Облігації підприємств
Облігації підприємства розглядаються як класичний інструмент залучення суб’єктами господарювання позичкового капіталу на довгостроковий період. Випуск облігацій, як правило, розрахований не на якихось конкретних капіталодавців, а на ринок капіталів у цілому.
Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску.
Облігації можуть випускатися підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Як правило, облігації емітуються крупними АТ чи ТОВ, які мають достатній рівень кредитоспроможності та репутацію для успішного розміщення цінних паперів на ринку. Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника. Враховуючи те, що строк, на який розміщуються облігації, становить здебільшого від 5 до 15 років, для спрощення процедури передачі права власності більшість
До основних переваг фінансування на основі емісії облігацій можна віднести такі:
диверсифікація капіталодавців, зокрема кредиторів;
залучення коштів здійснюється на довгостроковий період;
податкові переваги, оскільки проценти за облігаціями відносяться на зменшення оподаткованого доходу емітента;
порівняно з акціями облігації є менш ризиковим об’єктом вкладення коштів для інвесторів.
Серед найсуттєвіших недоліків відносять такі:
порівняно високий рівень накладних витрат, пов’язаних із випуском облігацій;
ризик сплати завищених процентів, передбачених умовами випуску облігацій, у разі зменшення ставок на ринку капіталів;
Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
Погашення облігації — це виплата номінальної вартості облігації та доходу по них у терміни, передбачені умовами емісії облігацій. Погашення може здійснюватися шляхом фіксованих виплат або на основі застосування методу ануїтетів. В останньому випадку платежі з погашення облігацій здійснюються через певні інтервали часу в однаковому розмірі. Сума платежу включає дохід за облігацією і номінальну вартість, причому з часом частка процентних доходів зменшується, а погашення основної суми боргу збільшується. Досить часто застосовується метод погашення облігацій на основі жеребкування.
Небанківське кредитування підприємства
В процесі виробництва і реалізації часто не вистачає фінансових ресурсів для здійснення своєчасних розрахунків та виникає потреба у відстрочці платежу або комерційного кредиту.
Комерційний кредит – це угода між продавцем і покупцем, яка сприяє прискоренню реалізації і одержанню закладеного в продукцію прибутку. Погашення комерційного кредиту може бути проведено підприємством за рахунок оплати векселя, передачі його іншій юридичній особі, переоформлення комерційного кредиту на банківський.
Серед особливостей комерційного кредиту виділяються наступні:
тільки товарна форма;
учасниками кредитування можуть бути не спеціалізовані банківські установи.
Позитивною характеристикою комерційного кредиту служать такі фактори:
оперативність надання коштів у товарній формі;
легкість оформлення кредитної угоди;
сприяння розвитку кредитного ринку;
надання підприємствам можливості маневрувати оборотними коштами.
До недоліків комерційного кредиту відносять:
обмеження в часі і розмірі;
можливість впливу банків, що дисконтують векселі;
високий рівень ризику для кредиторів.
В умовах ринкової економіки основним видом матеріального кредиту лізинговий кредит.
Лізинговий кредит - це відносини між незалежними особами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також фінансування набуття рухомого і нерухомого майна на певний строк. Лізинг відноситься до однієї з форм товарного кредиту, що нині стала в країнах з ринковою економікою провідною формою оновлення основного капіталу. Він охоплює участь трьох суб´єктів: ринкові відносини підприємств, що виготовляють обладнання; орендодавців (лізингові компанії); орендарів (підприємства й організації, які отримують у свій оборот матеріальні цінності на певний час. Здебільшого - це довгострокова оренда, яка передбачає в кінцевому підсумку повернення орендованого майна його юридичному власникові або збереження за ним права власності. За деякими формами лізингу передбачено переважний перехід власності до орендаря. Тут лізингова угода подібна продажу товару на виплату, з тією тільки різницею, що власники змінюються не на початку угоди, а на кінець її виконання.
Державне кредитування підприємств здійснюється шляхом надання бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим органам державної влади для фінансування через банківські установи раніше початих новобудов виробничого призначення, технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств.
Обсяги державних кредитів доводять до міністерств, відомств після затвердження Державної програми економічного і соціального розвитку держави.
Перелік об’єктів, що фінансуються, визначає Міністерство фінансів, і подає його на затвердження Кабінету Міністрів на запланований рік.
Термін погашення обмежується 3-5 роками. Порядок погашення починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції і здійснюється щоквартально.
Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних кредитних інститутів здійснюється через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР).
Умови кредитування по лінії ЄБРР наступні:
фінансуються тільки проекти підприємств приватної форми власності, що функціонують у галузях сільськогосподарського виробництва, харчової промисловості, послуг;
допроектні активи підприємств не повинні перевищувати 2,5 млн $ за вийнятком вартості споруд і будівель;
чисельність робітників не більше 500 осіб;
частка особистої власності не менше 51%;
підприємство повинно відповідати технічним, економічним, санітарно-гігієнічним вимогам, встановленим законодавством України;
власний внесок позичальника в проект не менше 30%;
коефіцієнт обслуговування боргу не менше 1,3 (відношення прибутку після сплати податку, амортизаційних відрахувань, сплати відсотків по всіх позиках до вартості всієї заборгованості підприємства з врахуванням кредиту ЄБРР).
Сформовані ще такі умови надання кредиту:
мінімальна сума кредиту 50 тис.$;
термін короткострокового кредиту 6-12 місяців;
максимальний термін довгострокового кредиту 5 років;
максимальне відтермінування погашення основної суми боргу 2 роки;
орієнтована ставка за користування кредиту 15 % річних.
За рахунок ЄБРР фінансуються лише фінансові проекти, які окуповуються. При цьому вартість застави не повинна бути меншою 140 % і повинен підтримуватись коефіцієнт обслуговування боргу протягом року.
До небанківського кредитування можна віднести факторинг, тобто продаж дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника (фінансовий посередник, який приймає на себе борг, називається фактор). Зміст операції факторингу зводиться до переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.
До найважливіших функцій факторингу належать:
фінансування та кредитування (підприємства уступають право на одержання грошових засобів в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості);
покриття ризику (ризик неповернення заборгованості переходить до фактора);
управління дебіторською заборгованістю (вся робота із стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора).
Розмір винагороди за факторинговими операціями залежить від ризиковості операції, діючої процентної ставки та строків настання платежу.