Токсична дія сдор на організм людини визначається наступними чинниками:

- фізико-хімічними властивостями: агрегатним станом – (рідина, аерозоль), розчинністю у воді, жирах, швидкістю гідролізу, леткістю, температурою кипіння, затвердіння, спалаху;

- шляхами надходження СДОР в організм – інгаляційний, через шкірний покрив та слизові оболонки, через шлунково-кишковий тракт, а також через опікові поверхні та рани. При будь-якому шляху надходження СДОР в організм людини можливі три види дії (рефлекторна, місцева та загально резорбтивна);

- концентрацією СДОР або щільністю зараження;

Концентрація СДОР – це кількість речовини, яка міститься в одиниці об’єму повітря або рідини (кг/м³, кг/л, моль/м³, моль/л, %).

Щільність зараження СДОР – це кількість речовини, яка знаходиться на одиниці зараженої поверхні, вимірюється кг/км².

- часом впливу СДОР на організм людини (або експозицією) - це час дії СДОР на організм, вимірюється у хвилинах;

- метеорологічними умовами – напрямок та швидкість вітру, температура повітря та ґрунту, опади, вертикальна стійкість повітря.

Токсична концентрація СДОР в повітрі, в воді, продуктах харчування та інших середовищах визначається :

- гранично допустимою концентрацією (дозою) – найбільша кількість токсичної речовини, при якій симптоми отруєння не наступають;

- пороговою концентрацією (дозою) – найменша кількість токсичної речовини, яка викликає початкові симптоми отруєння;

- середньо смертельною дозою, яка викликає загибель 50,0% уражених LD₅₀;

- абсолютно смертельною дозою, яка приводять до загибелі 100,0% уражених.

Характеристика осередку сдор

В результаті попадання в навколишнє середовище СДОР, на території аварійного об’єкту утворюється зона хімічного зараження, в середині якої виникає осередок хімічного ураження СДОР.

Заражена хімічна зона (ЗХЗ), утворена СДОР, включає ділянку розливу (викиду) та територію, над якою поширилися пари та аерозолі отруйних речовин. У межах ЗХЗ можуть виникати ураження людей як у результаті безпосередньої дії СДОР, так і через заражені предмети, воду, харчові продукти.

Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей та сільськогосподарських тварин, зараження місцевості.

В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження.

До медико-тактичних ознак осередку хімічного ураження належать:

• раптовість;

• швидкість та масовість виникнення уражень;

• зараження навколишнього середовища;

• виникнення значної кількості важких уражень;

• наявність комбінованих уражень (інтоксикація СДОР + опік, інтоксикація СДОР + механічна травма).

Осередок хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкістю дії СДОР на організм людини.

Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.

В залежності від тривалості зараження місцевості та часу прояву вражаючої дії, виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:

– осередок ураження нестійкими швидкодіючими речовинами. Виникає за умови зараження синильною кислотою, хлором, аміаком, акрилонітрилом, окисом вуглецю тощо;

– осередок ураження нестійкими СДОР сповільненої дії (фосген, хлорпікрин, азотна кислота тощо);

– осередок ураження стійкими СДОР, швидкої дії (ФОС, анілін);

– осередок ураження стійкими СДОР, сповільненої дії (сірчана кислота, етилсвинець).

Для осередків уражень швидкодіючими речовинами характерно:

- одномоментне (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин) ураження значної кількості людей;

- швидкий прояв інтоксикації із значною кількістю тяжких уражень;

- дефіцит часу для органів охорони здоров’я для організації роботи. Вирішальне значення в цих умовах набуває само і взаємодопомога;

- потреба в евакуації постраждалих за один рейс.