
- •Загальна структура системного програмного забезпечення.
- •Загальна структура операційної системи.
- •Типи операційних систем
- •Діаграма переходу процесу зі стану в стан. Стани процесу. Перетворення, як засіб керування процесами. Керування процесами.
- •Блок керування процесом.
- •Операції над процесами.
- •Призначення операцій призупинення та відновлення процесів. Розширення діаграми переходів процесу зі стану в стан.
- •Обробка переривань.
- •Переключення контексту як засіб реалізації переривань. Переключення контексту.
- •Ядро ос. Склад і основні функції. Ядро операційної системи
- •Асинхронні паралельні процеси.
- •“Взаємовиключення” як спосіб взаємодії процесів.
- •Концепція “семафорів” як засіб керування “взаємовиключенням”
- •Асинхронні паралельні процеси Тупики. Причини виникнення. Способи боротьби з тупиками.
- •Групи алгоритмів планування процесів
- •Невитісняючі алгоритми планування процесів.
- •Витісняючі алгоритми планування процесів.
- •Алгоритми планування процесів
- •Механізм багатониткової обробки процесів із внутрішніми паралелізмом. Нитки (thread)
- •Призначення підсистеми керування ресурсами ос. Можливі стратегії керування основною пам’яттю. Керування ресурсами
- •Розподілення пам’яті
- •Зв’язаний розподіл основної пам’яті. Можливі варіанти. Зв’язане розподілення пам’яті для одного користувача
- •Мультипрограмування з фіксованими розділами пам’яті.
- •Мультипрограмування із змінними розмірами пам’яті.
- •Стратегії розміщення інформації в пам’яті.
- •Принципи кешування даних. Реалізація запитів до основної пам’яті в системі з кеш-пам’яттю. Принцип кешування даних.
- •Концепцiя вiртуальної пам'ятi.
- •Рівні планування роботи процесора.
- •Можливі варіанти видів планування роботи процесора.
- •Планування роботи процесора за допомогою багаторівневих черг із зворотними зв’язками.
- •Призначення підсистеми керування даними ос. Керування даними і файлова система.
- •Формати записів інформації
- •Логічний запис це сукупність даних, яка розглядається як одне ціле.
- •Файл. Файлова система. Формати записів файлів. Організації файлів.
- •Зараз найбільш відомо:
- •Методи доступу
- •Є дві групи методів доступу:
- •Характеристики файлів.
- •Типові засоби файлової системи. Файлова система.
- •Керування зовнішнім адресним простором.
- •Зв’язаний розподіл зовнішнього адресного простору.
- •Методи незв’язаного простору.
- •Необхідність та мета планування роботи з дисковими запам’ятовуючими пристроями.
- •Scan – метод сканування
- •При малих навантаженнях – scan;
- •При середніх і великих навантаженнях – c-scan.
- •Способи оптимізації пошуку циліндра дискового запам’ятовуючого пристрою.
- •Оптимізація пошуку даних на дисковому запам’ятовуючому пристрої за часом очікуваних записів.
- •Оптимізація за часом очікування записів
- •Архітектура сучасної файлової системи (фс)
- •Основні складові частини та процедура завантаження мs- dos.
- •Файл command.Com і внутрішні команди ос.
- •Зовнішні команди.
- •Керування основною пам’яттю в ms dos.
- •Логічна структура адресного простору основної пам’яті комп’ютерів архітектури івм рс.
- •Структура файлів виконання *.Соm та *.Ехе.
- •Логічна структура дискового запам’ятовуючого пристрою.
- •Структура логічного диска на дисковому запам’ятовуючому пристрої. Структура логічного диску.
- •Призначення та структура таблиці розміщення файлів (fат). Файли і директорії.
- •Недоліки взаємодії ms dos та апаратної частини комп’ютера.
- •Що дає windows користувачу?
- •Засоби обміну даними в Windows. Технології Clipboard, dde .
- •Засоби обміну даними в Windows. Технологія оlе.
- •Механізм повідомлень у Windows.
Призначення підсистеми керування ресурсами ос. Можливі стратегії керування основною пам’яттю. Керування ресурсами
Найважливіші ресурси КС – це пам’ять і процесорний час.
Процесор може ____ працювати, виконуючи команди __ програм. Для того, щоб CPU міг звернутись до програм та даних ІІ групи їх треба спочатку переписати в пам’ять І групи.
Під організацією пам’яті ми розуміємо те, яким чином представляється і використовується основна пам’ять. При цьому виникають такі можливості:
однопрограмін системи;
багатопрограмні системи з фіксованими розділами пам’яті з трансляцією та програмних завантаженням модулів в абсолютних адресах;
багатопрограмні системи з фіксованими розділами пам’яті, але з трансляцією та завантаженням модулів, які переміщаються;
багатопрограмні системи із змінними розділами пам’яті;
системи із свопінгом, тобто системи із сторінковою організацією пам’яті і обміном сторінками.
Стратегії керування пам’яті визначають, яким чином буде працювати пам’ять конкретної системи при різних підходах до вирішення таких питань:
коли треба розміщувати нову програму в пам’яті;
ми будемо розміщувати нову програму в пам’ять тоді, коли система буде сама про це просити; будемо намагатись випередити запити системи;
в яке місце ОП ми будемо розміщувати чергову програму для виконання;
програми в ОП ми будемо розміщувати як можна більш щільно, щоди звести до мінімуму затрати пам’яті, чи будемо прагнути до найшвидшого розміщення програм, щоби звести до мінімуму витрати комп’ютерного часу;
якщо в ОП необхідно розмістити нову програму, а ОП в біжучий момент буде заповнена, то яку з інших програм треба вивести із пам’яті: ту, яка в пам’яті довше, ніж інші, або ту, яка використовується найменш часто, або ту, яка довше за ініші не використовується?
Існують системи, які орієнтовані на реалізації кожної з таких стратегій керування пам’яттю. Всі стратегії направлені на те, щоб забезпечити найкраще можливе її використання. Стратегії керування пам’яттю поділяються на такі категорії:
стратегії вибірки
стратегії розміщення
стратегія заміщення.
Визначає, яки блок програм або даних треба виштовхувати з ОП, щоб звільнити місце для нових програм або даних.
Розподілення пам’яті
В перших універсальних комп’ютерах, а зараз в спеціалізованих обчислювальних пристроях, було реалізоване зв’язане розподілення пам’яті. Кожна програма була розташована в одному неперервному блоці комірок пам’яті. З появою мультипрограмування значно більш ефективним став незв’язний розподіл, при якому програма розбивається на декілька блоків або сегментів, які розміщуються в ОП в ділянках, які не обов’язково розташовані поруч. Забезпечити такий розподіл пам’яті набагато важче, але він має важливу перевагу: якщо ОП має декілька невеликих вільних ділянок замість одної великої, то ОС все ж зможе завантажити і виконати програму, якій в іншому випадку треба очікувати звільнення пам’яті.
Зв’язаний розподіл основної пам’яті. Можливі варіанти. Зв’язане розподілення пам’яті для одного користувача
Розмір програми в загальному випадку обмежується ємністю ОП. Але існує можливість виконання великих програм. Це досягається за допомогою концепції оверлея (overlay).
Примітка:
,
,
.