Позиковий капітал – частина коштів підприємства, яка сформована за рахунок залучених коштів, які не є власністю підприємства і через певний строк повинні бути повернені.

Потреба в кредитуванні викликана наступними загальними економічними і специфічними причинами:

1) лагом часу між інвестиціями і віддачею коштів від них;

2) розривом у часі між рухом товарної і грошової маси;

3) невідповідністю між видатками і надходженнями грошових коштів в окремі проміжки часу;

4) складністю точного прогнозування потреби в оборотних коштах, відхиленням фактичної потреби в оборотних коштах від нормативу;

5) характером виробничого процесу;

6) сезонністю виробництва і реалізації продукції. Використання різних форм кредитування прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів і підвищує ефективність виробничо-господарської діяльності

Залежно від типу фінансових відносин, що виникають між капіталовкладцями і підприємством – об’єктом фінансування, вони можуть стати співвласниками або кредиторами суб’єкта господарювання.

Якщо між капіталовкладцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування здійснюється за рахунок позичкового капіталу, а капіталовкладень набуває статусу кредитора.

Кредитор – це юридична або фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, в тому числі з виплати заробітної плати, зі сплати податків та інших обов’язкових платежів.

До найважливіших параметрів позичкового капіталу можна віднести наступні:

Характеристика позичкового капіталу

Параметри	Класифікація
1. Строковість	- короткостроковий позичковий капі-ал тал (до 12 місяців); - довгостроковий позичковий капітал ал (понад рік).
2. Капіталовкладець	- банки та інші фінансово-кредитні ні установи; - постачальники та клієнти; - власники; - персонал; - держава.
3.Умови одержання	- згідно з кредитним та іншимм договором; - за відсутністю договору.
4. Цілі кредитування	- здійснення інвестицій; - поповнення оборотних активів.
5. Форми залучення	- грошова; - товарна.
6. Плата за користування капіталом	- виплата процентів; - без процентів.
7. Забезпечення	- забезпеченні заставою; - гарантовані; - з іншим забезпеченням; - незабезпеченні.
8. Порядок погашення	- одноразовий платіж; - багаторазові платежі; - з регресією платежів; - у заздалегідь визначений термін чи без такого.

До основних зовнішніх джерел формування позичкового капіталу належать:

• банківські кредити;

• кошти, залучені в результаті емісії облігацій;

• комерційні позички.

Всі витрати підприємств, пов’язані із залученням та обслуговуванням позичкового капіталу, відображаються за статтею «Фінансові витрати » у «Звіті про фінансові результати».

Банківський кредит

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з цих умов є: забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.

Кредити, які надаються банками, за строками користування поділяються здебільшого на:

а) короткострокові — до 1 року;

б) середньострокові — до 3 років;

в) довгострокові — понад 3 роки.

З погляду підприємств (у контексті фінансової звітності) позичковий капітал (зобов’язання) поділяється на довгостроковий і короткостроковий.

Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов’я­зання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позички), які перейшли до складу довгострокових.

Довгострокові кредити залучаються підприємствами для фінансування довгострокових активів, зокрема основних засобів (їх придбання, реконструкція, модернізація), нового будівництва, інших видів необоротних активів, а також окремих видів оборотних активів, в яких кошти заморожуються на тривалий період.

Попит на короткостроковий кредит визначається потребами в забезпеченні дефіциту оборотних коштів і ставкою відсотка за короткостроковий кредит.

Основними об'єктами короткострокового кредитування є товарно-матеріальні запаси, видатки майбутніх періодів, платіжні й розрахункові операції з постачальниками й покупцями. Роль короткострокових кредитів особливо велика, тому що вони дозволяють:

- компенсувати дефіцит оборотних коштів, викликаний уповільненням їх обороту на окремих стадіях кругообігу;

- оплатити товарно-матеріальні цінності й створювати їхні запаси;

- виплатити заробітну плату й погасити кредиторську заборгованість;

- тимчасово вивільнити оборотні кошти, що знаходяться в розрахунках;

- покрити іншу тимчасову потребу в грошових ресурсах.

Таким чином, короткострокові кредити є тим інструментом, що дозволяє оперативно збалансувати поточні фінансові ресурси за доходами і видатками, вчасно компенсувати дефіцит грошових коштів в обороті підприємства.

Організація фінансової роботи із залучення банківського кредиту

Етапи залучення банківської позички	Основні питання, на які слід звернути увагу
Попередні переговори з обраним банком	критерії та умови надання кредиту діапазон процентних ставок строки та порядок погашення список документів, які слід подати банку
Рішення про доцільність подальших переговорів з банком	оцінка шансів на отримання кредиту зіставлення з умовами надання кредиту, які пропонуються іншими банками
Рішення зборів власників щодо залучення банківського кредиту	якщо сума кредиту є значною і це передбачено статутом
Підготовка пакета документів відповідно до переліку банку	перелік документів встановлюється кожним банком індивідуально формулювання цілей, під які залучається кредит особливий акцент на бізнес-план і прогноз Cash-flow
Передача пакета документів до банку	дата прийняття банком пакета документів є офіційною датою подачі кредитної заявки
Відкриття поточного рахунку в банку (якщо такий рахунок відсутній)	подається типовий набір документів, необхідних для відкриття рахунку
Фінансово-економічна експертиза діяльності підприємства	кредитний експерт може вимагати додаткової інформації перевірка достовірності отриманих даних на місці слід створити всі умови для забезпечення кредитного експерта інформацією
Узгодження величини процентної ставки та інших параметрів кредиту	інвестор relations уміння вести переговори
Укладення кредитної угоди	у письмовому вигляді не потребує нотаріального посвідчення
Моніторинг та контроль	створення умов для контролю з боку працівників банку цільового використання коштів

Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позички, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.

Кредитоспроможність – це наявність у потенційного позичальника передумов до отримання кредиту і здатність повернути його.

При оцінці кредитоспроможності здебільшого виділяють якісні і кількісні критерії.

Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного і перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції.

При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних та фахових якостях керівника, а також на організації управління підприємством.

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації.

З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання, яке ставить перед собою фінансовий аналітик – це прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства.

Найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками, в своїй основі містить розрахунок таких основних блоків показників:

• ліквідності та платоспроможності;

• які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;

• прибутковості та самофінансування;

• оборотності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складення балансу і показує, яку частину короткострокових зобов’язань воно має можливість погасити негайно:

К_а.л. = .

Нормативне значення цього показника визначене в межах 0,2 – 0,35.

Значно високе значення показника негативно впливає на рентабельність підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається шляхом відношення монетарних оборотних активів (різниця між загальною сумою оборотних активів і величиною запасів) і короткострокових (поточних) зобов’язань.

К_шв. = .

Нормативне значення показника більше (рівне) 1.

Цей показник характеризує очікувану платоспроможність підприємства в короткостроковому періоді, тобто періоді, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови її своєчасного погашення.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається шляхом ділення поточних активів на поточні зобов’язання.

.

Нормативне значення показника визначене в межах 1,5 – 2.

Він є одним з тестів, на основі якого можна перевірити рівень дотримання “золотого правила фінансування” і характеризує платоспроможність підприємства в середньостроковому періоді, що дорівнює середній тривалості 1 обороту запасів.

Зміст “золотого правила фінансування” полягає в необхідності узгодження строків, на які мобілізуються фінансові ресурси, зі строками, на які вкладаються в реальні і фінансові інвестиції.

Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом показує, наскільки підприємство виконує умови золотого правила фінансування та золотого правила балансу.

Золоте правило балансу передбачає виконання таких умов:

• основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного капіталу та довгострокових позик;

• довгострокові пасиви мають використовуватися не лише для фінансування основних фондів, але і для довгострокових оборотних активів.

Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

Коефіцієнт покриття

необоротних активів = .

довгостроковим капіталом

Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємством у коротко та довгострокових періодах.

Крім відносних показників, доцільно використовувати і абсолютні показники, до яких належить робочий капітал.

Робочий капітал (чисті оборотні активи) – це різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаними.

Р_к = А 260 – П 620 = Оборотні активи – Поточні зобов’язання.

Цей показник показує частину оборотних активів, що фінансується за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

Наявність робочого капіталу у підприємства означає не лише його здатність виконати поточні зобов’язання, а й можливості для розширення операційної та інвестиційної діяльності. Прийнято вважати, що величина робочого капіталу повинна перевищувати 30% загального обсягу оборотних активів підприємства.

Від’ємне значення робочого капіталу означає, що показник ліквідності 3-го порядку менше 1 (тобто порушується золоте правило фінансування і підприємство, крім довгострокових, залучає і короткострокові позичені кошти, а така ситуація свідчить про те, що йому загрожує неплатоспроможність).

До показників, які характеризують структуру капіталу та майна підприємства, відносять наступні:

• коефіцієнт заборгованості:

;

• коефіцієнт незалежності:

;

• чиста заборгованість:

З_ч = Позичковий капітал – монетарні оборотні активи;

• частка необоротних активів в структурі активів:

;

• частка основних засобів в структурі активів:

.

Якщо показники є суттєво нижчими за середньо галузеві або власний капітал характеризується від’ємним значенням, то структура капіталу такого позичальнику вважається надто ризиковою. Кредит такому позичальнику або взагалі не видається, або видається під завищені проценти.

Здатність підприємства виконувати свої зобов’язання значною мірою залежать від рівня його прибутковості та самофінансування.

Існує велика кількість абсолютних і відносних показників прибутковості:

До абсолютних показників прибутковості належать:

• чистий прибуток;

• прибуток до оподаткування;

• прибуток від операційної діяльності.

До відносних показників прибутковості належать:

• рентабельність власного капіталу;

• рентабельність інвестицій;

• рентабельність активів;

• рентабельність основних засобів;

• рентабельність основної діяльності.

Рентабельність власного капіталу:

.

Операційна рентабельність продажу:

Роп .

Рентабельність основної діяльності (рентабельність продукції):

Рпр .

Рентабельність інвестиції:

Рін .

Рентабельність активів:

Рак .

Показники рентабельності основної діяльності, активів, інвестицій порівнюють не тільки з середньогалузевими значеннями, але і з процентною ставкою, за якою залучається кредит. У разі перевищення процентної ставки над плановими показниками рентабельності у підприємства можуть виникнути труднощі із виконанням зобов’язань.

До групи показників оборотності, яка характеризує ефективність управління грошовими потоками підприємства відносять такі показники:

• Оборотність інвестованого капіталу:

.

• Тривалість обертання оборотних коштів за певний період:

.

• Коефіцієнт оборотності оборотних коштів:

.

• Тривалість обертання дебіторської заборгованості:

Тд

• Тривалість обертання кредиторської заборгованості:

Тк .

• Тривалість обертання запасів:

Тз .

Для отримання об’єктивної картини достатньо проаналізувати по одному чи кілька показників з кожного блоку.