63. Нейропсихологічні синдроми при ураженні центральних звивин

Центральна звивина ділиться на передню і задню центр. звивини (ПЦІ, ЗЦІ).

ЦІ входить в 3-й блок М., блок програмування та реалізації дій.

ПЦІ - суто рухова кора, через неї осущ-ся всі відповідні реакції організму на зовнішні і внутрішні подразники, а також реакції пов'язані із задоволенням потреб і мотивами.

ПЦИ бере участь у формуванні ВПФ. Крім цього (зокрема відповідної реакції) ПЦІ бере участь у здійсненні соматичних функцій, у всіх рухових актах. При цьому права ПЦИ здійснює рухи на лівій половині тіла, і навпаки.

ЗЦІ - суто чутлива кора ГМ. ЗЦІ сприймає больові, температурні, рухові, тактильні та ін види чутливості. ЗЦІ - первинна зона для цих чутливостей.

ЗЦІ аналізує відчуття: права ЗЦІ - від лівої половини тіла і навпаки.

ЗЦІ побудована за соматотопической принципом.

ПЦИ і ЗЦІ беруть активну участь в регуляції та контролі психічної діяльності людини і здійснює програмування всіх дій.

Ліва ЗЦІ бере участь у формуванні мови, і при порушенні її функції - афферентная моторна афазія.

64. Нейропсихологічні синдроми при ураженні лобових часток

а) Синдром наруш динамічної (кине) складової рухів і дій при ураженні задньочолових відділів мозку.

Центр наруш-е при вражу заднелоб обл. - Еффер або кінетіч апраксія, кот-я в клініко-експеримент контексті оцінюється як наруш-е динамічного праксису. При запомин-й і виконан-й спец двигат програми, сост-й з 3 послід-но змінюють ін ін движ (кулак-ребро-долоню), обнаруж-ся отчетлів труднощі в її виконанні при правильному запомин-і послід-ти на вербал ур. Ці труднощі представлені у вигляді ізольованого виконання кожної з частин програми з постійним довільним контролем (дезавтоматізаціі), спрощенням або укороченням послід-ти. При більш масивних ураженнях наблюд-я Патологіч-я інертність, "застрявання" на 1м з ел-тів в серії движ-й, утруднюючи-е перехід до слід-у ланці програми.

б) Синдром наруш регул-й, програмування і контролю деят при ураженні префронтальних відділів

Одна з особливостей "лобового синдрому", - різноманітність вар-тов за ступенем вираженості синдрому і вхід-х в нього симптомів.

1м з провідних ознак в структ Лобовий синдром явл-я дисоціація між відносною збереженістю мимовільного рівня активності і дефицитарности в довільній регуляції психічних процесів. Ця дисоціація може приймати крайню ступінь вираженості, коли хворому практично недоступно виконання навіть простих завдань, що вимагають мінімальної довільної активності. Поведінка таких хворих підпорядковане стереотипам, штампам і інтерпретується як феномен "откликаемости" або "польового поведінки". Описані такі випадки "польового поведінки": при виході з кімнати замість того, щоб відкрити двері, хворий відкриває дверцята стоїть біля виходу шафи.

В лобному синдромі особливе місце займає так звана регуляторна апраксия, або апраксія цільового дії. Повторення інструкції виявляється доступним хворому, але її реалізація грубо спотворюється. Іншим варіантом порушення рухової програми може бути її споконвічна пряма підпорядкованість характером пропонованих стимулів (ехопраксія). У відповідь на один удар хворий також виконує одне постукування, на два удари - стукає двічі ..

в) Синдром емоційно-особистісних і мнестичних розладів при ураженні базальних відділів лобових часток

Оцінка свого захворювання і його переживання, когнітивна та емоційна складові внутрішньої картини хвороби у хворих з ураженням базальних відділів лобових часток приймають дисоційованому характер, хоча при цьому кожна з них не має адекватного рівня. Так, знання деяких симптомів свого захворювання, можливість формального їх перерахування хворим з ураженням правої півкулі мозку поєднується з відсутністю цілісного уявлення про своє захворювання і його переживання (анозогнозия). Викладаючи скарги у відповідь на запитання, хворий говорить як би не про себе самого, ігноруючи при цьому значущі симптоми. Загальний фон настрою характеризується при цьому добродушністю, ейфорією, в ряді випадків - розгальмуванням афектної сфери. Стабільність добросердого фону настрої виявляється і в емоційних реакціях на неуспіх при виконанні різних завдань. Поразка базальних відділів лівої лобової частки характеризується загальним депресивним фоном поведінки, який однак не обумовлений істинним переживанням хвороби, когнітивна складова внутрішньої картини якої у хворого відсутній. Скарги або взагалі спонтанно не пред'являються хворим, або представлені недифференцированно в загальному (вельми обедненном) потоці, де в одному ряду із зазначенням на головні болі наголошується недостатність функції кишечника.

г) Синдром порушення пам'яті і свідомості при ураженні медіальних відділів лобових часток мозку

Порушення свідомості характеризуються дезорієнтацією хворого в місці, в часі, своєму захворюванні, дезорієнтацією у власній особистості. Хворі не можуть точно назвати місце свого перебування (географічний пункт, лікарня). Нерідко при цьому може виникати "синдром вокзалу", як некритичне віддзеркалення тимчасовості місця перебування, частих переміщень, пов'язаних з різними обстеженнями. В орієнтуванні в місці особливу роль набувають випадкові ознаки, коли хворий по типу "польового поведінки" інтерпретує ситуацію місця свого знаходження. У не меншому ступені порушується і орієнтування в часі, як в плані знання дати, так і в поточному безпосередньому часу.

д) Синдром поразки глибинних відділів лобових часток мозку.

Практично, при ураженні глибинних відділів лобових часток спостерігається повна дезорганізація психічної діяльності. Аспонтанность хворих виявляється грубим порушенням мотиваційно-потребностной сфери. У порівнянні з инактивность, де ініціальний етап діяльності все ж таки присутня і хворі формують під впливом інструкції або внутрішніх спонукань намір на виконання завдання, аспонтанность характеризує насамперед порушення першого, ініціального етапу. Навіть біологічні потреби в їжі, воді не стимулюють спонтанні реакції хворих. Хворі неохайні в ліжку, пов'язаний з цим тілесний дискомфорт також не викликає спроб його позбутися. Порушується "стрижень" особистості ", зникають інтереси. На цьому тлі растормаживается орієнтовний рефлекс, що призводить до явно вираженого феномену польового поведінки. Заміна усвідомлюваною програми дій добре усталеним стереотипом, що не мають ніякого відношення до основної програми, є найбільш типовою для цієї групи хворих.