Можливі відповіді на питання 72,73,74,75,76,103,104

Життя і педагогічна діяльність К.Д. Ушинського.

Костянтин Дмитрович Ушинський народився 2 березня 1824 р. в м. Тулі. У 1840 році  К.Ушинський вступив до Московського університету на юридичний факультет.

У 1846—1849 рр. К.Ушинський працював в Ярославському ліцеї професором камеральних наук.

У 1854 році К. Ушинський отримав  посаду викладача російської мови та інспектора класів у Гатчинському сирітському інституті, де працював до січня 1859 р. Тут широко проявилися його організаторські і педагогічні здібності.

У 1857—1858 рр. в «Журналі для виховання» К.. Ушинський опублікував статті «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про народність у суспільному вихованні», «Шкільна реформа в Північній Америці» та ін.

К. Ушинський  був відомим визначним педагогом-реформатором, і тому його запросили на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Водночас К.Ушинський працював редактором «Журналу Міністерства народної  освіти», в 1860—1862 рр. опублікував статті: «Праця в її психічному і виховному значенні», «Недільні школи», «Питання про народні школи»,  «Рідне слово», «Проект учительської семінарії».

У 1862 році К.Ушинський змушений був залишити роботу в Смольному інституті, бо  зміни, які він вніс у навчально-виховний процес, привели до ускладнення його стосунків з керівництвом. Побоюючись громадського суду за погане ставлення до К.Ушинського, Міністерство освіти відрядило його за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти.

К.Ушинський написав підручники для навчання дітей в елементарних школах та сім'ях «Дитячий світ» (1861) і «Рідне слово» (1864), а також хрестоматію і методичні посібники до них.

У середині 1867 року К. Ушинський повернувся на Батьківщину. Тяжка хвороба легенів обірвала плідну діяльність великого вченого, педагога.   Великий педагог   К.Ушинський помер  у 1870 році в Одесі.

Світогляд  та  ідея гармонійного розвитку людини

В своїх філософських поглядах К. Ушинський рухався від ідеалізму до матеріалізму. У своїх поглядах на природу, людину він дотримувався еволюційного вчення  Ч. Дарвіна. Вважаючи людину частиною живої природи, в роботі «Людина як предмет виховання» К.Ушинський розпочинав свій виклад з характеристики організму взагалі, його зв'язку з середовищем.

В теорії пізнання, в психології вченого мали місце  матеріалістичні елементи. У  протилежність метафізичним абстрактним елементам психології  І.Гербарта, К.Ушинський намагався побудувати психологію на основі фізіології. Він докладно розглядав будову і функції нервової системи, її значення в житті й діяльності організму, пізнання людиною навколишнього світу. Він поділяв думку І.М. Сєченова про те, що вся діяльність нервової системи є рефлекторною, відтворюючою діяльністю, висував ідею «засвоєних рефлексів», тобто таких, що набуваються в процесі індивідуального життя, і справедливо вважає їх фізіологічною основою навичок і звичок, виховання яких є одним з найважливіших завдань педагога. Широке використання  К. Ушинським  положень  анатомії і  фізіології в  роботі  «Людина як предмет виховання» свідчить про його матеріалістичний підхід до висвітлення проблем психології пізнання.

К. Ушинський про значення праці у вихованні людини

В роботі «Праця в її психічному і виховному значенні »  К. Ушинський підкреслював, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. Праця, по-перше, є основою і засобом людського існування і, по-друге, вона є джерелом фізичного, розумового і морального вдосконалення людини. Ось чому, на його думку, виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці.

Великий педагог пояснював, що вільна праця потрібна людині  для розвитку   почуття людської гідності, а багатство, відсутність праці діє руйнівно не тільки на моральність, але навіть і на щастя суспільства. Погану послугу зробив би державі той, «хто знайшов би засіб відпускати  щороку ту суму грошей, яка необхідна її громадянам. А якби люди винайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком замінює всяку працю людини, то сам розвиток людства зупинився б: розпуста і дикість заволоділа б суспільством, саме суспільство розпалося б: із зникненням необхідності особистої праці історія повинна припинитись»,- так                         роздумував К.Ушинський і робив висновок, що виховання повинно прищепити любов і жадобу до серйозної праці, дати звичку до праці, бо справжня серйозна праця завжди важка.

К.Ушинський надавав великого значення фізичній праці, вважаючи дуже корисним, щоб людина у своїй діяльності поєднувала фізичну і розумову працю, підкреслюючи велике виховне значення сільськогосподарської праці (особливо в сільських школах).

К.Ушинський  ставив такі вимоги до дитячої праці: посильність як фізичної, так і розумової праці, відповідність вікові дітей: самостійний характер праці (все, що дитина може робити сама, повинна робити сама), чергування видів праці: праця фізична - не тільки приємний, а й корисний відпочинок після розумової.

Велике значення у фізичному вихованні дітей має, на його думку, вивчення природознавства, зокрема анатомії і фізіології людини. У своїй книзі «Дитячий світ» К. Ушинський розповідав про будову організму людини,  про фізичне загартування. У третьому томі «Педагогічної антропології» він зробив спробу обґрунтувати мету, зміст та форму фізичного виховання дітей, виходячи з основ анатомії і фізіології людини, медицини, санітарії і  гігієни, приділивши велику увагу зміцненню нервової системи учнів та вихованню у них волі різними способами фізичного загартування.

Ідея національного виховання  К.Ушинського

В основі педагогічної системи К. Ушинського лежить ідея народності. «Всяка жива історична народність є найпрекраснішим створінням Господа на землі, і вихованню залишається тільки черпати з цього багатого і чистого джерела», — писав К. Ушинський в статті «Про народність в громадському вихованні».

Під народністю  К.Ушинський розумів своєрідність кожного народу, зумовлену його історичними та географічними умовами.

Характерною особливістю народності в розумінні  К. Ушинського  є громадськість; педагог був переконаний у тому, що народна ідея виховання вимагає широкої громадської атмосфери навколо себе і не може бути здійснена без залучення найширших громадських сил. К. Ушинський писав: «Сам народ і його великі люди прокладають шлях в майбутнє: виховання тільки йде  цією  дорогою...».

Керуючись ідеєю народності, К.Ушинський прийшов до висновку, що народна освіта повинна знаходитися в руках народу, а навчання дітей здійснюватися рідною мовою, яка є найяскравішим виявом народності. .Навчання дітей рідної мови, на  його думку, має на меті: розвиток «природженої душевної здібності, яку називають даром слова», введення дітей у свідоме володіння скарбами рідної мови, пояснення їм логіки цієї мови, тобто граматичних законів у її логічній системі. Ці три цілі, зауважував педагог, досягаються не одна за одною, а разом.

Загальна оцінка ролі та значення мови в громадському житті подана  К.Ушинським в його   статті «Рідне слово».«Мова народу — найкращий цвіт усього його духовного життя, який ніколи не в'яне» - вважав педагог.  К.Ушинський вказував, що основними завданнями народної школи у вихованні особистості є виховання патріотизму. Рідна мова не тільки краще виражає духовні якості народу, а й  існує, як  найкращий наставник, бо народ вчив  ще тоді, коли не було ні книг, ні школи.

Дидактика й методика початкового навчання  К.Ушинського

Свої дидактичні погляди К.Ушинський виклав, головним чином, в роботах «Керівництво до викладання «Рідного слова», «Педагогічна подорож  Швейцарією». Він розробив кардинальні проблеми дидактики, і реалізував основні ідеї в своїх підручниках «Рідне слово» та «Дитячий світ».

Він  поділяв  дидактику на загальну і спеціальну. Загальна дидактика — це загальні правила навчання, загальний план навчання, а спеціальна повинна подавати правила викладання окремих наук.

Щоб правильно навчати дітей, розвивати розумові здібності, говорив він, треба добре знати їх індивідуальні та психологічні особливості, основні закономірності, загальнопедагогічні і дидактичні принципи навчання, які він виводив із закономірностей процесу пізнання, добре розуміючи відмінності між процесом наукового пізнання і учіння.

К.Ушинський ставив перед навчально-виховним процесом три завдання: освітнє, виховне, розвивальне, які мають реалізуватися через зміст та методи навчання.

Він зробив спробу встановити критерії відбору змісту навчального матеріалу для школи:

— відповідність  змісту  рівню розвитку науки;

— важливість і значення  знань для життя людини;

—врахування вікових особливостей і можливостей дітей при побудові навчального курсу;

— народність.

У навчанні треба передбачати: зміст і дозування навчального матеріалу, посильність його для учнів, міцність засвоєння знань, зв'язок з життям, наочність, емоційність, виховуюче навчання тощо. Усі ці педагогічні дидактичні принципи навчання детально розроблені в  творах К.Ушинського, хоча самого терміну «принцип» в  його дидактиці не було. Всі правила, основні положення він називав - «необхідні умови будь-якого викладання».

Заслуга вченого полягає в тому, що дидактичні принципи він розглядав у тісному зв'язку з формами та методами навчання.

Великий педагог багато уваги приділяв у своїй педагогічній системі уроку. Необхідною умовою успішної організації навчальних занять має бути заняття з постійним складом учнів, сталим розкладом класних занять, з поєднанням фронтальних та індивідуальних форм при умові провідної ролі вчителя.

Кожний урок повинен мати цільову установку, бути закінченим і носити виховний характер. Враховуючи порівняно швидку стомлюваність дітей (особливо молодшого шкільного віку), К. Ушинський рекомендував переміну занять і різноманітність методів.

Види навчальних занять на уроках можуть бути різні: повідомлення нових знань, вправи, повторення пройденого, облік знань, письмові і графічні роботи учнів. Надаючи великого значення розвитку у дітей вміння самостійно працювати,  К.Ушинський радив включати до структури  уроку самостійну роботу учнів.

В дидактичній системі К. Ушинського особливе місце займають питання початкової народної школи. Право на виховання педагог розглядав як природне право кожної людини. Визнаючи головним засобом виховання — навчання, він робив висновок, що навчання, і особливо навчання в початковій народній школі повинно бути загальним. В запровадженні загального обов'язкового початкового навчання К.Ушинський бачив могутній фактор прогресу народу і країни.

К.Ушинський про підготовку вчителя

«Якщо медикам ми довіряємо своє здоров'я, то вихователям ввіряємо моральність і розум наших дітей, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої вітчизни». Так визначав К. Ушинський роль і значення професії вчителя. Працю вчителя він порівнював з творчістю художника, який створює духовний образ людини [5].

Головна функція вчителя, за його висловом, — бути посередником між усім, що було благородного і високого в минулій історії людей і поколінням новим, охоронцем святих заповітів людей, що боролися за істину і за благо. Він  повинен стати живою ланкою між минулим і майбутнім. І тому його справа — одна з найважливіших справ історії.

Надаючи учителеві відповідальну роль у суспільстві, К.Ушинський ставив до нього великі вимоги. Відповідно до ідеї народності виховання першою і основною умовою плідної діяльності педагога К.Ушинський вважав його близькість прагненням та інтересам народу.

У викладача середнього навчального закладу знання предмета є далеко не головним надбанням. Головне завдання гімназичного викладача полягає в тому, щоб він умів виховувати учнів своїм предметом. Вчитель має добре знати психологію дітей і чітко визначати мету своєї діяльності.

Вчитель має володіти педагогічним тактом, знати свою справу і завжди займатися своїм самовдосконаленням та підвищенням своєї професійної майстерності.

Для підготовки народних вчителів він пропонував створювати учительські семінарії, а для підготовки учителів середніх шкіл — педагогічні факультети при університетах. В університетську учительську семінарію слід приймати вихованців тільки тоді, коли можна з певністю передбачати в них хороших вчителів.

К.Ушинський вважав необхідним виховання у майбутніх вчителів потягу до знань, до самоосвіти. Він запроваджує після завершення навчання в семінарії річне стажування [2, 20, 22].