
- •1(8). Принцип природовідповідності виховання Коменського.
- •3(10). Дидактичні принципи і правила розроблені Коменським.
- •4(11). Обгрунтування Коменським класно-урочної системи навчання.
- •5(12). Нові підручники створені Коменським замість застарілих середньовічних.
- •6.(13). Моральне виховання в педагогічних поглядах Коменського.
- •7(14). Коменський про професію вчителя, як важливу і найпочеснішу під сонцем.
- •8(15). Значення педагогічної спадщини Коменського в контексті сучасної школи і педагогіки.
- •9(20). Педагогічна думка і педагогічна практика педагогів гуманістів епохи відродження
- •10(26) Відмінність педагогічних поглядів Коменського і Руссо
- •11(27). Ж.Ж Руссо про вікову періодизацію і зміст виховання людини
- •13(33). Педагогічні погляди і діяльність соціалістів-утопістів р.Оуена та ш.Фур’є
- •14(39). Педагогічна думка Київської Русі
- •15(44). Колегія Павла Галагана
- •16(46). Розвиток школи у Російській державі в 16-17 столітті
- •17(47). Стан освіти і школи на україні в першій половині хіх ст
- •18(49). Порівняльна характеристика статуту гімназій і народних училищ 1828 року і шкільного статуту 1804 року
- •19(50). Структура і зміст освіти в статутах гімназій і прогімназій та інших документах міністерства освіти Росії 1864,1871,1872,1874.
- •20(54). Перші навч.Плани і програми загальноосвітніх шкіл України 20 – ті роки хх ст.
18(49). Порівняльна характеристика статуту гімназій і народних училищ 1828 року і шкільного статуту 1804 року
Початкова освіта з 1864 р. регламентувалась "Положенням про початкові народні училища". До початкових народних училищ відносились елементарні школи всіх відомств (церковнопарафіяльні, міністерські, земські, залізничні і ін.), міські і сільські, ті, що утримувались казною, товариствами або приватними особами).
Новим, згідно положення, було те, що початкові училища дозволялось відкривати органам місцевого самоврядування (земствам, містам), товариствам і приватним особам. Запроваджувались колегіальні органи керівництва школами – повітові і губернські училищні ради. Де не було належних умов для відкриття окремих шкіл для хлопчиків і дівчаток, дозволялось їх спільне навчання.
Вчителями могли бути або церковники (священики, дяки), або світські особи. На відміну від церковників світські особи для вчительської діяльності повинні були мати спеціальний дозвіл училищної ради у вигляді посвідчення про добру моральність і благонадійність. Новим було й те, що вчителями початкових народних шкіл могли бути і жінки.
Реформа середньої освіти регламентувалась прийнятим у 1864 р. "Статутом гімназій і прогімназій". Встановлювались класичні і реальні гімназії, обидві із 7-річним терміном навчання, а також класичні і реальні прогімназії (замість повітових училищ) – неповні середні заклади, програма навчання яких дорівнювала першим чотирьом класам гімназій. Гімназії і прогімназії були окремо чоловічими і жіночими. Перша жіноча гімназія (Фундукліївська) в Україні почала роботу 1859 року в Києві. 1872 року реальні гімназії були замінені рельними училищами, 1873 року в Україні такі училища було створено в шістьох містах – Києві, Кременчуці, Миколаєві, Одесі, Сумах, Харкові.
Право вступу до університету давали лише класичні гімназії, а реальні відкривали шлях тільки в технічні і сільськогосподарські вузи. У гімназіях були відмінені тілесні покарання. Для всіх учнів запроваджувалась єдина форма одежі.
Реформувалась і вища освіта. 1863 року було видано "Статут університетів", який виявився найбільш прогресивним із всіх університетських статутів дореволюційної Росії. Університетам дозволялась певна автономія: право вибору вченою радою ректора; вибирання на конкурсній основі професорів тощо. Крім університетів існували вищі технічні, сільськогосподарські, економічні учбові заклади. Стан вищої освіти в Україні був вкрай незадовільним, на початок XX ст. тут всі вузи зосереджувалися тільки в чотирьох великих містах: Києві, Харкові, Одесі і Катеринославі. підросійській Україні у всіх початкових і середніх школах навчання велося російською мовою за навчальними планами й програмами, що діяли по всій Росії. Обмеженою була середня і вища освіта для жінок. Рівень освіти у всіх середніх жіночих закладах (жіночі гімназії, єпархіальні училища, інститути шляхетних дівчат) був набагато нижчим, ніж у чоловічих. Жінки практично не мали доступу в університети і вищі технічні школи, для них організовувалися лише Вищі жіночі курси.