71 Питання. Освітньо-педагогічна діяльність м. Пирогова

Короткі біографічні відомості: 13.11.1810 —роки  народження   в Москві в  сім'ї небагатого чиновника. 1824—1828 — навчання на медичному факультеті Московського університету. 1828—1832 — робота в Дерптському університеті. 1832 — захист докторської дисертації і виїзд на стажування до Німеччини. 1841 — переїзд  в Петербург і керівництво кафедрою хірургії в медико-хірургічній академії. 1847 — обов‘язки члена-кореспондента Академії Наук. 1854—1856 — участь в  Кримській війні, організація першої дружини санітарних сестер. 1856—1858 — опікування Одеським учбовим округом. 1858—1861— опікування  Київським учбового округом. 1861 — відставка М.І. Пирогова. 1866 — закордонне відрядження. 1866—1881 — вихід на пенсію, лікувальна практика в с. Вишня поблизу Вінниці. 23.11.1881 —  рік смерті.

Видатний вчений, лікар, основоположник воєнно-польової хірургії, М.І. Пирогов (1810—1881) увійшов в історію громадсько-педагогічного руху як теоретик в галузі педагогіки і організатор народної освіти. Його діяльність в Одесі, а потім у Києві мала великий вплив на розвиток педагогічної науки і народної освіти не тільки в Україні, а також і в Росії. В  роботах  «О ходе просвещения в Новороссийском крає и о вопиющей необходимости преобразования учебных заведений»,    «О публичных лекциях по педагогике», «Циркулярное предложение директорам училищ Одесского учебного округа»,   «Об изменении правил приема в благородные пансионы при гимназиях...», він виступав за демократизацію керівництва школою та шкільною системою в цілому.

В статті «Питання життя» М.Пирогов формулює свої погляди на роль, значення та сучасний стан виховання, на його завдання і характер, проводить думку про те, що вихованню належить дуже відповідальна роль в житті суспільства в цілому і кожної особистості зокрема, що від виховання в значній мірі залежить майбутнє людини.

У статті «Школа і життя» М. Пирогов висуває вимогу єдиної народної, загальнодоступної школи для всіх станів і національних типів, починаючи з елементарної і до вищої, проголошує принцип колегіальності у керівництві навчальними закладами.

Він брав участь в обговоренні реформи народної освіти 60-х років. Борючись проти станової нерівності і національних обмежень щодо школи, вчений  запропонував нову систему народної освіти. Основою цієї системи повинна була стати елементарна школа з двох класів, в якій діти повинні вивчати Закон Божий, грамоту, лічбу.  Прогімназії — реальна і класична школа  з 4-річним курсом навчання кожна. З реальної прогімназії можна вступити також до класичної, яка є вищим типом навчального закладу в  порівнянні з реальною прогімназією. Середня школа двох типів — реальна і класична гімназія. Реальну гімназію рекомендувалось будувати відповідно до місцевих потреб: у ній вивчаються прикладні, математичні і комерційні науки. Учні, що закінчують реальну гімназію, вступають до вищих технічних навчальних закладів. Класична гімназія готує до університету.

З високою оцінкою слова вчителя пов'язані погляди М. Пирогова на роль і значення таких методів в середній школі, як розповідь вчителя, бесіди, твори учнів. У навчанні і вихованні дітей раннього віку М. Пирогов рекомендував використовувати також ігри. При правильній, на думку М. Пирогова, організації гри вона сприяє розвиткові мислення, почуттів, фантазії.

На противагу діючому статутові і офіційній педагогіці, М.Пирогов обґрунтовував принципи навчання у дусі демократичної педагогіки, виховуючого навчання, поєднання наочності і слова, диференційованого підходу до методів навчання і виховання, урахування індивідуальних особливостей, підвищення ролі вчителя в навчально-виховному процесі, творчого підходу до нього та ін.

М.Пирогов був прибічником жіночої освіти. У вихованні жінки полягає виховання всього людства.  На думку вченого, жінка має завжди залишатися жінкою, навіть з чоловічою освітою і навіть в чоловічому одязі.

М.Пирогов вважав, що необхідного покращення життя можна досягти шляхом широких соціальних перетворень, в основі яких повинні бути радикальні зміни системи освіти і виховання, розвиток освіти і науки в Україні.  Він  вимагав ліквідації станового характеру системи народної освіти,  натомість - відкритого доступу в середню і вищу школу  представникам народу, можливості гармонійного розвитку усіх вроджених сил  людини [5, 22].