Тема 3. Характеристика законності та правопорядку. Правопорушення і юридична відповідальність Питання

1. Поняття законності і правопорядку.

2. Правомірна поведінка. Правопорушення і його види.

3. Характеристика юридичної відповідальності, її види.

1. У правознавстві законність розглядається як узагальнююча кате­горія всієї юридичної науки і практики, інтегральний показник урегульованості всіх сторін суспільного життя. Рівень і стан законності є головним критерієм оцінки правового життя суспільства, його громадян. Зміст закон­ності пов'язаний як з поведінкою суб'єктів, що реалізують право, так і з дія­льністю державних органів, що забезпечують її формування і захист, і по­лягає в точному і неухильному дотриманні ними юридичних норм.

Звідси випливає таке визначення законності: законність - це такий правовий режим суспільного життя, при якому здійснюється точне і неухи­льне дотримання законів та інших нормативних актів всіма суб'єктами пра­ва.

Законність традиційно пов'язується з пануванням, верховенством законів. Всяке видання норм права, що суперечать закону, є її порушен­ням, як і точне виконання вимог нормативного акту, що суперечить закону. До того ж нормативні акти повинні прийматися в суворо встановленому за­коном порядку і формі.

З принципом верховенства закону пов'язана і вимога рівності всіх перед законом. У всіх повинен бути однаковий обов'язок дотримуватися правових розпоряджень, в однакових умовах всі повинні володіти однако­вими правами і не мати переваг, всі права повинні бути однаково захищені.

Важливою стороною здійснення режиму законності є принцип не­припустимості свавілля в діяльності посадових осіб.

Стосовно правотворчої діяльності законність означає, що правова система повинна мати в своєму розпорядженні такі інструменти, викорис­тання яких дозволяє завжди поставити перепону неправовому норматив­ному акту, якщо його застосування ущемляє права і свободи людини і гро­мадянина.

Найповніше режим законності реалізовується в правовій державі, «зумовлюючи її сутність.

Із законністю тісно пов'язане інше правове явище - правопорядок. Правопорядок - це заснована на праві та законності організація суспільного життя, на тому чи іншому етапі його розвитку. За своєю сутністю правопорядок є результатом здійснення законності. Таким чином, між законністю то правопорядком існує тісний нерозривний зв'язок. Будь-яке порушення законності обов'язково передбачає порушення правопорядку, незалежно від сфер, де це відбувається.

Поняття "правопорядок" характеризує стан урегульованості суспіль­них відносин, той якісний стан суспільних відносин, до якого прагнуть люди, створюючи режим реального панування права Відмінна риса правопо­рядку полягає в тому, що в ньому втілюються властивості права, правові принципи та вимоги законності.

Законність і правопорядок можуть бути забезпечені лише за певних матеріальних і духовних передумов суспільного життя. Засоби, за допомо­гою яких забезпечується повне й послідовне впровадження в життя вимог законності (і. відповідно, правопорядку) називаються гарантіями. Існують економічні, політичні, духовні та юридичні гарантії.

Економічними гарантіями є: рівність всіх форм власності, наявність громадянського суспільства, громадян-власників, вільне заняття підприєм­ницькою діяльністю.

Політичними гарантіями законності є наявність розвиненої системи народовладдя, політичних прав і свобод громадян, багатопартійної політичної системи, діяльність у країні політичної опозиції та ін.

Духовно-культурною гарантією є висока правова культура і розви­нена правосвідомість.

До юридичних гарантій відносяться: правовий контроль, розсліду­вання злочинів, система правосуддя, юридична відповідальність, запобіжні заходи тощо.

2. У більшості випадків норми права виконуються учасниками право­відносин. Поведінка учасників правовідношення, що відповідає вимогам правових норм, називається правомірною. Розрізняють декілька видів пра­вомірної поведінки: належна, дозволена та необхідна.

Будь-яка правомірна поведінка може бути охарактеризована як із зовнішньої, об'єктивної сторони, так і з внутрішньої, суб'єктивної. Об'єктив­на сторона правомірної поведінки характеризується діями або бездіяльніс­тю осіб, способом їх здійснення, використаними засобами, дійсними або можливими результатами. Суб'єктивна сторона правомірної поведінки яв­ляє собою сукупність мотивів, цілей, ступеня усвідомлення можливості на­слідків і внутрішнього відношення до них людини.

Правопорушення - це винна поведінка праводієздатної особи, що умисно або необережно порушує приписи закону і завдає шкоди суспільст­ву або окремим громадянам, організаціям. Правопорушення характеризує­ться низкою ознак: 1)соціальна шкідливість; 2) протиправність; 3) винність; 4) караність.

Соціальна шкідливість полягає в тому, що правопорушення заподіює шкоду інтересам особи, суспільства, держави.

Протиправність означає, що правопорушення являє собою пору­шення чинних норм права, Протиправність діяння може виявитися в пря­мому порушенні правової заборони, у невиконанні покладених обов'язків, у перевищенні посадових повноважень та ін.

Винність полягає в наявності вини особи у вчинені правопорушення. Сутність вини полягає в негативному відношенні суб'єкта до охоронюваних правом інтересів суспільства, що виражається в здійсненні суспільно шкід­ливих діянь.

Караність означає, що за вчинене правопорушення до винної особи буде застосована санкція.

Правопорушення в залежності від ступеня соціальної небезпеки по­діляють на:

1) злочини - суспільно небезпечні діяння, за які передбачена кримі­нальна відповідальність;

2} проступки - це різновид правопорушень, що спричиняють незна­чну шкоду особі, суспільству, державі.

У залежності від того, в якій сфері суспільних відносин проступки вчинені, розрізняють адміністративні, дисциплінарні проступки та ін.

До складу правопорушення входять такі елементи:

1. суб'єкт - деліктоздатна особа, що здійснила правопорушення;

2. об'єкт - певне благо або відносини, захищені державою;

3. об'єктивна сторона - протиправне діяння, шкідливий результат і причинний зв'язок між діянням та результатом;

4. суб'єктивна сторона розкриває психічне ставлення суб'єкта до вчиненого діяння та його наслідків, спрямованість волі правопорушника. До ознак суб'єктивної сторони відносяться вина, мотив, мета.

3. Правопорушення - підстава юридичної відповідальності. Юридич­на відповідальність - це настання для порушника несприятливих наслідків, передбачених санкцією правової норми.

Ознаки юридичної відповідальності:

1. спирається на державне примушення;

2. настає за вчинення правопорушень;

3. пов'язана із засудженням поведінки правопорушника з боку сус­пільства і держави;

4. здійснюється компетентними органами е суворій відповідності до закону;

5)виражається в обов'язку особи зазнати певних поневірянь. Виділяють: кримінальну, цивільно-правову, адміністративну, дисцип­лінарну, матеріальну, господарське-правову відповідальність

Кримінальна відповідальність настає при вчиненні громадянином кримінального злочину. Конкретна характеристика складів злочинів і пере­дбачені за їх здійснення кримінальні покарання містяться в Кримінальному кодексі України Кримінальні покарання застосовуються тільки за вироком судових органів. Заходами кримінальної відповідальності є позбавлення штраф, виправні роботи без позбавлення волі, конфіскація майна та Інші

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність настаю­ть за порушення цивільного або господарського законодавства, невиконання договірних зобов'язань, спричинення шкоди. Заходами цивільно-правової і господарсько-правової відповідальності є виплата неустойок, штрафів, пені, а також відшкодування заподіяних збитків.

Адміністративна відповідальність настає при вчиненні особою адміністративного проступку. Види і характеристика адміністративних проступків, а також заходи відповідальності за їх вчинення містяться в Кодексі ,України про адміністративні правопорушення. Основними видами адміністративних стягнень є: попередження, штрафи, позбавлення спеціального права, конфіскація, адміністративний арешт та ін. Справи про адміністра­тивні правопорушення розглядають адміністративні комісії при виконкомах місцевих рад, судді, посадові особи органів внутрішніх справ, державних Інспекцій та інших органів.

Дисциплінарна відповідальність настає при вчиненні працівником дисциплінарних проступків. За порушення трудової дисципліни власник підприємства або уповноважений ним орган має право притягнути праців­ника до дисциплінарної відповідальності. Кодексом законів про працю України передбачені такі заходи дисциплінарних стягнень: догана та звіль­нення.

Матеріальна відповідальність виникає у разі спричинення праців­ником прямого дійсного збитку підприємству, установі, організації, з якими даний працівник перебуває в трудових правовідносинах. У залежності від умов спричинення збитку відповідальність працівника може мати обмеже­ний або повний розмір утримань з його заробітної плати.