14. Культура дохристиянської Русі.

В історії Київської Русі маємо дві окремі релігійні і, відповідно, культурні доби. Період дохристиянства і період після прийняття християнства. В даному рефераті спробуємо розглянути особливості дохристиянської культури Київської Русі.

Основні заняття і суспільні відносини. Основою культури Київської Русі була багатовікова самобутня культурна традиція східнослов'янських племен. Археологічні матеріали свідчать, що до середини I тисячоліття нашої ери в господарському укладі слов'ян давно вже переважало землеробство - підсічно-вогневе в поліській зоні й орне - у лісостепу. Для обробки землі предки сучасних українців застосовували плуг і соху, використовували тяглову силу волів і коней. До цього часу в лісостепу давно переважало двопілля - одне поле засівалося, а друге залишалося під паром. Скотарство, полювання, рибальство і бортництво (лісове бджільництво) для основного населення Русі стали до того часу підсобними, хоч і дуже важливими, промислами.

Досить високого рівня досягло до Х віку і ремесло. Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали. Ковальська справа вважалася заняттям почесним і навіть чаклунським. Розвивалися гончарна справа, ткацтво, вичинка й обробка шкіри, різьблення по каменю і дереву. З льону, конопель і вовни слов'янки ткали чудові сукна і полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка. Високим умінням відрізнялися майстри обробки шкір. Торгівля продуктами сільського господарства і ремесла, що зароджувалася, спочатку мала характер обміну як всередині общини, так і між племенами та землями. Згодом зародилися товарно-грошові відносини. Про це свідчать скарби срібних римських, візантійських і арабських монет.

15. Вплив християнства на культуру Київської Русі.

15. Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню   державності,  розповсюдженню   писемності,   створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися   живопис,   кам'яна   архітектура,   музичне   мистецтво.Разом з християнством  на  східнослов'янських землях  були запроваджені церковний візантійський  календар,   культ "чудотворних" ікон, культ святих.

Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей.   Якщо  в  основі  політеїстичних  релігійних  вірувань, стародавніх слов'ян лежав страх перед стихійними силами при­роди, ворожими і пануючими, то християнство плекало надію  па  порятунок,  почуття  захоплення навколишнім  світом.                                                               У процесі  поширенню та утвердження християнство на Русі поступово  втрачало візантійську форму,  вбираючи  в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних   запитів   східних   слов'ян. Християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі.  Як відомо, із його запровадженням  літературною  мовою  на   Русі стала, церковнослов'янська мова, створена приблизно за сто років до   прийняття   християнства  болгарськими   просвітителями Кирилом  і Мефодієм. З нею поширювалась освіта також на Балканах і в Моравії. Запровадження християнства на Русі справило великий вплив на розвиток  її культури. Воно зміцнило державну єдність, освятило владу великого князя, сприяло поширенню писемності, створенню перших шкіл і бібліотек. Після прийняття християнства розширилися політичні, економічні та культурні зв'язки  з багатьма європейськими державами, насамперед з Візантією, Болгарією, Польщею, Угорщиною, Чехією, Німеччиною, Римом та скандинавськими державами.

Християнство  на Русі справило великий вплив на розвиток кам'яної, архітектури

16. Освіта і наука Київської Русі

Існування писемності у слов’ян за часів язичництва не викликає сумніву. Її поява зумовлювалась необхідністю закріпити і передати наступним поколінням досвід, думки, знання, обсяг яких наростав з розкладом первіснообщинного ладу. Численні писемні джерела й археологічні знахідки свідчать, що принаймі в серединні І тисячоліття слов’янські племена користувалися примітивним піктографічним письмом. Звичайно, таке письмо не годилося для більш складних текстів, тому праукраїнці почали використовувати букви грецького алфавіту.

Створення слов’янської азбуки пов’язують з іменами Кирила і Мефодія (IX ст.). На межі IX і X ст. на території Першого Болгарського царства на основі синтезу грецького письма та глаголиці виникла більш досконала азбука, що отримала назву кирилиці; нею й написані відомі нам пам’ятки давньоруської літератури. З прийняттям християнства розширюється використання та прискорюється розвиток писемної культури. Православ’я допускало богослужіння рідною для народу мовою, що сприяло збільшенню кількості освічених людей та появі книги. Літературною мовою стала церковнослов’янська, яка прийшла на Русь разом з богослужебними книгами та церковними відправами з Болгарії.Щоб мати вищу освіту, доводилося вивчати грецьку ,мову. За свідченням митрополита Климентія, у середині XII ст. її на Русі знали близько 400 чоловік. При Києво-Печерському монастирі існувала також школа вищого типу, де поряд з богослов’ям вивчались філософія, риторика, граматика, для чого використовувалися твори античних авторів, грецька природнича та географічна література. З цієї школи вийшли відомі діячі давньоруської культури. Грамоти навчалися не тільки хлопці, а й дівчата. Літопис розповідає про школу, відкриту внучкою Ярослава Мудрого Ганною Всеволодівною. Знала «книжне письмо» і сама писала книги княгиня Єфросинія Полоцька. Значного розвитку набула медицина. Першими лікарями були усякі ворожбити і знахарі – волхви, чарівники, обавникн, віщуни