3.3. Правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні дипломної роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали, окремі результати або ідеї з яких наводяться в роботі. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером у списку використаних джерел і номерами сторінок, виділеними двома квадратними дужками, наприклад: [14.C.23-27].

Також можна наводити посилання у виносках внизу сторінки, при цьому опис джерела має відповідати його бібліографічному опису за списком використаних джерел із зазначенням його номеру. Для виносок дозволяється використовувати 11 або 10 шрифт текстового редактора Word. Відповідне подання виноски:

___________

¹ [14] Дурманов Н.Д. Советский уголовный закон. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – С.23-27.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: рис.1.2.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово таблиця пишуть скорочено, наприклад: в табл.1.2.

У повторних посиланнях на таблиці або ілюстрації треба вказувати скорочено слово дивись, наприклад: див.табл.1.3.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали полеміку. У цих випадках використовується вираз так званий;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) якщо студент хоче виявити своє ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак питання або знак оклику (?), (!);

д) якщо студент, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження з вказуванням ініціалів студента. Варіанти таких застережень: (курсив наш. – І.Н.), (підкреслено нами. – І.Н.)..

Значну економію тексту дає непряме цитування, тобто переказ, виклад думок інших авторів своїми словами. При непрямому цитуванні слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

У разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело, дипломна робота до захисту не допускається.

3.4. Правила оформлення додатків (за необхідністю)

Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово Додаток і велика літера, що позначає додаток, наприклад: Додаток А, Додаток Б і т.д. Додатки слід позначати великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як Додаток А.