
- •1.1. Предмет і метод молекулярної фізики і термодинаміки. Ідеальний газ
- •1.1.2. Макроскопічні параметри і їх мікроскопічна трактовка
- •1.1.3. Закони ідеальних газів
- •1.1.4. Рівняння стану ідеального газу
- •1.1.5. Основне рівняння мкт газів
- •1.1.6. Температура. Поняття температури
- •1.2. Перший закон термодинаміки
- •1.2.1. Внутрішня енергія термодинамічної системи
- •1.2.2. Теплота. Робота. Теплоємність
- •1.2.2. Перший закон термодинаміки
- •1.2.4. Ізопроцеси в ідеальних газах
- •1.2.4.А. Ізотермічний
- •1.2.4.Б. Ізобарний
- •1.2.4.В. Ізохорний
- •1.2.4.Г. Адіабатичний
- •1.3. Другий закон термодинаміки
- •1.3.1. Кругові процеси
- •1.3.2. Цикли Карно
- •1.3.2.А. Прямий обернений цикл Карно
- •1.3.2.Б. Обернений рівновісний цикл Карно
- •1.3.2.В. Необернений цикл Карно
- •1.3.3. Нерівність Клаузіуса
- •1.3.4. Ентропія та її властивості
- •1.3.5. Другий закон термодинаміки
- •1.4. Термодинамічний потенціал. Теорема Нернста
- •1.4.1. Внутрішня енергія
- •1.4.2. Енергія Гальм-Гольца
- •1.4.3. Ентальпія
- •1.4.4. Потенціал Гіббса
- •1.4.4. Теорема Нернста. Третій закон термодинаміки
- •2.1. Кристали та їх властивості
- •2.1.1. Будова кристалу
- •2.1.2. Класи і типи кристалів
- •2.1.3. Дефекти в кристалах
- •2.1.4. Теплоємність кристалів
- •2.2. Рідини та їх властивості
- •2.2.1. Будова рідини
- •2.2.2. Поверхневий натяг
- •2.2.3. Явища на межі рідини і твердого тіла
- •2.2.4. Капілярні явища
- •2.3. Фазові переходи
- •2.3.1. Фаза, фазові переходи
- •2.3.2. Випаровування, плавлення, конденсація, кристалізація
- •2.3.3. Рівняння Клайперона-Клаузіуса
- •2.3.4. Потрійна точка. Діаграма стану
- •2.4. Розподіл молекул газу за енергіями
- •2.4.1. Закон розподілу Больцмана
- •2.4.2. Закон розподілу Максвела
- •2.4.3. Закон розподілу Максвела-Больцмана
1.2.2. Теплота. Робота. Теплоємність
При взаємодії термодинамічної системи з зовнішніми тілами, є два способи зміни енергії цієї системи:
здійснення якоїсь роботи;
здійснення теплообміну.
Тому кажуть, що обмін енергією між системою і зовнішніми тілами відбувається у вигляді роботи, або у вигляді теплоти.
Робота А – кількісна міра енергії, яка витрачається системою для обміну із зовнішніми тілами в результаті механічної взаємодії з ними.
За визначенням робота А дорівнює добутку сили на шлях:
.
Виконання роботи над макроскопічною нерухомою системою означає, що повинні рухатись зовнішні тіла, що діють на систему, тобто повинні змінюватись форма і об’єм системи.
Рис. 1
Наприклад, якщо взяти газ у деякому циліндрі з поршнем в положенні 1, що переміщується в положення 2, при переміщенні поршня на dx буде виконана робота dA:
. (3)
При переміщенні поршня з положення 1 в положення 2 буде виконуватись робота:
. (4)
Рис. 2
При переході системи з стану 1 в стан 2, робота залежить від способу переходу. Робота процесу переходу з 1 в 2 через різні стани (а) і (б) не буде однаковою, а результуюча робота повного процесу 1(а)2(б)1 не дорівнює нулю, а буде пропорційна заштрихованій фігурі (заштрихованій площі) і можна записати :
. (5)
Із сказаного слідує, що елементарна робота не є повним диференціалом, а сама робота А не є функцією стану системи.
Теплота – міра енергії, якою система обмінюється з зовнішніми тілами шляхом теплопередачі без механічної роботи. Передача енергії у вимірюванні теплоти може відбуватися слідуючими способами:
конвекційним;
теплопровідністю (як теплообмін при контакті тіл);
теплообмінним випромінюванням (потік сонячної енергії).
Якщо система виходить з початкового стану, а потім повертається в нього, то повна зміна теплоти не завжди дорівнює нулю:
. (6)
Кількість теплоти не є повним диференціалом, а робота не є функцією стану системи, таким чином на відміну від внутрішньої енергії, яка є однозначною функцією стану системи, поняття теплоти і роботи мають зміст лише у зв’язку з процесом переходу. Вони є енергетичними характеристиками цього процесу. Теплоту і роботу можна розглядати як способи обміну енергії між тілами, а не як різні форми енергії. Обидва ці способи обміну енергією нерівноцінні, але в реальних умовах завжди супроводжують один одного.
Здійснення роботи над системами може призвести до зміни будь-якого виду енергії, в тому числі кінетичної енергії поступального руху мікроскопічної системи, а значить і до зміни температури системи.
При нагріванні тіла розширюються, а це значить, що робота, яка здійснюється направлена проти зовнішніх сил.
Для характеристики теплових характеристик тіл використовуються поняття теплоємність. Теплоємність – відношення кількості теплоти, яка отримана тілом при нескінченно малій зміні його температури до цієї зміни:
. (7)
Теплоємність
тіла залежить від його хімічного складу,
маси, термодинамічного стану і від виду
процесу зміни стану тіла при наданні
йому кількості теплоти
Q.
Для однорідних тіл краще користуватися поняттям питомої та мольної теплоємності.
Під питомою теплоємністю розуміють теплоємність одиниці маси речовини:
. (8)
Молярна – теплоємність 1 моля речовини:
. (9)
На основі рівнянь (1.2.7) і (1.2.9), кількість теплоти, яка надана тілу при зміні його температури на величину dT:
. (10)
Залежність теплоємності від виду процесу зміни стану в системі детальніше розглянемо при вивченні ізопроцесів ідеального газу.