Тема 11. Державне соціальне страхування Питання

1. Поняття державного соціального страхування.

2. Види допомог по соціальному страхуванню.

3. Пенсійне забезпечення.

1. Одним з основних прав громадян, передбачених Конституцією України, є право на соціальний захист, яке включає в себе право на забезпечення громадян у разі повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з причин, що не залежать від них, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, уста­нов і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забез­печення; створенням мережі державних, комунальних, приватних установ для догляду за непрацездатними.

При цьому згідно зі ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соці­альних виплат і допомог, що є основним джерелом існування, повинні за­безпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Дані види різних соціальних виплат і допомог закріпляються і регу­люються нормами права соціального забезпечення (страхування) грома­дян, яке займає окреме місце в системі права України.

У самому загальному вигляді соціальне забезпечення (страхуван­ня) можна визначити як утримання за рахунок суспільства особливої кате­горії громадян, в особливих випадках і особливими способами. Соціальним даний вид страхування (забезпечення) називається тому, що він являє со­бою обов'язок всього суспільства, що реалізовується державою.

2. Держава сприяє громадянам в задоволенні тієї або іншої потреби різними засобами, які являють собою види допомог по соціальному стра­хуванню (забезпеченню). До таких видів відносяться: пенсії, різною роду допомоги (по тимчасовій непрацездатності; по вагітності і родах і тім.); пі­льги (наприклад, пільги на оплату житлово-комунальних послуг для деяких категорій громадян, пільги на отримання пенсії за віком і т.ін.); соціальне обслуговування (у вигляді здійснення дій побутового характеру на користь потребуючих); натуральне забезпечення (транспортні засоби, продукти харчування, одяг і т.п.).

Допомога по тимчасовій непрацездатності відноситься до одного з видів допомоги по державному соціальному страхуванню, які виплачують­ся з коштів Фонду соціального страхування України (п. 44 Інструкції про по­рядок надходження, обліку і використання коштів Фонду соціальною стра­хування України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування України від 28.12.94 р. № 44).

Порядок призначення і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності регулюється Положенням про порядок забезпечення допомогою по державному соціальному страхуванню, затвердженою президією ВЦСПС 12.11.84 р. з доповненнями і змінами за станом на 10.11.91 р., статтями законів України "Про статус і соціальний захист громадян, потер­пілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про правовий і соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Положенням про порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим Міністерством праці, Міністерством освіти, Міністерством соціального захисту населення, Міністерством фінансів України і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.03.93 р. № 10.

Допомоги по тимчасовій непрацездатності видаються робітникам, службовцям, членам колгоспів, іншим громадянам, на яких поширюється державне соціальне страхування в таких випадках:

при захворюванні (травмі), пов'язаній з втратою працездатності;

при санаторно-курортному лікуванні;

при хворобі члена сім'ї, у разі необхідності догляду за ним;

при карантині;

при тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв'язку із захво­рюванням на туберкульоз або професійним захворюванням;

при протезуванні з влаштуванням до стаціонару протезноортопедичної установи;

при догляді за дитиною у віці до 3-х років або дитиною-інвалідом у віці до 16 років у разі хвороби матері;

при догляді за хворою дитиною у віці до 14 років.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатно­сті є виданий у встановленому порядку лікарняний листок (листок непра­цездатності). Інші документи не можуть бути підставою для виплати допо­моги. У разі втрати лікарняного листка допомога може бути видана по дуб­лікату.

Допомога по тимчасовій непрацездатності при захворюванні (травмі) видається з першого дня втрати працездатності і до її відновлення або до встановлення лікарсько-трудовою експертною комісією (ЛТЕК) інвалідності, навіть якщо в цей час працівник був звільнений. При настанні тимчасової непрацездатності в період спору про правильність звільнення допомога видається у разі відновлення на роботі. При цьому допомога видається з дня винесення рішення про відновлення на роботі.

При побутовій травмі допомога видається, починаючи з шостого дня непрацездатності. Якщо травма була результатом стихійного лиха (земле­трусу, повені, пожежі і т.ін.) або анатомічного дефекту потерпілого допомо­га видається за весь період непрацездатності за загальними правилами.

При настанні тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання (травми) під час перебування в щорічній (в основній або додатковій) відпу­стці допомога видається за всі дні звільнення від роботи, засвідчені лікар­няним листком. При настанні тимчасової непрацездатності в період відпус­тки без збереження заробітної плати допомога не видається. Якщо непра­цездатність продовжується і після закінчення відпустки без збереження зарплати, то допомога видається з дня, коли працівник повинен був при­ступити до роботи.

Допомога по тимчасовій непрацездатності видається в розмірі:

1) 100% заробітку:

• у разі трудового каліцтва або професійного захворювання;

• працівникам, що мають безперервний трудовий стаж 8 і більше років, а при нарахуванні допомоги у зв'язку з доглядом за хворою дитиною і у віці до 14 років - що мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;

працівникам, що мають на своєму утриманні трьох і більше дітей у віці до 16 років (учнів - до 18 років) (незалежно від стажу роботи);

• дружинам військовослужбовців (незалежно від стажу роботи);

• у зв'язку з доглядом за хворою дитиною у віці до 14 років жінкам-військовослужбовцям (незалежно від стажу роботи);

• працівникам з числа дітей-сиріт, які залишилися без опіки, бать­ків, не досягли 18 років і мають трудовий стаж до 5 років;

• працюючим учасникам та інвалідам війни і особам, прирівняним до них;

• працівникам, віднесеним до І, II, III, IV категорій згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також які тимчасово працювали з моменту аварії до 01.07.86 р. не менше 14-ти календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986, 1987 рр. у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, при умові, що вони були направлені в цю зону по розпорядженню міністерств, відомств, виконкомів, обласних рад (незалежно від стажу ро­боти);

• одному з батьків (або особі, яка їх замінює) хворих дітей у віці до 14-ти років, визнаних потерпілими згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катаст­рофи", незалежно від безперервного стажу роботи за весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, якщо дитині необхідний догляд батьків відповідно до висновку лікарської консультації;

2) у розмірі 80% заробітку:

- працівникам, що мають безперервний трудовий стаж від 5 до 8 років, а при нарахуванні допомоги у зв'язку з доглядом за хворою дитиною у віці до 14 років - працівникам, що мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років;

3) у розмірі 60% заробітку:

- працівникам, що мають безперервний трудовий стаж до 5 років (по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років - загальний трудовий стаж до 5 років).

Допомога по догляду за хворим членом сім'ї видається не більше ніж за 3 календарні дні. Продовження строку видачі допомоги понад 3 кален­дарні дні здійснюється лише у виняткових випадках в залежності від важ­кості захворювання члена сім'ї та побутової обстановки і не більше, ніж до 7 календарних днів загалом. Працівнику, що знаходиться в черговій або додатковій відпустці або у відпустці без збереження заробітної плати, до­помога по догляду за хворим членом сім'ї не видається.

Допомоги призначаються за місцем роботи працівника (де знаходи­ться його трудова книжка) комісією з соціального страхування або уповно­важеним на це профкомом членом комісії (профкому).

3. Пенсії є найпоширенішим видом соціального забезпечення. Гро­мадяни мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інва­лідності, у зв'язку з втратою годувальника, в інших випадках, передбачених законодавством. Основним нормативним актом, регулюючим пенсійне за­безпечення громадян України, є Закон України "Про пенсійне забезпечен­ня" від 5 листопада 1991 р. (із змінами і доповненнями від 1992, 1993,1994 рр.).

Даний законодавчий акт передбачає такі види пенсії:

1. трудові пенсії - вони призначаються громадянинові за віком; по інвалідності; у зв'язку із втратою годувальника; за вислугу років;

2. соціальні пенсії (ст. 2 Закону).

Трудові пенсії призначаються особам, зайнятим суспільно-корисною працею, при дотриманні інших умов, вказаних в законодавстві (наприклад, особи, що підлягають державному страхуванню на підприємствах, устано­вах; особи, що стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних або громадських обов'язків та ін.). При цьому умови призначення різних видів трудової пенси неоднакові.

Трудові пенсії за віком призначаються чоловікам при досягненні ни­ми 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, а жінкам - при досягненні 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. За певних умов пенсійний вік і стаж роботи можуть бути знижені.

Пенсії по інвалідності призначаються у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок трудового каліцтва, професійного або загального захворювання (наприклад, інвалід­ність з дитинства). При цьому потрібно мати на увазі, що такий вид трудо­вої пенсії призначається незалежно від того, коли наступила інвалідність: в період роботи, до влаштування на роботу, після припинення роботи (ст. 23 Закону).

Право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника мають непраце­здатні члени сім'ї померлого годувальника, що знаходилися на його забез­печенні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки та дружина або чоловік померлого годувальника, що не знаходилися на його забезпеченні, також мають пра­во на пенсію, якщо згодом втратили джерело коштів для існування.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям грома­дян, зайнятих на роботах, виконання яких веде до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51). До таких категорій громадян відносяться, наприклад, спів­робітники органів внутрішніх справ, органів пожежної охорони, шахтарі та інші особи.

Соціальні пенсії призначаються непрацюючим особам (крім інвалідів з дитинства) при відсутності права на трудову пенсію.

Закон передбачає і такий вид пенсії, як додаткова, яка виплачується особам, що уклали договори добровільного страхування. Відповідно до чинного законодавства кожна працююча людина має бути в системі дер­жавного пенсійного страхування. При цьому, незалежно від форми власно­сті підприємства, отримуючи щомісячний прибуток, вона робить обов'язко­ве відрахування до Державного пенсійного фонду. У цей час ці відрахуван­ня становлять 1% від отриманого прибутку.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на добровільних засадах та додатково до державної пенсійної системи. До цієї системи включаються:

недержавні пенсійні фонди;

страхові компанії;

пенсійні каси підприємства;

пенсійні рахунки банків.

Вже склалися певні правила проведення комерційного пенсійного страхування. Згідно з його умовами, застрахованій особі виплачується щомісячна (щорічна) довічна пенсія або проводиться одноразова виплата по досягненні нею пенсійного віку. Страхувальником може бути будь-який громадянин України. Строк страхування (строк очікування пенсії) визначає­ться як різниця між пенсійним віком страхувальника і віком на момент укладення договору страхування (враховується вся кількість прожитих ро­ків). Після закінчення строку страхування настає пенсійний період, протя­гом якого страхувальнику виплачується додаткова довічна пенсія. Розмір додаткової пенси визначається страхувальником самостійно, виходячи з його фінансових можливостей. За надання страхового захисту застрахова­ний виплачує страховій компанії страхову премію, яка залежить від розміру очікуваної додаткової пенсії і визначається згідно методики розрахунків страхувальників. Страхова премія може виплачуватися страхувальнику одноразово або протягом певного строку, передбаченого договором стра­хування.

На відміну від державного, комерційне страхування передбачає створення фонду майбутніх страхових виплат по відношенню до кожного індивіда. Цим забезпечується пропорційність між внесеними сумами і су­мами виплат. Обумовлена страховим полісом додаткова пенсія виплачує­ться після закінчення строку страхування, якщо страхувальник повністю сплатив належні страхові внески. Одержувачем пенси є страхувальник або його правонаступник.

Для деяких категорій громадян існує спеціальне нормативне регулю­вання пенсійних правовідносин (наприклад, Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового скла­ду органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 р.).

Призначення і виплата пенсій здійснюється органами соціального захисту населення.