі, великих масштабах виробництва;

в) становлять власні ліцензії та патенти, висока кваліфікація персоналу, ефективні системи управління тощо.

10. За Портером «переваги більш високого рівня»:

а) визначаються репутацією фірми, ефективними зв’язками з клієнтами, інвестиційною привабливістю тощо;

б) базуються на доступності сировини, дешевій робочій силі, великих масштабах виробництва;

в) становлять власні ліцензії та патенти, висока кваліфікація персоналу, ефективні системи управління тощо.