20. Основні етапи розвитку давньоруської архітектури.

У 989 р. відразу після прийняття християнства, які приїхали з Константинополя грецькими зодчими у Києві було закладено перша цегляна церква.Це була церква князя Володимира, яка називалась Богородицей Десятинної. Споруда Десятинної церкви впала під час захоплення Києва монголами і багато часу стояла в руїнах. Світ Візантії, світ християнства привніс на Русь новий будівельний досвід минулого і традиції. Русь сприйняла спорудження церков за образомкрестово-купольного храму греків. У її зведенні використовувалися плоскі цеглини візантійського типу, застосовувалася кладка зі прихованим поруч візантійського походження. Наступний етап монументального будівництв розпочалося 30-х рр. ХІ ст. У Чернігові почалося будівництво Спаського собору: письмові джерела не повідомляють початку будівництва, але 1036 р. стіни собору було побудовано на висоту «яко на коністояще рукоюдосящи». Спаський собор зберігся донині майже повністю. Після Спаського собору постав Софійський у Києві. Композиція будинку пірамідальна, це дає пам'ятника величність і цілісність. Інтер'єр менш піддався спотворень і зберіг значну частину своєї початкового оздоблення. Закінчивши спорудження Софійського собору Києві, будівельники розпочали спорудженню Софийских соборів в Новгороді і Полоцьку. Новгородський і Полоцкий собори загалом повторюють планову схему київської Софії. Крім трьохСофийских соборів було профінансовано будівництво ще кількох будинків на Києві: Золотих Воріт, церков Ірини і Григорія. Золоті Ворота у Києві – одне з небагатьох дійшли до нас пам'яток давньоруського оборонного зодчества. Цей архітектурний шедевр колись був потужну бойову вежу з яка височіла з неї надбрамною церквою Благовіщення. У ХІ ст. після споруди Софії на Русі розгорнулася інтенсивна будівельна діяльність. До 60-му рр. будівництво переважають у всіх містах, крім Києва, припинилося. Важливе значення у розвиток російського зодчества мав Успенський собор київського Печерського монастиря.

21. Софія Київська – перлина давньоруської культури.

Софія будувалася у візантійському стилі, але вона ще від початку не була схожа на інші візантійські церкви, а після перебудов та добудов перетворилася на повністю оригінальний неповторний архітектурний шедевр. Назва собору «Софійський» походить від грецького слова «софія» ,що в перекладі означає «мудрість». Збудований як головний, митрополичий храм Русі , Софійський собор був у давнину громадським і культурним центром держави. Софійський собор побудований із бутового каменю та плінфи.  Покриття здійснювалось свинцем безпосередньо по склепінню і куполах. Фасади храму не штукатурились. Багато уваги зодчі приділяли зовнішньому архітектурному декору: арки північної галереї були прикрашені поребриком, фасади пожвавлені двохуступчастими нішами, на барабані головного купола виконано меандровий орнамент з цегли. Велику роль в оздобленні фасадів собору відігравав і живопис: уступи ніш та інші елементи архітектурного декору були підведені яскравою червоною фарбою, стовпи і арки відкритих галерей, відкоси вікон і дверей, багато ніж на фасадах були прикрашені розписом. Давні обриси собору вражають чіткістю форм, цілісністю композиції, довершеністю художнього образу. Архітектура храму сповнена руху, поступового наростання об’ємів споруди від одноповерхових зовнішніх галерей до пірамідальної композиції тринадцяти бань, що надають Софійському собору особливої виразності. Імена його будівельників невідомі.