1/НП ізуч.роль окремих мозок-х зон в повед.чела, в протек-й псіх.деят-ти і наруш-й кот.вознік.прі ураженні таких зон. НП ізуч.мозгов-е мех-ми псих-й деят-ти, а також зв'язок між наруш-ми ф-ї цих зон і наруш-ем псіх.деят-ти.

НП - одна з областей психол знання - вирішує як теорет-е, так і практ-е завдання. У теор плані її предметом явл. мозкова організація психич ф-цій, изуч-е ролі відділ-х структурно-функц-х одиниць мозку в осущ-і различ видів психич деят-ти. У прак-ой сфері НП вносить свій внесок у вирішення таких завдань мед пси, як діагностика та реабілітація. Об'їду-е загальним методич підходом - методом синдромного аналізу порушення ВПФ при различ формах мозок недостатності - теор-я і клініч-я складові НП знаходяться в тісному і нерозривній єдності.

2. Основні розділи нейропсихології

Клінічна НП - изуч-е НП-х синдромів, виник-х при ураженні тієї чи іншої ділянки мозку, і зіставлення е їх із загальною клинич картиною захворювання. Експериментальна НП - експ-ті (клинич і апаратури) изуч-е відмінності форм порушень психич проц при локальних ураженнях мозку та інших захворюваннях ЦНС. НП дитячого віку (70 рр.. Ініціативою А. Р. Лурія) - специфіка наруш-й психич ф-цій у дітей при локал мозок ураженнях => можливості для изуч проблеми межПШ асиметрії і межПШ взаємодій, для вирішення питання про генетич і соц-й детермінації цих закон-тей роботи мозку. НП індивідуальних відмінностей / диференціальна НП - изуч-е мозок організації психич проц і сост-й у здорових осіб. НП пограничних станів ЦНС: невротик-е сост; Заболо-я мозку, зв'я-е з опроміненням малими дозами радіації та ін

3. Історія розвитку нейропсихології

Психол, нейрофізіол, медицина => НП. Почала складатися в 20-40 рр.. Перші Нп-е допоміжні лід-я проводилися ще в 20 рр.. Л.С. Виготським, осн заслуга створення НП як самостоят галузі психол знання належить А.Р. Лурія. Ранні роботи Виготського по НП: систем-е наруш психич проц, виник в рез-ті поразки відділ уч-ів кори ГМ, і їх особ-м у дитини і взрос чол. ВВВ - неврологія і нейрохірургія. Патопсихологія (Р.Я. Голант, М.О. Гуревич, О.С. Шмарьян). Б.В. Зейгарник: изуч наруш-я Перемишль у хворих з локал і заг органич-й ураженнями мозку. Грузинська школа психол: дослідні особливості фіксованої установки при заг і локал ураженнях мозку. Б.Г. Ананьєв: проблема взаємодій ПШ ГМ; сущ-й внесок у побудову сучас-х НП-х представ-ї про мозок організації психич відс. Великий внесок - дослідні фізіологів: Н.А. Бернштейн, П.К. Анохін, Е.Н. Соколов, Н.П. Бехтерева, О.С. Адріанов та ін

Сучас. НП розвивається в основному 2 шляхами. 1. вітч. НП (від Л.С. Виготського, А.Р. Лурія) 2. традиційна західна НП (Р. Рейтан, Д. Бенсон, X. Екаен, О. Зангвілл)

НП як система науч знань склалася лише в 40-50 рр. XX в.

4. Нейропсихологія і її зв'язок з соціальними і природними науками

5. Зв'язок нейропсихології з соціальними і природними науками

Центр. теор. проблема НП - проблема мозкової організації (або локалізації) ВПФ людини - залишається головною для кожного з її напрямків, тільки вона вивчається на різному «матеріалі» і різними методами (психофізіологія, диференціальна НП, дитячої та ін віку, пограничних станів ЦНС, клінічна НП ).

Зв'язок НП із загальною психологією двостороння:

1. понятійний апарат НП сформувався на базі общепсіхол. теорії і є свого роду «додатком» общепсіхол. уявлень до аналізу роботи мозку;

2. на патологічному матеріалі може бути перевірена майже кожна із общепсіхол. гіпотез.

Нейропсихологія дає цінну інформацію для вивчення такої важливої ​​філософської проблеми, як роль соціального та біологічного чинників в психіці людини ..

НП як самостійна наукова дисципліна займає особливе положення у ряді біологічних і соціальних наук:

1. НП разраб. важн. проблему природознавства «мозок і психіка» => змикається з медициною (неврології, нейрохірургії), а також з іншими природничими дисциплінами (анатомією, фізіологією, біохімією, генетикою та ін.)

2. НП як гілка пси науки вирішує найважливіші общепсі і філософські проблеми => зв'язок із суспільними дисциплінами (філософією, соціологією та ін.)

6. Поняття функціональної системи в нейропсихології

Функц-ная сист - морфофізіологічні основ ВПФ (тобто сукупність-ть различ мозок структур і що протікають у них физиологич проц-в), кіт обеспеч-ет їх здійснення; сукупність-ть аферентних і еферентних ланок, об'їду-х в сист для досягнення кінцевого рез-а. Опції-ні сист, що лежать в основі психічної свідомої деят чол-а, характ-ся більшою складністю (більш слож складом ланок, більш слож ієрархічною організацією і т.п.) в порівнянні з функц сист-ми, що лежать в основі физиол-їх ф-цій і навіть повед актів тварин. Різні за змістом ВПФ (гностичні, мнестичні, інтелектуальні та ін) забезпечуються якісно різн функц сист.

Локалізація психич ф-цій розглядається як функц зв'язку між окремими ділянками мозку - з їх допомогою ті ділянки мозку, кіт раніше працювали самостійно, стають ланками єдиної функц сист. Образно висловлюючись, можна сказати, що історично сформувалися засоби організації поведінки людини зав'язують нові «вузли» в його мозковий деят і саме наявність таких функц-х «вузлів», або «нових функц-х органів», є найважливішою рисою, що відрізняє функц-ю організацію мозку людини від мозку тварини.