Список рекомендованої літератури а. Нормативні акти

Конституция Украины// Ведомости Верховной Рады Украины. -1996. -№30.-Ст. 141.

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К.: Юрінком, 1997.-№№11-12.

Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. В 2-х т. - Симферополь: Таврида, 1998.

Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 42.

О коллективньїх договорах й соглашениях: Закон Украины от 1 июля 1993 // Ведомости Верховного Совета Украины. -1993. - № 36. - Ст. 361.

О государственной помощи семьям с детьми: Закон Украины от 21.11. 1993г. //Ведомости ВРУ.-1994. -№11.-Ст. 47.

Об оплате труда: Закон Украины от 1995г. // Ведомости Верховного Совета Украины. - 1995. - № 2.

Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 46.

Об основньїх направленнях социальной политики на 1997-2000 гг.: Указ Президента Украины от 18.10.1997 г. // Урядовий кур'єр. -1997. - 30 октября.

Об основных направлениях реформирования пенсионного обеспечения в Украине: Указ Президента Украины от 13.04.1998 г. // Официальный вестник Украины. - 1998. - №15. - Ст. 569.

Б. Навчальна література

Трудове право: Курс лекцій / За ред. В.І. Прокопенко. - К.: Вентурі, 1996.

Основи государства й права: Учебное пособие / Под ред. В.В. Комарова -X.: Одиссей, 1997.

Трудове право України: Підручник / За ред. В.І. Прокопенко. - Харків: Консум фірма, 1998.

Трудове право України: Підручник / За ред. Д.О. Карпенко - Київ, 1999.

Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копейчікова - К.: Юрінком Інтер, 1999.

Карпенко Д.О. Трудове право України. - Київ, 1999.

Основы государства й права Украины / Под ред. И.Н. Пахомова. -X.: Одиссей, 2000. - С.132.

Збірник зразків цивільно-правових документів з Основ права: Посіб­ник / Упорядники: І .А. Щербак, Л.І. Фесечко. - Донецьк: ДонНУ, 2000. - 60 с.

Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І.Чанишевої- К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.

Основи государства и права Украины / Под ред. И.Н Пахомова. - X.: Одиссей, 2000.

Основи правознавства: Навч. посіб. / За ред. С.В. Ківалова, М.П.Орзіх. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.

Основи правознавства: Навч. посібн. / За ред. С.В. Ківалова, М.П.Орзіх. - 2 вид., випр. і доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.

Основи правоведения Украины / С.В. Кивалов, П.П. Музыченко, Н.Н.Крестовская, А.Ф. Крыжижановский. - X.: Одиссей, 2001.

Розділ 6. Судова система України

Тема 1. Судова система України Питання

1. Характеристика судової влади і правосуддя.

2. Організація і діяльність Конституційного Суду України.

3. Система і завдання судів загальної юрисдикції.

1. У відповідності зі ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Принцип розподілу державної влади діє з метою забезпечення збалансованості повноважень і виключення зосередження всіх повнова­жень або більшої їх частини у веденні одного органу державної влади або посадової особи. Під судовою владою потрібно розуміти систему незалеж­них судів, які у встановленому законом порядку здійснюють правосудця.

Судовій владі властиві такі основні ознаки:

самостійність і незалежність означає, що судова влада рівнопра­вна із законодавчою і виконавчою гілками державної влади, не підпорядко­вується їм і не контролюється ними;

• представниками (органами) судової влади є суди, делегування функцій судів іншим органам або посадовим особам заборонене;

• органи судової влади здійснюють правосуддя, внаслідок чого ре­алізуються завдання судової влади із захисту в судовому порядку прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, забезпечення конституційності правових актів;

• носіями судової влади є судді і представники народу, що залуча­ються у встановленому законом порядку;

• судова влада реалізується за допомогою здійснення правосуддя в формах конституційного, цивільного, адміністративного, господарського, кримінального судочинства;

• органи судової влади при здійсненні правосуддя діють на основі закону. Крім дотримання процесуального законодавства, органи судової влади застосовують до конкретних обставин справ норми Конституції України і матеріального права (цивільного, сімейного, кримінального та ін.);

• органи судової влади наділені повноваженнями, приймаючи рі­шення, застосовувати або не застосовувати державний примус. Він необ­хідний для відновлення порушеного права. Характер державного примусу залежить від форми судочинства. Наприклад, відмова від державного при­ мусу у кримінальному судочинстві означає виправдання підсудного, у ци­вільному або господарському - залишення без задоволення вимог пози­вача;

- всі рішення, прийняті органами судової влади, що набрали закон­ної чинності, підлягають виконанню на всій території України, а іноді, - ви­ходячи з міжнародних договорів і угод, - і за її межами.

Таким чином, судова влада покликана забезпечувати законність і правопорядок, притягувати порушників закону до відповідальності.

Правосуддя - це розгляд судових справ про правові спори і конфлік­ти. Порядок судочинства - це процес, пов'язаний з виникненням і розгля­дом судових справ, усі дії суду та інших учасників процесу, в тому числі по дослідженню доказів, врегульовані процесуальним законодавством. Поря­док судочинства регулюється Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним, Кримінально-процесуальним кодексами України (ЦПК, ГПК, УПК), а також нормами процесуального характеру Кодексу про адмі­ністративні правопорушення і Закону України "Про Конституційний Суд України".

Правосуддя має такі ознаки:

• урегульована законом діяльність;

• здійснюється в певних формах судочинства;

• розглядає спори, виникаючі в правовій сфері;

- здійснюється тільки в межах одного з передбачених законом по­ рядку (інстанції): розгляд справ по першій інстанції; перегляд судових рі­шень в апеляційному і касаційному порядку, розгляд і перегляд справ у зв'язку з нововиявленими обставинами, розгляд справ, підсудних Консти­туційному Суду;

внаслідок здійснення правосуддя судом обов'язково виноситься відповідне судове рішення по справі. Усі судові рішення приймаються від імені держави;

• суди при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону;

• судочинство проводиться суддею одноосібне або колегією суддів. Конституція України вперше указала на те, що правосуддя в деяких випад­ках може провадитися судом присяжних.

• основні засади судочинства закріплені у ст. 129 Конституції це:

• законність;

• рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

• забезпечення доведеності вини;

• змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

• забезпечення обвинуваченому права на захист;

• гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

• забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду;

- обов'язковість рішень суду.

За неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.

Під судовою системою прийнято розуміти сукупність судів, побудо­вану відповідно до їх компетенції і поставлених перед ними завданнями. Судову систему в Україні складають Конституційний Суд України і суди за­гальної юрисдикції. Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції. Загальні суди мають свою розгалужену систему і поділяються на суди трьох інстанцій. Вперше до системи судів загальної юрисдикції увійшли господарські суди як спеціалізовані. Організація і діяльність всіх вказаних судів регламентується Законами України "Про Конституційний Суд України", "Про судоустрій України", "Про господарські суди" та ін.

Судовою інстанцією вважається суд (або його структурний підроз­діл), що виконує ту або іншу судову функцію, пов'язану з розглядом або переглядом судових справ (прийняття рішення по суті справи, перевірка законності і обгрунтованості рішень).

Судом першої інстанції називають суд, який уповноважений при­ймати рішення по суті тих питань, які є основними для даної справи. Суду надається можливість самому безпосередньо, а не за допомогою органів досудового слідства проаналізувати пред'явлене підсудному обвинува­чення, вирішити питання про його винність або невинність, про призначен­ня чи не призначення покарання. Повноваження суду першої інстанції ви­конують місцеві суди, а також апеляційні суди у справах, віднесених до їх компетенції. Судами першої інстанції є місцеві суди (про ці суди буде ска­зано нижче).

Суди апеляційної інстанції перевіряють законність і обгрунтованість винесених по першій Інстанції рішень та вироків, що на набрали законної чинності (система цих судів наводиться нижче).

Суди касаційної інстанції наділені правом перевіряти законність і обгрунтованість вироків і рішень, що набрали законної чинності. У системі судів загальної юрисдикції касаційною інстанцією є Верховний Суд Украї­ни і Вищий господарський суд України.

2. Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрис­дикції в Україні, основним завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону на всій території України.

Питання організації і діяльність Конституційного Суду регламентую­ться ХІ1 розділом Конституції України і Законом "Про Конституційний Суд України".

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України має свої особливості, які закріплені в ст. 6-8 вказаного Закону До його складу вхо­дять 18 суддів, що призначаються по 6 Президентом України, Верховною Радою і з'їздом суддів України.

Указ Президента про призначення суддів повинен бути скріплений підписами Прем'єр-міністра і Міністра юстиції, з якими проведені попередні консультації щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду Украї­ни., який призначався Президентом України, Президент в місячний термін призначає іншу особу на цю посаду.

Верховна Рада призначає суддів Конституційного Суду таємним го­лосуванням шляхом надання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур суд­дів можуть вносити Голова Верховної Ради і не менш як 1/4 народних де­путатів від конституційного складу парламенту, при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення тільки однієї кан­дидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Призначеними на посаду суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільше число голосів депутатів, однак, більше половини голосів депу­татів від конституційного складу Верховної Ради України. За результатами голосування Головою Верховної Ради підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада в місячний термін призначає іншу особу на цю посаду.

З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначе­ним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який внаслідок таємного голосування отримав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України. За результатами голосування го­ловуючим і секретарем підписуються рішення з'їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України. У разі припинення пов­новажень судді Конституційного Суду, який призначався з'їздом суддів України, з'їзд суддів України в тримісячний термін призначає іншу особу на цю посаду.

Суддями Конституційного Суду згідно зі ст. 16 Закону України "Про Конституційний Суд України" можуть бути тільки громадяни України, які на день призначення досягли 40-річного віку, мають вищу юридичну освіту, а також стаж роботи за спеціальністю не менше 10 років (на посадах юриди­чного профілю в правоохоронних органах, у наукових, навчальних та інших установах). Обов'язковим для кандидата в судді є знання державної мови і мешкання його в Україні протягом останніх двадцяти років.

Особа, обрана на посаду судді Конституційного Суду, не може за­ймати будь-які оплачувані посади або виконувати іншу оплачувану роботу. У вільний від службових обов'язків час вона може займатися науковою, ви­кладацькою і творчою діяльністю. Член Конституційного Суду не може на­лежати до політичних партій, рухів, профспілок. Вимоги, що пред'являють­ся до судців інших судів, дещо відрізняються відносно віку, стажу практич­ної роботи, терміну мешкання на території України.

Підвищення вимогливості до формування складу суддів цілком ви­правдане, оскільки в державі повинен бути такий конституційний суддівсь­кий корпус, який відповідально і переконливо виконував би покладені на нього завдання І забезпечував справедливий І об'єктивний розгляд справ.

З числа суддів Конституційного Суду України на спеціальному пле­нарному засіданні цього суду шляхом таємного голосування обирається його голова. Термін повноважень голови обмежується трьома роками. Цим забезпечується протягом дев'ятирічного строку повноважень Конституцій­ного Суду України виконання обов'язків голови більш широким колом суд­дів, можливо, представниками всіх трьох гілок влади.

Повноваження Конституційного Суду України - інституту для нашої держави порівняно нового - визначені ст. 150 Конституції України і гл. 2 За­кону України "Про Конституційний Суд України".

Суб'єктами права на звернення до Конституційного Суду є: Пре­зидент України, не менш як 45 депутатів Верховної Ради України, Уповно­важений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Право громадян на звернення до Конституційного Суду України прямо не обумовлене, однак здійснити його вони можуть шляхом звернен­ня до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Президента України, який у відповідності зі ст. 102 Конституції України є гарантом прав і свобод людини і громадянина.

Компетенція Конституційного Суду визначається в двох напрямах.

Відповідність законів й інших правових актів Конституції, тобто роз­в'язання питань про їх конституційність, займає центральне місце в діяль­ності Конституційного Суду. Згідно зі ст. 150 Конституції України до повно­важень Конституційного Суду України відноситься розв'язання питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших пра­вових актів України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Стаття 113 Закону "Про Конституційний Суд України" розширила цей пере­лік і включила до нього діючі міжнародні договори України, а також догово­ри, які вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість.

Конституційний Суд України не може вирішувати питання, які нале­жать до компетенції судів загальної юрисдикції, відносно конституційності актів інших державних органів (крім перелічених) і актів органів місцевого самоврядування. За зверненнями Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновки про дотримання конституційної процедури роз­слідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Інша група повноважень складається в наданні Конституційному Су­ду права офіційного тлумачення Конституції і законів України. При практи­чному застосуванні того або іншого положення Конституції та іншого зако­ну іноді виникають труднощі з визначенням і з'ясуванням змісту окремих положень правової норми, у зв'язку з чим необхідно керуватися офіційним тлумаченням для правильного і однакового його застосування. Раніше тлумачення проводилося Верховною Радою України, однак це не завжди сприймалося однозначно. Для того щоб тлумачити правову норму на осно­ві загальних принципів права, і тим самим забезпечити правильність її за­стосування, необхідний незалежний від законодавця високо кваліфікова­ний орган. Відтепер тлумачення Конституції і законів України - виняткова прерогатива Конституційного Суду України. Таке тлумачення є обов'язко­вим для всіх органів державної влади і управління, посадових осіб, а також для громадян.

До рішень і висновків Конституційного Суду України пред'являються певні вимоги.

Конституційний Суд України за результатами розгляду справ віднос­но конституційності законів та інших правових актів ухвалює рішення. Кон­ституційний Суд може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. Конституційний Суд дає висновки з питань:

• офіційного тлумачення Конституції і законів України;

• про конституційність чинних міжнародних договорів або тих дого­ворів, які вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість;

• про дотримання конституційної процедури розслідування і розг­ляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічмен­ту.

Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням, шляхом опитування суддів. Судді Конс­титуційного Суду України не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки Конституційного Суду мотивуються письмово, підпису­ються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували про­ти їх прийняття і обнародуються протягом наступного робочого дня після їх прийняття. Вони є остаточними і оскарженню не підлягають.

Рішення і висновки разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду публікуються у "Віснику Конституційного Суду України" і в інших офі­ційних виданнях України.

При виявленні нових обставин у справі, які не були предметом розг­ляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі ви­сновку у справі, Конституційний Суд відкриває нове провадження у справі.

Невиконання рішень і недотримання висновків Конституційного Суду України спричиняють відповідальність згідно із законом.

3. Діяльність судів загальної юрисдикції при здійсненні правосуддя спрямована на зміцнення законності і правопорядку, попередження злочи­нів та інших правопорушень і здійснення завдань щодо охорони від різних посягань суспільного устрою, його політичної та економічної системи; соці­ально-економічних, політичних і особистих прав і свобод громадян; прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, їх об'єднань незале­жно від форм власності.

Згідно із Законом "Про судоустрій України" систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди, Вищий господарський суд (як спеціалізований), Верховний Суд України. Судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково, а ті, що вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються Президентом на п'ять років.

Місцеві суди діють в межах району, міста (крім міст районного зна­чення), району в місті, декількох районів або району і міста одночасно. До місцевих судів також відносяться військові суди гарнізонів і господарські суди Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Вказані суди розглядають як суди першої інстанції, а також у зв'язку з нововиявленими обставинами цивільні, господарські, адміністративні, кримі­нальні справи. Крім цього, суди вивчають і узагальнюють судову практику. Стаття 38-5 Закону "Про судоустрій України" конкретизує повноваження військових судів, які розглядають справи про всі злочини, скоєні військово­службовцями Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів; всі справи про шпигунство; справи про злочини проти встановленого порядку несіння служби, скоєні особами начальниць­кого складу виправно-трудових установ; справи за скаргами військовослу­жбовців на неправомірні дії військових посадових осіб і органів військового управління та ін.

Завдання господарських судів визначені в ст. З Закону "Про госпо­дарські суди": захист прав та інтересів учасників господарських правовід­носин, що охороняються законом; сприяння зміцненню законності в сфері господарських відносин; внесення пропозицій, спрямованих на вдоскона­лення правового регулювання господарської діяльності.

Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, міс­тах Києві і Севастополі; в підсистемі військових судів діють військові суди регіонів (Центрального, Південного, Західного) і Військово-Морських Сил. У підсистемі господарських судів цю функцію виконують апеляційні госпо­дарські суди, що створюються Президентом України за поданням Голови Вищого господарського суду України з вказівкою території, на яку поширю­ються повноваження апеляційних господарських судів, і їх місцезнахо­дження. Таких судів в Україні сім, створені вони згідно з Указом Президен­та України від 11 липня 2001 р. "Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України". Апеляційні суди діють: як суди апеляційної інстанції відносно рішень місцевих судів; як суди першої інстанції - у адміністративних, кримінальних і цивільних спра­вах (віднесених до їх компетенції законом); переглядають справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У апеляційних судах справи розглядаються суддями колегіально, а в окремих випадках - за участю народних засідателів.

Вищий господарський суд є вищим судовим органом спеціалізова­них судів. Повноваження цього суду наступні: діє як суд касаційної інстанції відносно рішень місцевих і апеляційних судів; як суд апеляційної інстанції відносно рішень апеляційних судів, винесених ними по першій інстанції, а також переглядає справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Верховний Суд України с найвищим органом в системі судів загаль­ної юрисдикції. До його повноважень відноситься перегляд у касаційному порядку рішень судів загальної юрисдикції і справ у зв'язку з нововиявле­ними обставинами, вивчення і узагальнення судової практики і аналіз су­дової статистики та інші питання. Діє Верховний Суд України в складі Пле­нуму, Президії і судових палат (у кримінальних, цивільних, адміністратив­них та військових справах).