Тема 2. Суб'єкти цивільного права Питання

1. Громадяни як суб'єкти цивільного права.

2. Поняття і загальна характеристика юридичної особи. Види юри­ дичних осіб.

3. Держава як суб'єкт цивільного права.

1. Громадяни є одним з суб'єктів цивільного права. Вони вступають у цивільно-правові відносини між собою, з організаціями, а в ряді випадків і з державою. Основними характеристиками громадянина є його правоздат­ність і дієздатність.

Під правоздатністю розуміється здатність мати цивільні права і обов'язки, яка визнається в рівній мірі за всіма громадянами України (ст. 9 ЦК). Правоздатність у громадянина виникає з моменту народження і при­пиняється зі смертю. Його правоздатність не може залежати від статі, етні­чного та соціального походження, місця проживання, мовної ознаки і т.ін. Закон, як правило, не допускає обмеження правоздатності громадянина.

Однак у виняткових випадках допускається обмеження правоздатності за Вішенням суду як санкція за протиправну, суспільно-небезпечну поведінку. Тик, суд може як додаткове покарання встановити обмеження для заняття пивної посади.

Під дієздатністю розуміється здатність своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. 11 ЦК), 3 урахуванням обсягу можна виділити три різновиди дієздатності: повна, часткова (неповна), обмежена.

Повна дієздатність настає після досягнення повноліття, тобто з 18 , років або з моменту укладення шлюбу.

Закон дає право визнати громадянина недієздатним внаслідок ду­шевної хвороби або недоумства, якщо він не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Недієздатним громадянина може визнати тільки суд (ст. 16 ЦК}.

Часткова дієздатність характеризується тим, що громадянин має право набувати і здійснювати своїми діями не будь-які, а лише прямо вказати в законі права і обов'язки.

Можна виділити часткову дієздатність неповнолітніх віком до 15 ро­ків і часткову дієздатність неповнолітніх віком від 15 до 18 років.

За неповнолітніх, що не досягли 15 років, угоди укладають від їхнього імені батьки (усиновителі) або опікун. Самі неповнолітні до 15 років ма­ють право укладати тільки дрібні побутові угоди (ст. 14 ЦК).

З 15 до 18 років неповнолітні мають право самостійно здійснювати дрібні побутові угоди, розпоряджатися своєю заробітною платою, стипенді­єю, здійснювати авторські права на свої винаходи та інші об'єкти інтелек­туальної власності. Інші угоди вони мають право укладати самостійно, але я обов'язкової згоди батьків (усиновителів) або піклувальників.

Обмежено дієздатними є громадяни, визнані такими рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, якщо вони ставлять себе і свою сім'ю у важке матеріальне становище (ст. 15ЦК).

Обмежено дієздатні громадяни мають право самостійно укладати дрібні побутові угоди, інші угоди вони можуть укладати тільки зі згоди пік­лувальника.

Для з'ясування правового положення громадян як суб'єктів цивільно-правових відносин важливим є питання про їх місце проживання. Це пов'я­зано, наприклад, з тим, що спадщина відкривається за останнім місцем проживання спадкодавця. Істотне значення має місце проживання боржни­ка і кредитора при визначенні місця виконання зобов'язань, при розв'язанні питань про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошенні його померлим. Місцем проживання, згідно зі ст. 17 ЦК, визнається місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Що стосується неповноліт­ніх, які не досягли 15 років, або громадян, що знаходяться під опікою, то місцем їх проживання визнається місце проживання їх батьків (усиновите­лів), опікунів.

2. Підприємства, установи, організації є суб'єктами цивільного пра­ва, тобто вони можуть набувати права і обов'язки як майнові, так і немайнові. Вони стають суб'єктами цивільного права, тільки якщо є юридичними | особами. Юридичними особами вони стають з моменту їх створення і реєстрації в установленому законом порядку.

Для того, щоб підприємство, установа, організація були юридичними особами, вони повинні мати певні ознаки:

1. організаційної єдності;

2. володіти відокремленим майном;

3. виступати в цивільному обороті від свого власного імені;

4. самостійно нести майнову відповідальність.

Тільки наявність цих чотирьох ознак у сукупності дає право юридич­ній особі бути суб'єктом цивільних прав.

Під організаційною єдністю розуміється наявність закріплених в ло­кальному нормативному акті цілей створення даної юридичної особи, встановлений порядок зв'язків між частинами (структурними підрозділами) або членами організації, визначення їх функцій і компетенції.

Організаційна єдність закріплюється в локальному нормативному ак­ті даної юридичної особи. Для підприємств - це статут, для громадських ор­ганізацій - положення.

Відокремлене майно є необхідною передумовою участі юридичної особи в цивільному обороті. Майнова відокремленість виявляється в тому, що майно даної юридичної особи відокремлено від майна його засновників, інших юридичних осіб. Майнова відокремленість відбивається в балансі даної юридичної особи (основні кошти, грошові суми, інші оборотні кошти). Це дає можливість юридичній особі виступати учасником цивільного обо­роту, набувати права і обов'язки.

Самостійна майнова відповідальність безпосередньо пов'язана з тими майновими правами і обов'язками, які юридична особа набуває для себе, самостійно беручи участь у цивільному обороті.

Самостійна майнова відповідальність полягає в тому, що за прийня­тими на себе зобов'язаннями підприємство, установа, організація відпові­дають закріпленим за ними власним майном. Ця відповідальність не може бути покладена на інших суб'єктів, крім випадків, встановлених законом.

Так, Законом України "Про власність" встановлено, що юридична особа за своїми боргами відповідає всім своїм майном. Засновники не від­повідають за боргами заснованого ними підприємства, а підприємство не відповідає за боргами засновників, крім випадків, встановлених законом.

Юридичні особи набувають для себе права і обов'язки безпосеред­ньо через своїх посадових осіб. Структурні підрозділи не можуть від свого імені набувати права і обов'язки, і тому бути позивачами і відповідачами в суді (наприклад, відділ, цех, філіал укладають договори не від свого імені, позаяк вони його не мають, а від імені юридичної особи, до складу якої во­ни входять, якщо таке право їм надане).

Юридична особа володіє правоздатністю і дієздатністю. На відміну від громадян, право - і дієздатність у юридичних осіб виникає з моменту їх державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавс­тва.

Іншою відмінною ознакою є, так звана, спеціальна правоздатність юридичної особи, тобто вона має право укладати тільки ті угоди (набувати права та обов'язки), які передбачені її локальним нормативним актом - статутом або положенням.

Діяльність юридичних осіб припиняється шляхом їх ліквідації або ре­організації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення).

Серед підприємств, установ, організацій, виступаючих у цивільному обороті як юридичні особи, в залежності від форми власності, на базі якої вони створені, розрізнюють:

• приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

• колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

- господарське товариство;

• підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

• комунальне підприємство, засноване на власності відповідної те­риторіальної громади;

- державне підприємство, засноване на державній власності, в т. ч. казенне підприємство.

Підприємство вважається створеним і набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації. Порядок і строк реєстрації підпри­ємства встановлюється Законом України "Про підприємництво" {ст. 8).

3. Третім видом суб'єктів цивільного права є держава.

Держава - це особливий суб'єкт цивільного права. Як носій політич­ної влади держава не є юридичною особою, вона сама визначає порядок і межі здійснення цивільних прав і обов'язків, що належать їй.

Держава реалізує свою правосуб'єктність через систему державних органів. Від імені держави в цивільних правовідносинах беруть участь ор­гани управління державним майном, фінансові та інші спеціальні, уповно­важені державою органи.

Держава є суб'єктом державної власності. Велику частину свого майна вона закріплює за державними підприємствами на праві повного го­сподарського відання, а також за державними установами, організаціями на праві оперативного управління.

Державні підприємства і установи діють у цивільному обороті як са­мостійні суб'єкти від свого імені, а не від імені держави.

Держава, що є безпосереднім суб'єктом державного майна, несе са­мостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Держава як суб'єкт майнових правовідносин, виступає через Мініс­терство фінансів (при випуску державних позик, переході до держави без­господарного, конфіскованого майна та ін.). Вона є суб'єктом патентного права при видачі патентів та інших охоронних документів.