- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Методичні вказівки для студентів
- •1. Актуальність
- •2. Конкретні цілі :
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
- •4.2. Теоретичні питання до заняття:
- •4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- •Загальне поняття про сильнодіючі отруйні речовини (сдор) та хімічно небезпечні об’єкти (хно)
- •До хімічно небезпечних об’єктів відносять:
- •Характеристика хнр за ступенями токсичності
- •Клас небезпеки хнр за ступенем дії на організм людини
- •3. Речовини, яким властиві задушлива та загальноотруйна дія:
- •5. Речовини, яким властиві задушлива та нейротоксична дія (аміак).
- •Класифікація хімічно небезпечних об’єктів.
- •Хімічно небезпечні об’єкти характеризуються:
- •Хімічні аварії за масштабом поділяються на наступні категорії:
- •Токсична дія сдор на організм людини визначається наступними чинниками:
- •Характеристика осередку сдор
- •Особливості осередків уражень речовинами сповільненої дії:
- •Загальні принципи надання невідкладної медичної допомоги і лікування при отруєннях сдор
- •Основні принципи захисту населення в осередку хімічного ураження
- •Сигнали оповіщення населення при надзвичайних ситуаціях
- •Загальний характер дії і ознаки ураження найбільш розповсюдженими хнр
- •7. Рекомендована література.
- •Класифікація основних хнр за ступенем небезпеки
- •Оцінка швидкості та сили вітру за шкалою Бофорта
- •Класифікація нс техногенного і природного характеру за рівнем
- •Класифікація надзвичайних ситуацій (розроблена доц. І.І. Швайко, 1995).
3. Речовини, яким властиві задушлива та загальноотруйна дія:
а) з вираженою припікаючою дією (акрилонітрил, азотна кислота);
б) зі слабкою припікаючою дією (сірководень, двоокисел сірки, оксисли азоту, сірчистий ангідрид, сірководень).
До речовин з дією удушення і загальноотруйною дією відноситься значна кількість ХНР, що здатні при інгаляційній дії викликати токсичний набряк легень, а при резорбції порушити енергетичний обмін. Більшість сполук цієї групи має виражену припікаючу дію, що значно утруднює надання допомоги потерпілим.
4. Речовини, які порушують генерацію проведення та передачу нервового імпульсу периферійної нервової системи (фосфорорганічні речовини (ФОР), сірковуглець).
До речовин, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (нейротропні отрути), відносяться речовини, які порушують механізми периферійної нервової регуляції, а також модулюючих стан самої нервової системи. В основі їх дії лежить можливість втручатися в процес синтезу, зберігання, викиду, інактивації в синаптичній щілині нейромедіаторів; взаємодіяти з рецепторами нейромедіаторів; змінювати проникність іонних каналів мембран.
5. Речовини, яким властиві задушлива та нейротоксична дія (аміак).
До речовин, що мають задушливу дію і нейротропну дію, відносяться токсичні сполуки, які викликають при інгаляційному ураженні токсичний набряк легень, на фоні якого формується важке ураження нервової системи.
В основі дії на мозок лежить порушення генерації, проведення і передачі нервового імпульсу, який ускладнюється станом важкої гіпоксії, яка викликана порушенням зовнішнього дихання.
6. Речовини, які порушують обмін речовин та структуру клітин - цитохімічні або метаболічні отрути: (діоксин, галогенізовані вуглеводні, етиленоксид).
До речовин, що порушують обмін речовин, відносяться токсичні сполуки групи галогенованих ароматичних вуглеводів. При цьому особливою біологічною активністю відзначається дібензодіоксани і поліхлоровані бензофурани.
Ці сполуки здатні впливати через легені, травний тракт і неушкоджену шкіру та викликати захворювання з надзвичайно в’ялим перебігом. При цьому в процес залучаються практично всі органи і системи організму людини. Характерною особливістю дії цих речовин є порушення обміну речовин, що в може іноді привести до загибелі людини.
7. Метаболічні отрути (метилбромід, метилхлорид, диметилсульфат, етиленоксид).
До метаболічних отрут відносяться токсичні сполуки, які включаються в процеси метаболізму речовин в організмі. Отруєння цими речовинами характеризується відсутністю реакції на отруту. Ураження організму розвивається, як правило, поступово і у важких випадках людина гине протягом декількох діб.
В патологічний процес ураження цими речовинами залучаються більшість органів, проте головними є порушення із сторони центральної нервової системи, паренхіматозних органів і іноді системи крові.
За своєю будовою ці речовини відносяться до різних класів сполук, однак всім їм притаманні загальні властивості: в організмі людини вони руйнуються з утворенням високореакційних вуглеводневих радикалів.