1. Людство. Етнос. Нації.

Сьогодні людство виступає у чотирьох формах: 1) людської особи, 2) етносу, 3) нації та 4) людства, яке й єднає всіх мешканців планети в єдину велику об'єктивну цілісність.

Етнос є природною формою існування, причому такою ж довічною, як саме людство. У етносів подвійна роль: з одного боку, вони розділяють нації і людство на особи (українець, поляк, американець, француз, але й американець українського походження, француз польського походження, українець польського походження тощо), аз іншого боку - об'єднують всіх осіб одного походження (реального або уявного) у етнічні спільноти із загальними і специфічними цінностями й інтересами, що в свою чергу знов розділяє людство.

Слово «етнос» з давньогрецької мови дослівно перекладається як «не грек», «чужинець», «ідоловірець». Етимологічно воно означає стадо, група (натовп) людей, народ, плем'я, рід, іноземне плем'я тощо. З V ст. до н. е. його використовували у значенні «плем'я негрецького походження», «народ негрецького походження». Себе греки позначали словом «демос» (народ) і відрізняли від негреків тим, що останніх іменували «етносом». У такому значенні римляни ввели слово «етнос» у латинську мову. У зв'язку з його латинізацією з'явився прикметник «етнічний» (ethnicos), що вживався у значенні «нехристиянський», «язичницький». Нині термін «етнос» став науковим поняттям, є еквівалентом давньогрецького слова «демос» (народ) у значенні специфічної міжпоколінної історико-культурної і природної, усвідомленої людьми спільноти. Щоб підкреслити саме таке його значення, інколи поєднують обидва слова у словосполученні «етноси-народи». Нині поняття «етнос» вживається як науковий термін для означення всіх історичних типів етнічних спільнот від племен до сучасних націй.

Критерії етнічної ідентичності громадян України свідчать про такі її ознаки:

1) походження, родина, предки, родовід;

2) єдність історичної долі (міфологія народу);

3) мова, культура (часто субетнічні);

4) релігія;

5) зв’язок з метрополією (для діаспор);

6) самоідентифікація;

7) особливості менталітету (рейтинг цінностей, а не їх набір)

У націй теж подвійна роль: з одного боку - вони розколюють етноси і людство на особи (українець, поляк, американець, француз тощо), а з іншого - об'єднують людей, причому незалежно від їх етнічного походження, соціального статусу та релігійних переконань у етносоціальні політичні спільноти (українська нація, польська, американська, французька та інші), що знов-таки розділяє людство

Людство має загальне походження. Все різноманіття розходжень у фізичному вигляді людей, яке можна зустріти на різних континентах, є результат варіацій того самого біологічного виду - Homo sapiens (людини розумної).

Раси (від лат. ratio — категорія, розряд) людини (біологічного виду Homo sapiens) характеризуються загальними спадкоємними фізіологічними особливостями, пов'язаними з єдністю походження й певною спільністю поширення.

Раси людини — групи людей, що склалися історично і з'єднані спільністю походження, що виявляється у спільності другорядних до сутності людини зовнішних спадкових фізичних ознак (колір шкіри, густота та особливості волосяного покрову, міра виступання вилиць, носа, товщина губ, проріз очей тощо). За цими ознаками виділяють три фізичних типи, що найбільше різняться один від одного: негроїдний, європеоїдний та монголоїдний.

Всі раси сучасного людства мають рівні біологічні можливості для досягнення високого рівня цивілізації.

Європеїдна (“біла”) раса населяє всю Європу, переважає у Західній Азії та Північній Америці.

Європеїди мають світлу (рожеву або смаглу) шкіру, вузький ніс, що стирчить, м’яке, часто хвилясте волосся. У чоловіків пишно ростуть борода та вуса.

Негроїди (люди “чорної” раси) мають темну, по більшості шоколадно-коричневу шкіру, курчаве чорне волосся, карі очі, широкий ніс та товсті губи, майже нерозвинуту бороду.

Найбільше їх живе в Африці. Багато негроїдів проживають в Америці, зокрема у США, на острові Гаїті і Бразилії – це, в основному, нащадки тих негрів, яких свого часу насильно вивезли з Африки як рабів.

За багатьма ознаками до негроїдів близькі австралоїди.

В них також темна окраса шкіри, широкий ніс, стовщені губи, але, на відміну від негроїдів. ще й сильно розвинута борода.

Деякі вчені об’єднують негроїдів та австралоїдів у одну екваторіальну, або негроавстралоїдну расу.

Найбільш типові представники австралоїдів – корінні мешканці Австралії – австралійці; близькі до них також і деякі народи Океанії та Південної Азії.

Представники монголоїдної (“жовтої”) раси звичайно мають жовтувату шкіру (іноді світлу, матову, іноді більш темну), туге (жостке), пряме чорне волосся, плескате обличчя з вилицями, що стирчать, ніс з низьким переніссям.

Особливо характерним є вузький розріз очної щилини, що утворюється особливою складкою в кутку ока, біля слізного пагорка. Борода та вуса в них ростуть скудно.

Люди “жовтої” раси переважають в країнах Центральної та Східної Азії.

При характеристиці рас вчені звертають увагу на декілька моментів. По-перше, все людство є єдиним біологічним видом. Доказом цього є те, що життєво важливі ознаки: структура мозку, особливості, пов'язані із прямоходінням, будова руки, устрій голосових зв'язок, зоровий та слуховий апарати та ін.— не мають расових відмінностей. По-друге, саме ці відмінності ніяк не є ступенями еволюції, а сформувалися внаслідок пристосування до різних умов географічного середовища. Отже, всі раси однаково здатні до культурного розвитку. По-третє, із зростанням культури роль біологічного чинника безперервно зменшується. Тому сучасне розселення рас відбиває вже не умови середовища, в якому вони живуть, а історію народів. По-четверте, поділ людей на раси загалом не збігається із поділом за етнографічними та мовними ознаками. Як правило, представники однієї раси зустрічаються серед різних націй, етносів, мовних сімей і, навпаки, до складу нації, етносу, мовної сім'ї входять представники різних рас.

Класи (від лат. classis — розряд, група) — це групи людей, які складаються стосовно засобів виробництва, по розподілу прибутку залежно від того, хто є власником засобів виробництва.

Етнос (від грец. ethnos — плем'я, група, народ) — історично сформована досить стійка спільність людей, яка володіє єдиною мовою й культурою, а також загальною самосвідомістю.

Прийнято ділити етноси на три типи. До самого раннього типу відносяться рід і плем'я, характерні для первісно-общиного ладу. Другий тип етносу — народності — звичайно зв'язується з рабовласницькою й феодальною формаціями або ж позначає етнічні спільності й групи, які населяють країну й мають ті або інші форми національно-територіальної автономії. Третій тип етносу — нації — виникає з розвитком капіталістичних відносин і всілякою інтенсифікацією економічних зв'язків.

Нації (від лат. natio — народ) — велика соціальна група, вищий етап розвитку етносу, яка представляє собою певну надзвичайно згуртовану спільність людей, що характеризується єдністю території, мови, культури, рис національної психіки, а також дуже тісними економічними зв'язками.

Первинною основою нації є етнос. Поняття нації, як її й природи та механізму формування, залишаються дискусійними. Усталилося два основних полярних погляди з цієї проблеми, сформованих в неоднозначних етнонаціональних ситуаціях і різних етнологічних школах: конструктивістський — характерніший для науки і практики країн Заходу та примордиалістський (етнонаціоналістичний) — особливо притаманний вітчизняній етнології.

Перший, по суті, заперечує реальність нації, трактуючи її як "міфологічну конструкцію інтелектуалів", ототожнюючи тим самим націю з державою, а національну належність людини з її громадянством. Етнічність конструктивістами розглядається лише як суто культурне явище, що твориться домінуючою в державі національною групою або сукупністю груп.

Примордиалісти (а до них належить переважна більшість українських дослідників) вважають націю відносно незалежною й динамічною соціально-культурною системою, живим соціальним організмом. Для того є ґрунтовні підстави: адже нація, як і будь-яка соціальна система, здатна до самовідтворення; вона має достатньо виражену структуру, в основі якої лежить освячена традиціями міжпоколінна етнокультурна інформація; вона, нарешті, має відчутний реальний вплив на всі соціальні процеси. Підтвердженням останнього положення можуть бути національні рухи та національно-визвольні війни, якими особливо рясніє етнічна історія українців.

Отже, поштовхом до розвитку нації стають національні рухи, як певний наслідок реалізації національно-державних інтересів та національної ідеї. їхнім підсумком є творення державності з усіма її атрибутами, інститутами та символами.

Щодо української нації, то її формування пов'язане з творенням Давньоруської держави, котра сприяла консолідації розрізнених етноплемінних утворень (полян, сіверян, древлян, тиверців, уличів, волинян, білих хорватів), що ставали субетносами — головної ознаки націогенезу. Проте у період княжої доби націогенез українців не був завершений, відновившись у ХVI-ХУIІ ст. на тлі козацтва й у процесі національно-визвольної боротьби. Пізніше він "дозрівав" через ряд етапів, відомих як "національно-культурне відродження".

Розпочавшись в XVI ст. як військово-політичне відродження, воно продовжилося наприкінці XIX ст. у сфері культури й духовності, у 20-х рр. XX ст. — як державно-політична розбудова, нарешті, в наші дні — у формі загального національного піднесення, зачіпаючи всі важливі сфери життя українського народу:державотворення, культуру, науку, побут.

Народ — у широкому розумінні слова — все населення певної країни або держави. У вужчому смислі як про народ іноді говорять про окремий етнос. Нарешті у повсякденному вживанні цього терміна під ним розуміють людські маси, що социально відокремлені від пануючих або керуючих верств та груп суспільства.

Важливим є питання про назву народу. У Старому Світі ця назва часто походить від самоназви корінного етносу (Албанія, Білорусь, Данія, Угорщина, Україна, Фінляндія тощо), але не завжди. Так, не існує етнічних швейцарців, бельгійців та представників інших поліетнічних народів. Що ж до Нового Світу, то тут назви народів не мають ніяких етнічних коренів або джерел. Немає етнічних канадців, американців, панамців, болівійців, аргентинців та ін.