Призначення підсистеми керування ресурсами ос. Можливі стратегії керування основною пам’яттю. Керування ресурсами

Найважливіші ресурси КС – це пам’ять і процесорний час.

Процесор може ____ працювати, виконуючи команди __ програм. Для того, щоб CPU міг звернутись до програм та даних ІІ групи їх треба спочатку переписати в пам’ять І групи.

Під організацією пам’яті ми розуміємо те, яким чином представляється і використовується основна пам’ять. При цьому виникають такі можливості:

1. однопрограмін системи;

2. багатопрограмні системи з фіксованими розділами пам’яті з трансляцією та програмних завантаженням модулів в абсолютних адресах;

3. багатопрограмні системи з фіксованими розділами пам’яті, але з трансляцією та завантаженням модулів, які переміщаються;

4. багатопрограмні системи із змінними розділами пам’яті;

5. системи із свопінгом, тобто системи із сторінковою організацією пам’яті і обміном сторінками.

Стратегії керування пам’яті визначають, яким чином буде працювати пам’ять конкретної системи при різних підходах до вирішення таких питань:

1. коли треба розміщувати нову програму в пам’яті;

2. ми будемо розміщувати нову програму в пам’ять тоді, коли система буде сама про це просити; будемо намагатись випередити запити системи;

3. в яке місце ОП ми будемо розміщувати чергову програму для виконання;

4. програми в ОП ми будемо розміщувати як можна більш щільно, щоди звести до мінімуму затрати пам’яті, чи будемо прагнути до найшвидшого розміщення програм, щоби звести до мінімуму витрати комп’ютерного часу;

5. якщо в ОП необхідно розмістити нову програму, а ОП в біжучий момент буде заповнена, то яку з інших програм треба вивести із пам’яті: ту, яка в пам’яті довше, ніж інші, або ту, яка використовується найменш часто, або ту, яка довше за ініші не використовується?

Існують системи, які орієнтовані на реалізації кожної з таких стратегій керування пам’яттю. Всі стратегії направлені на те, щоб забезпечити найкраще можливе її використання. Стратегії керування пам’яттю поділяються на такі категорії:

1. стратегії вибірки

2. стратегії розміщення

3. стратегія заміщення.

Визначає, яки блок програм або даних треба виштовхувати з ОП, щоб звільнити місце для нових програм або даних.

Розподілення пам’яті

В перших універсальних комп’ютерах, а зараз в спеціалізованих обчислювальних пристроях, було реалізоване зв’язане розподілення пам’яті. Кожна програма була розташована в одному неперервному блоці комірок пам’яті. З появою мультипрограмування значно більш ефективним став незв’язний розподіл, при якому програма розбивається на декілька блоків або сегментів, які розміщуються в ОП в ділянках, які не обов’язково розташовані поруч. Забезпечити такий розподіл пам’яті набагато важче, але він має важливу перевагу: якщо ОП має декілька невеликих вільних ділянок замість одної великої, то ОС все ж зможе завантажити і виконати програму, якій в іншому випадку треба очікувати звільнення пам’яті.

Зв’язаний розподіл основної пам’яті. Можливі варіанти. Зв’язане розподілення пам’яті для одного користувача

Розмір програми в загальному випадку обмежується ємністю ОП. Але існує можливість виконання великих програм. Це досягається за допомогою концепції оверлея (overlay).

Примітка: , , .