2.Теорія виховання

1.Виховання як процес цілеспрямованого формування особистості. Мета виховання

Виховання - процес двосторонній, що припускає як організацію і керівництво, так і власну активність особистості. Особистість людини формується і розвивається в результаті впливу численних чинників, об'єктивних і суб'єктивних, природних і суспільних, внутрішніх і зовнішніх, незалежних і залежних від волі і свідомості людей, що діють стихійно або відповідно до визначених цілей. Про це сама людина не мислиться як пасивне істота, яка фотографічно відображає зовнішній вплив. Він виступає як суб'єкт свого власного формування і розвитку. Цілеспрямоване формування і розвиток особистості забезпечує науково-організоване виховання. Сучасні наукові уявлення про виховання як процесі цілеспрямованого формування та розвитку особистості склалися в результаті тривалого протиборства ряду педагогічних ідей. Уже в період середньовіччя сформувалася теорія авторитарного виховання, яка в різних формах продовжує існувати і вданий час. Одним з яскравих представників цієї теорії був німецький педагог І. Ф. Гербарт, який зводив виховання до керування дітьми. Метацього управління - придушення дикої жвавості дитини, «яка кидає його з одного боку в бік », управління дитиною визначає його поведінку вданий момент, підтримує зовнішній порядок. Прийомами управління Гербарт вважав нагляд за дітьми, накази. Як вираження протесту проти авторитарного виховання виникає теорія вільного виховання, висунута Ж. Ж. Руссо. Він і його послідовники закликали поважати в дитині зростаючої людини, не стискати, а всіляко стимулювати в ході виховання природний розвиток дитини.

Мета виховання - сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство.

Мета виховання має об'єктивний характер і узагальнено виражає ідеал людини. Вона об'єктивно відображає вимоги конкретного суспільства. З розвитком суспільства змінюється і мета виховання. Актуальність мети і завдань виховання підкреслював К. Ушинський: "Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати? Те саме повинні ви сказати й про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності... Ось чому, ввіряючи вихованню чисті й вразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься в своїй діяльності, і вимагати на це питання ясної й категоричної відповіді". Програмою людської особи, людського характеру вважав виховання український педагог Антон Макаренко (1888-1930).

2.Система виховної роботи в школі, її орієнтований зміст

Основні принципи виховання:

•  національної само спрямованості;

• Культуро-відповідності;

• цілісності;

• суб’єкт - суб’єктної взаємодії;

• адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості;

• особистісної орієнтації

• превентивності;

• технологізації.

Серцевиною виховного процесу є особистість – її нахили, здібності, потреби, інтереси, соціальний досвід, самовідданість, характер.

Одним із визначальних принципів виховної системи є взаємозв’язок впливів: родини, вчителя, класного керівника, об’єктів виховного простору.

Виховна система школи - цілісний організм, який виникає в процесі інтеграції основних компонентів виховання:

• Мета виховання;

• Завдання виховання;

• Суб’єкти виховання та їх діяльність, спілкування відносини;

• Кадровий потенціал;

• Матеріальна база та ін.