3.1.2. Оцінка характеристик психологічної готовності боксерів

З позиції методики психологічна підготовка не відрізняється від будь-якої іншої підготовки - фізичної, технічної, функціональної і т. д., її основні закономірності вивчені і багаторазово підтверджено ще в радянський період. Але психологічна підготовка має свої форми і засоби, а також способи і критерії оцінки, які далеко не завжди так очевидні, як в інших напрямках тренування. Нижче перераховані основні види діяльності психолога в процесі психологічної підготовки [35, c. 236-238]:

1) оцінка поточного рівня психологічної підготовленості (базова психодіагностика);

2) розробка індивідуальної програми дій (програмування психологічної підготовки);

3) організація зворотного зв'язку про стан спортсмена (моніторинг та оперативна діагностика);

4) застосування при необхідності додаткових заходів (коригування);

5) створення адекватного психічного стану (налагодження);

6) управління психічним станом спортсмена в змаганнях (секундірованіе);

7) компенсація негативних наслідків (відновлення).

Оцінка поточного рівня психологічної підготовленості (базова психодіагностика). На цьому етапі (зазвичай на початку змагального циклу) проводиться вивчення потенційних можливостей спортсмена, домінуючих психічних станів і стійких переваг, як у змагальній діяльності, так і в поведінці в цілому.

Оцінюються індивідуальні особливості нервової системи, когнітивних процесів - сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, психомоторної сфери, рівень володіння засобами психорегуляції, ступінь розвитку властивостей характеру, зокрема мотивації та вольової сфери, і т. д.

Для ефективної групової роботи актуальна оцінка сумісності членів команди або спортивної групи.

Отримані дані використовуються для визначення ступеня відновлення після попереднього циклу, індивідуального стилю тренувальної та змагальної діяльності, оптимального режиму і напрямків подальшої роботи з психологічної підготовки, стають початковим показником для оцінки ефективності подальшої підготовки. У базовій діагностиці немає хороших чи поганих результатів, вивчаються індивідуальні особливості психіки спортсмена, і на них не можна будувати прогноз успішності виступу [35, c. 236-238].

Головне завдання цієї роботи - виявити слабкі сторони спортсмена і визначити методи їх усунення або компенсації.

Розробка індивідуальної програми дій (програмування психологічної підготовки). Дані, отримані в процесі базової діагностики, стають обгрунтуванням комплексного впливу на спортсмена з метою досягнення його максимальної психологічної готовності до головних змагань циклу. Заходи конкретизуються за формою, змістом і обсягом навантаження, оптимально розподіляються по всьому циклу, відповідно до змагальних календарем визначаються терміни контрольних стартів (або діагностичних зрізів).

Психолог розробляє конкретні завдання і вправи для розвитку потрібних психічних якостей і передає їх тренеру для включення до загального плану підготовки спортсмена. При необхідності плануються індивідуальна робота зі спортсменом і групові заходи, наприклад для згуртування команди. Природно, що психолог повинен обгрунтувати свої рекомендації, добиватися впровадження їх в тренувальний процес і контролювати якість виконання своїх завдань. Тільки в цьому випадку він може і повинен нести відповідальність за результат виступу [36, c. 8-16].

Головне завдання цієї роботи - постановка далеких і ближніх цілей змагального циклу і створення з урахуванням індивідуальних особливостей спортсмена плану психологічної підготовки.

Організація зворотного зв'язку про стан спортсмена (моніторинг та оперативна діагностика). Тренувальний процес спортсмена високого класу - це переважно одноманітна робота з великими фізичними навантаженнями протягом тривалого періоду часу, тому серед інших у завдання психолога входять боротьба з монотонною і підтримка оптимальної працездатності спортсмена. Будь-які незаплановані події порушують програму підготовки, а отже, можуть призвести до недостатньої готовності в потрібний момент.

Але в житті не можна все передбачити, а людина - це не робот, тому існує безліч ситуацій, які вносять зміни в запланований режим. Деякі з них очевидні, деякі ретельно ховаються, а про деякі можуть не здогадуватися навіть самі спортсмени. Зазвичай тренери покладаються на результати медичних або фізичних тестів, але психіка людини - дуже складна структура, і багато змін у ній не можна зафіксувати цими способами.

Тому психологічний моніторинг як відстеження змін у стані спортсмена, його настрої, відносин з оточуючими і т. д. - теж завдання психолога. Причому стандартні діагностичні процедури з інших областей психології можуть бути абсолютно непридатні, тому що занадто громіздкі або не дають потрібної інформації. Саме проти такого втручання - відволікаючий і безглуздого найчастіше і заперечують тренери.

Спортивний психолог - творча професія, коли постійно доводиться вирішувати нестандартні задачі. Спеціалізована оперативна діагностика може виявити зміни в стані спортсмена раніше, ніж він сам відчує їх, тому не можна покладатися і на його самопочуття. Як правило, уважний психолог отримує достатньо сигналів, щоб вчасно розпізнати тривожну ситуацію: зміни в поведінці, настрої, спілкуванні і т. п. - і це ще один привід для того, щоб психолог був постійним учасником підготовки [47].

Головне завдання цієї роботи - організувати систематичну діагностику без істотного впливу на тренувальний режим.

Застосування при необхідності додаткових заходів (корекція). Діагностика проблеми - це важлива, але все ж частина роботи психолога. Подальші дії узгоджуються з іншими фахівцями - тренером, лікарем, сім'єю спортсмена. У ситуаціях перетренованості, міжособистісних та внутрішньоособистісних конфліктів і т.п. потрібно кардинальна зміна програми підготовки, але часто для компенсації буває досить ввести додаткові вправи, провести позачерговий сеанс релаксації або змінити ритуали поведінки.

При створенні цільових завдань для психологічної підготовки слід враховувати завдання етапу та індивідуальні особливості спортсмена. Такі цільові завдання можуть бути разовими або постійними вправами, одиночним або системним впливом, коли до роботи залучені і інші люди. Спрямованість цільових завдань може бути комплексною чи тематичної: «на релаксацію», «на корекцію», «на мобілізацію» або «на розвиток психічних якостей», «на регуляцію емоційної сфери», «на управління мотивацією» і т. д.

Створення адекватного психічного стану (налагодження). Саме в налаштуванні спортсмена на змагання і управлінні його психічним станом зазвичай бачать функції психолога. Це справедливе твердження, але тільки за умови, що у психолога зі спортсменом встановлені довірчі відносини і вироблені механізми можливого впливу. А ось для створення цього умови потрібні і час, і знання, і удача [47].

Про процес психологічного налаштування написано і сказано чимало. Це дуже індивідуальний, навіть інтимне питання, який у більшості ситуацій є «професійним секретом» і спортсмена, і психолога. Слова або інтонація, міміка або жести, дії або їх відсутність - все може бути камертоном для психіки. Важливим є не тільки сам день змагань, а й кілька попередніх.

У боксі оцінки психологічних показників тренованості приділялася і приділяється велика увага. Перш за все, увага загострюється на оцінці рухових реакцій боксерів, оскільки реакції ці тісно пов'язані з рівнем тренованості. Рухові реакції бувають прості, складні і антиципирующую. Прості реакції в меншій мірі відображають рівень тренованості, оскільки в чистому вигляді в боксі майже не зустрічаються.

Останнім часом для визначення специфічних реакцій використовувалася апаратура, що дозволяє моделювати умови характерні для діяльності боксерів. Зокрема, в якості певного подразника використовується не просте запалювання лампочки, а певні пози боксерів (бойова стійка, нанесення удару правою в голову), які висвічуються на спеціальних діапозитивах. Випробуваний повинен реагувати певною дією (або бездіяльністю) на ту або іншу позу, зображену на диапозитиве.

Почуття часу у боксерів можна визначити за допомогою Декатрон миллисекундомером. Випробуваному пропонується кілька разів зупинити стрілку або заряд секундоміра на певній точці, а потім повторити все це, але вже без зорового контролю.

Враховується величина помилки і кількість передчасних і запізнілих реакцій.

Для оцінки психічних станів, і зокрема емоційного стану, найчастіше використовується треморометрія і вимір електрошкірного опору (ЕКС) [36, c. 8-16].

Методика треморометріі грунтується на реєстрації мимовільного тремтіння рук або пальців (тремор). Приладами для вимірювання тремору служать тремометри самих різних конструкцій, найбільш придатними для оцінки психічного стану боксерів

Треморометрія і вимір ЕКС виявилися особливо інформативними при дослідженні передстартового стану боксерів. Всі описані вище методи оцінки психічного стану спортсменів досить прості і надійні, не потребують багато часу і безсумнівно знайдуть широке застосування в практиці боксу.

Основними методиками оцінки психологічного стану можна назвати різні види анкетування (зокрема, анкета самооцінки), також такі методики, як «САН» і «градусник» Ю.Я. Кисельова, більш докладно описані в додатку до даного дослідження.

До оцінки психічних показників слід підходити особливо уважно, оскільки вони вельми варіативні і багато в чому визначаються індивідуальними особливостями людини. Оцінка цих показників вимагає в кожному конкретному випадку спеціального порівняльного аналізу, на підставі якого і визначається діагностична цінність тесту, і здійснюється інтерпретація даних, отриманих з його допомогою. [39, c. 121-123]