Тема 2. Адміністративна відповідальність Питання

1. Поняття адміністративного правопорушення, його суб'єкти і склад.

2. Види адміністративних правопорушень.

3. Поняття адміністративної відповідальності і види адміністратив­них стягнень.

4. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності.

1. Адміністративне правопорушення (проступок) - протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, що посягає на дер­жавний або громадський порядок, державну або колективну власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління, за яку зако­нодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративний проступок як вид правопорушення відрізняється від злочину мірою суспільної небезпеки діяння.

Його потрібно відрізняти і від такого правопорушення, як дисциплі­нарний проступок, що пов'язаний з трудовою або службовою дисципліною працівників, за який законодавством передбачена відповідальність в дис­циплінарному порядку.

Юридичними ознаками адміністративного проступку є:

а) протиправність, що виражається в забороні адміністративним за­конодавством передбачених законом діянь;

б) винність, тобто здійснення протиправного діяння умисно або нео­бережно;

в) суспільна шкідливість - виражається в посяганні (спричиненні шкоди, або створенні загрози її спричинення) на суспільні відносини, що охороняються обов'язковими правилами, які містять відповідні заборони;

г) адміністративна відповідальність - застосування за скоєне адміні­стративне правопорушення встановлених законодавством заходів відпові­дальності, тобто відповідних адміністративних стягнень.

Адміністративній відповідальності підлягають громадяни і посадові особи.

Громадяни відповідають за скоєні ними адміністративні правопору­шення після досягнення 16 років. До осіб від 16 до 18 років, що здійснили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КпрАП України.

Під складом адміністративного проступку розуміється встановлена м сукупність ознак, при наявності яких антигромадське діяння вважають адміністративним правопорушенням. Склад адміністративного проступку включає:

1. Об'єкт - суспільні відносини, що охороняються адміністративним;

2. Суб'єкт - особа, що досягла 16-літнього віку, осудна;

3. Об'єктивну сторону - сукупність передбачених законом ознак, які характеризують зовнішні вияви проступку - місце, час, спосіб і обстановка, що характеризує проступок, і сама дія або бездіяльність;

4. Суб'єктивну сторону - сукупність ознак, що характеризують психічне відношення особи до скоєного (вина, мета, мотиви скоєння проступ­ку).

Реальне діяння тільки тоді вважається проступком, коли воно містить всі без винятку елементи, названі законом, позаяк відсутність хоча б одного з них означає відсутність складу проступку загалом.

2. Основні види адміністративних правопорушень викладені в Кодексі про адміністративні правопорушення України.

До окремої групи віднесені адміністративні правопорушення, що посягають на права громадян і здоров'я населення (гл. 5 розд. II КпрАП України). Останнім часом посилена адміністративна відповідальність за порушення виборчих прав громадян (ст. ст. 186-2, 186-4).

Помітно зросли значення і роль адміністративних санкцій, передба­чених за правопорушення в області охорони природи, використання при­родних ресурсів, охорони пам'ятників історії і культури (гл. 7 розд. II КпрАП України).

Значна кількість адміністративних правопорушень здійснюється в галузі промисловості, будівництва та в області використання електричної і теплової енергії. Для боротьби з цими негативними діяннями передбачені норми адміністративного законодавства, закріплені в гл. 8 розд. II КпрАП України.

Нерідко адміністративні правопорушення здійснюються в сільському господарстві, також є поширеними порушення ветеринарно-санітарних правил (гл. 9 розд. II КпрАП України).

Адміністративні правопорушення на транспорті мають досить серйо­зні, а іноді й катастрофічні наслідки. Для ефективної боротьби з адмініст­ративними проступками в цій області, законодавець встановив адміністра­тивну відповідальність за правопорушення на транспорті, в області дорож­нього господарства і зв'язку (гл. 10 розд. II КпрАП України).

Для міських поселень досить актуальні питання нормальної діяльно­сті житлово-комунального господарства, що включають водо- і газозабезпечення, електропостачання та інші необхідні послуги. Глава 11 розд. II КпрАП України містить відповідальність за адміністративні правопорушен­ня в області житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою.

Кожний громадянин є покупцем, і в цій якості вступає в певні правовідносини з торгівлею, яка працює відповідно до встановлених правил, по­рушення яких, а також порушення інших адміністративно-правових норм тягнуть адміністративну відповідальність. Перелік правопорушень в цій сфері досить широкий і включає такі діяння, відповідальність за скоєння ' яких передбачена гл. 12 розд. II КпрАП України "Адміністративні правопо­рушення в області торгівлі, фінансів і кустарно-ремісничих промислів".

В особливу групу виділені адміністративні правопорушення, що по­сягають на громадський порядок і суспільну безпеку (гл. 14 розд. II КпрАП України), в області стандартизації, якості продукції та метрології (гл. 13 розд. II КпрАП України), та правопорушення, що посягають на власність (гл. 6 розд. II КпрАП України).

Об'єктом адміністративних проступків може бути встановлений по­рядок управління (гл. 15 розд. II КпрАП).

Оскільки адміністративне право має комплексний характер, адмініс­тративна відповідальність передбачена нормами інших галузей права: фі­нансового, земельного, екологічного та ін. На жаль, сьогодні відсутній ко­дифікований перелік всіх адміністративних правопорушень, що створює певні труднощі в правозастосовній діяльності. Ця обставина була врахова­на при розгляді питання про розробку нового Кодексу про адміністративні правопорушення.

3. Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідаль­ності, що виражається в застосуванні повноважними органами і посадови­ми особами конкретних адміністративних стягнень до осіб, які скоїли адмі­ністративні правопорушення (проступки).

До адміністративної відповідальності винні притягуються на підставі законодавства, чинного у час і за місцем скоєння правопорушення. Як пра­вило, адміністративна відповідальність настає у разі порушення (невико­нання або неналежного виконання) норм адміністративного права.

Для адміністративної відповідальності характерне те, що між орга­ном (посадовою особою), що накладає адміністративне стягнення, і особою, що здійснила адміністративне правопорушення, відсутні відносини підлеглості по службі або роботі.

Основними рисами, що характеризують адміністративну відпові­дальність, є:

1. адміністративна відповідальність встановлюється як законом, так і підзаконними актами, або їх нормами про адміністративні правопорушен­ня, тобто вона має власну нормативно-правову основу;

2. підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення;

3. суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути як фі­зичні особи, так і колективні утворення;

4. за адміністративні проступки передбачені адміністративні стяг­нення;

5. адміністративні стягнення застосовуються широким колом упов­новажених органів і посадових осіб: виконавчої влади, місцевого самовря­дування, їх посадовими особами, судами (суддями) та ін.;

6) адміністративні стягнення накладаються органами і посадовими особами на непідлеглих по службі або роботі осіб - правопорушників;

7) застосування адміністративного стягнення не тягне судимості та звільнення з роботи;

8) заходи адміністративної відповідальності застосовуються відповідно до законодавства, що регламентує провадження у справах про адміністративні правопорушення.

За скоєне адміністративне правопорушення законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративного стягнення, що накладається компетентними органами.

У КпрАП України закріплені такі види адміністративних стягнень:

попередження - офіційне засудження правопорушника, оформлені письмово або зафіксоване іншим чином;

• штраф - стягнення з порушника певної грошової суми в доход держави;

• оплатне вилучення предмета, що був знаряддям скоєння або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і подальшій реалізації з передачею вирученої суми колишньому власнику за вирахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета;

- конфіскація предмета, що був знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення - примусове, безвідплатне обернення цього предмета в доход держави;

- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (управління транспортним засобом, право полювання);

• виправні роботи строком до 2-х місяців з відбуванням їх за міс­цем постійної роботи правопорушника та з утриманням до 20% його заробітку в доход держави. Цей вид покарання застосовується лише в судово­ му порядку;

• адміністративний арешт до 15 діб з використанням на фізичних роботах без їх оплати (призначається лише в судовому порядку. Не застосовується до вагітних жінок, жінок, що мають дітей до 12 років, неповноліт­ніх, інвалідів І і II груп).

4. Система органів, які розглядають справи про адміністративні про­ступки, визначена Кодексом про адміністративні правопорушення. До них відносяться:

1. адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, місь­ких, районних в містах рад, які розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком тих, які відносяться до компетенції інших ор­ганів;

2. виконавчі комітети сільських і селищних рад;

3. районні (міські) суди (судді);

4. органи внутрішніх справ (ОВС), органи державних інспекцій та Інші уповноважені органи, які розглядають справи, віднесені до їхньої ком потенції законодавством. Так, ОВС розглядають справи про порушення громадського порядку, прикордонного режиму та інші.

Таким чином, до колегіальних органів, що мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, відносяться: адміністративні комісії, виконкоми селищних, сільських рад та інші. До осіб, які мають право розглядати ці справи одноособове, відносяться: судді, начальники або ^: заступники начальників відділу внутрішніх справ, державтоінспектори, ре­візори поїздів, начальники митниць, раивіиськкоми, головні санітарні лікарі, правові інспектори праці та інші.

Підставою для провадження у справі е протокол про адміністративне правопорушення, який складається уповноваженою посадовою особою. Протокол не складається в тому випадку, коли, наприклад, стягується штраф на місці, і правопорушник цього не заперечує (за безквитковий про­їзд, порушення правил дорожнього руху та ін.).

Для належного забезпечення провадження у справах про адмініст­ративні правопорушення в необхідних випадках здійснюються процесу­альні заходи, метою яких є припинення адміністративного проступку, вста­новлення особи, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи. До таких заходів відносять: адміністративне затримання особи; особистий огляд; огляд речей і вилучення речей і документів.

Адміністративне затримання одночасно є і мірою припинення право­порушення, воно оформляється складанням відповідного протоколу. На прохання особи про її місцезнаходження оповіщаються родичі, адміністра­ція за місцем роботи або навчання. Повідомлення про затримання непов­нолітнього його батьків або осіб, що їх замінюють, є обов'язковим. Для ад­міністративного затримання передбачені відповідні строки. Звичайно вони не повинні перевищувати 3-х годин. У окремих випадках особи, які пору­шили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, можуть бути затримані для встановлення особи і обставин право­порушення до 3-х діб з повідомленням про це письмово прокуророві про­тягом 24 годин з моменту затримання або на строк до 10 діб з санкції про­курора, якщо правопорушники не мають документів, що встановлюють їх­ню особу. За дрібне хуліганство, злісну непокору законній вимозі або роз­порядженню працівника міліції, військовослужбовця та інше, публічні за­клики до невиконання вимог працівника міліції, правопорушник може бути затриманий до розгляду справи судом або керівником органу внутрішніх справ. Крім того, можуть бути затримані до початку розгляду справи суд­дею особи, які порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або виявили неповагу до суду, або торгу­вали з рук у невстановлених місцях.

Адміністративне затримання мають право здійснювати працівники органів внутрішніх справ, прикордонники, посадові особи воєнізованої охо­рони та військові автоінспекції'.

Особистий огляд може проводитись уповноваженими на те посадо­вими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і прикордонних військ, природоохоронних органів в присутності двох понятих. Всі учасники огляду повинні бути тієї ж статі, що й затриманий.

Огляд речей може проводитися уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, прикордонних військ, природоохоронних органів, органів лісоохорони, рибоохорони, органів, що здійснюють нагляд за дотриманням кип полювання. Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адмінпорушення або затримання.

Вилучення речей і документів, які є засобом або безпосереднім об’єктом правопорушення, здійснюється посадовими особами органів, які водять затримання або огляд. Вилучені речі і документи зберігаються і розгляду справи. У залежності від результатів її розгляду можливі такі рішення: вилучені речі і документи конфіскуються, повертаються власникові або знищуються, у випадку сплатного вилучення речей – реалізовуються.

За загальним правилом, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше 2-х місяців з дня здійснення правопорушення.

Протокол направляється уповноваженому органу (посадовій особі), який розглядає справу про адмінпорушення. Справи, як правило, розглядаються за місцем скоєння правопорушення за участю порушника.

Строк вирішення справи встановлює законодавство.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито.

Постанова у справі оголошується відразу після закінчення розгляду останньої. Її копія протягом 3-х днів видається або надсилається особі, Відносно якої винесена постанова.

Постанова у справі про адмінпорушення може бути оскаржена особі, відносно якої вона була винесена, а також потерпілим.

Скарга подається протягом 10-ти днів з дня винесення постанови по адмінсправі.

Постанова у справі про адмінпорушення і рішення по скарзі можуть бути опротестовані прокурором.

Встановлений такий порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення: штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше 15-ти днів з дня вручення постанови про його призначення. Постанови про сплатне вилучення предмета, про конфіскацію, про позбавлення спеціальних прав, про виправні роботи виконуються уповноваже­ними на це органами в порядку, встановленому законодавством. Постанова про адміністративний арешт виконується органами внутрішніх справ.