2.3. Формування системи пріоритетів в управлінні потенціалом розвитку підприємства

Для успішної орієнтації у сучасному світі бізнесу потрібно достатньо чітке бачення перспектив розвитку не лише окремих сфер та галузей, але й визначення пріоритетних напрямків діяльності конкретних підприємств.

Інтуїтивні рішення можна відобразити з допомогою процедур, які базуються на евристичних підходах. Сучасні експертні системи забезпечують достатньо швидку реакцію на виникнення тих чи інших ситуацій, що створює умови їх використання у реальному режимі часу. При виборі перевагу слід надавати системам, які здатні до самостійного розвитку та поповнення себе новими знаннями на основі взаємодії з оточуючим світом. Особливу потребу у подібних системах відчувають на сучасному етапі підприємства, генеральною стратегією яких є стратегія розвитку.

Потенціал підприємства характеризується його можливостями розвитку. Їх виявлення вимагає необхідної інформації. Дана інформація є потрібною як для підприємства, так і для зовнішніх користувачів.

Якісною характеристикою корисності економічної інформації про підприємство для зовнішнього середовища є її прозорість. Системотворчими є якісні характеристики своєчасності, суттєвості, порівнянності, перевищення ефекту від використання інформації над витратами.

Знання і людський капітал являють собою найбільш динамічну складову потенціалу, як окремих підприємств, так і процесів економічного і соціального розвитку суспільства. Забезпеченню сприятливих умов для створення і розвитку потенціалу нових підприємств повинні сприяти ініціативні заходи щодо розвитку інфраструктури бізнесу, у тому числі і шляхом формування кластерних структур, що дозволяють щонайкраще поєднати інтереси сторін при створенні різного типу об’єднань підприємств. Цілеспрямоване застосування сучасних інформаційних технологій дозволяє забезпечувати підприємства необхідною інформацією  про стан і потреби ринку, потенційних партнерах і конкурентах і напрямках їхньої діяльності, можливостях контакту з інституціональними структурами, що формують інфраструктуру бізнесу, перспективах залучення фінансових ресурсів.

Сучасні підходи до вибору управлінських рішень з проблем розвитку конкретного підприємства повинні відзначатись нетрадиційним характером та новизною. З одного боку, дані підходи зміщують акценти в бік прийняття рішень на тому рівні, на якому виникають ті чи інші проблеми. В результаті усуненням причин, які породжують конкретні труднощі, починають займатись не лише управлінці, але й практично всі працівники. З другого боку відслідковується тенденція до скорочення рівнів управління.

Наслідки даної тенденції неоднозначні. Позитивні сторони даної тенденції відображаються в більшій оперативності прийняття рішень. Негативні наслідки проявляються у різкому зростанні навантаження на управлінців, соціальних конфліктах (в результаті скорочень), а зрештою, і у зниженні якості рішень, що приймаються. Ефективним шляхом подолання труднощів нової управлінської революції є застосування підприємствами інформаційних систем, здатних до самостійного прийняття ряду управлінських рішень.

Особливістю практичних підходів до вирішення проблем прийняття нетрадиційних нових рішень є їх пристосування до можливостей переробки інформації людиною. Швидкі зміни ситуації на ринку, викликані новими запитами споживачів, викликають відповідні структурні зрушення професійного складу персоналу, зростання вимог до його творчого потенціалу, що стає можливим лише за умов нових організаційних систем управління. На зміну жорсткій управлінській вертикалі та структурам бюрократичного типу приходять адаптивні структури управління, сила яких у їх швидкому й адекватному реагуванні на зміни ситуації, гнучкість, динамічність, наприклад, ІТ – мережеві організації з новими підходами до управління.

Центр ваги у процесах розвитку підприємств зміщується в бік нагромадження та раціонального використання інтелектуального капіталу, що базується на розвитку колективу і формування нових якостей кожного працівника, які створюють атмосферу довіри, творчого пошуку, генерування ідей, самовдосконалення, наполегливості у виконанні завдань та взаємодопомозі працівників.

В основі нових підходів до вибору управлінських рішень на рівні підприємства повинна лежати їх якість (технічна стратегія) та творче сприйняття (культурна стратегія), що у сукупності дозволить досягати мети, зосереджуючись на змінах потреб споживача. У результаті в процесі впровадження відповідних змін створюються додаткові мотиви для генерації працівниками нових ідей та їх втілення в життя з метою забезпечення інноваційного розвитку підприємства на основі передбачення тенденцій розвитку ринків, всебічної оцінки можливості підприємства в конкурентній боротьбі, постійного пошуку нових рішень тих чи інших проблем, забезпечення умов для успішної діяльності за рахунок формування оптимальних схем і моделей взаємодії з партнерами і мотивації праці працівників підприємства. Основною ланкою забезпечення успіху діяльності в наш час стає єдина команда фінансово й економічно грамотних, висококваліфікованих менеджерів-професіоналів, що володіють творчими підходами до рішення тих чи інших завдань і здатних повести за собою колектив підприємства.

З метою формування збалансованого, здатного до самозростання потенціалу підприємства необхідно здійснювати постійний пошук, відбір і опрацювання найбільш привабливих ідей розвитку підприємства, як по окремих напрямках його діяльності, так і в цілому з урахуванням інтересів споживача і взаємодіючих з підприємством сторін. Серед сучасних систем і моделей стратегічного вимірювання й оцінювання результатів діяльності підприємства – збалансована система показників Р.Каплана і Д.Нортона, піраміда результативності С.Мак-Нейра, Р.Лінча і К.Кроса, модель ділової досконалості Європейського суспільства керування якістю, система показників відповідальності Ф. Ніколса.

Ряд дослідників проблем ефективності застосування даних і подібних систем на підприємствах схильні розглядати дані системи як альтернативні, виключаючи спільне їхнє використання. На наш погляд, у кожній з названих систем є своє раціональне зерно, що полягає в розгляді підприємства як з позицій оцінювання його перспективних можливостей у досягненні поставлених цілей, так і з позицій рівня реалізації поставлених завдань. При цьому має бути врахована потреба взаємозалежного спільного розгляду можливостей розвитку підприємства, створення відповідних умов для цілеспрямованого впливу як на фінансово-економічні показники діяльності, так і на задоволення потреб конкретних груп споживачів, інтереси яких тісно переплітаються з інтересами самого підприємства. Підходи, закладені у функціонування зазначених систем стратегічного оцінювання  знаходяться в стані постійного удосконалення. На черзі поява інтегрованих систем управління підприємством з розширеними можливостями моніторингу діяльності, підтримкою процесу генерації і формулювання бізнес-ідей.  

Послідовна і вміла реалізація пріоритетів розвитку підприємства з обов’язковим врахуванням інтересів сторін обіцяє у багатьох випадках значний економічний ефект. У процесі формування пріоритетів в управлінні потенціалом розвитку підприємств важливо враховувати інтереси як держави, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, так і підприємців з метою вироблення взаємоприйнятної політики у сфері обміну результатами праці і їхнього справедливого розподілу. Одним з найбільш придатних підходів у вирішенні подібних проблем є програмно-цільовий підхід, що забезпечує можливість концентрації зусиль на ключових напрямках розвитку, що у свою чергу сприяє економії ресурсів і їхньому ефективному перерозподілу і досягненню запрограмованих результатів.

При формуванні системи пріоритетів в управлінні потенціалом розвитку підприємства доцільно здійснювати поетапну процедуру їх виявлення. Серед даних етапів можна виділити наступні:

1) окреслення ідеального бачення майбутнього і формування чіткої перспективи розвитку підприємства із заохоченням працівників до прояву творчої ініціативи й активності у висуванні власних пропозицій;

2) визначення слабких місць підприємства, аналіз можливостей нарощування ресурсного потенціалу, доходів і прибутків, з'ясування потенційних переваг підприємства і дослідження зовнішніх загроз для його розвитку;

3) визначення завдань підприємства на перспективу шляхом зміцнення позицій підприємства;

4) формування цілей підприємства з використанням схеми SMART, що зосереджує увагу на їх визначеності (Specіfіc), вимірності (Measurable), досяжності (Acheіvable), реалістичності (Realіstіc) і своєчасності (Tіme);

5) формулювання варіантів стратегічних планів;

6) формування стратегічних напрямків з окресленням бажаного іміджу і культурного середовища підприємства (дані напрямки повинні послідовно узгоджуватися і працювати на досягнення бажаного майбутнього, бути реальними для виконання, вкладатися в сформований часовий план і відповідати вимогам COST-аналізу);

7) формування тактичного плану і видача завдань структурним підрозділам і виконавцям з використанням RAІSE-моделі  (Responsіbіlіty-Authorіty-Іnformed-Support-Executіon - Відповідальність-Влада-Поінформованість-Підтримка-Виконання).

Формування пріоритетів розвитку підприємства базується на вивченні можливостей здійснення тих чи інших змін за умов можливості формування як внутрішніх, так і зовнішніх (інституційних) умов. Це дозволяє створити сприятливе середовище для розвитку підприємства

Контрольні питання:

1. Назвіть основні види виробничих ресурсів підприємства.

2. Які основні складові потенціалу підприємства?

3. Характеристика трудових ресурсів підприємства та сутність управління ними.

4. Характеристика фінансових ресурсів підприємства та сутність управління ними.

5. Характеристика необоротних активів підприємства та сутність управління ними.

6. Характеристика оборотних активів підприємства та сутність управління ними.

7. Характеристика інформаційних ресурсів підприємства та сутність управління ними.

8. Що зумовлює необхідність управління потенціалом підприємства?

9. В чому полягає сутність управління потенціалом підприємства?

10. Яка система пріоритетів використовується в управлінні потенціалом розвитку підприємства?

ТЕСТИ:

1. Виробничі ресурси це:

а) усі ресурси підприємства

б) ресурси, які беруть участь у процесі виробництва

в) економічні ресурси

г) ресурси, які беруть, або можуть брати участь у процесі виробництва

2. Сукупність фізичних осіб, які знахо-дяться з підприємством як з юридичною особою у відносинах, регульованих чинним законодавством - це:

а) трудовий потенціал підприємства

б) персонал підприємства

в) трудові ресурси підприємства

г) усі відповіді вірні

3. Матеріальні ресурси підприємства – це його:

а) основні засоби

б) оборотні засоби

в) основні і оборотні активи

г) майно

4. Процес управління основними засобами підприємства в основному зводиться до:

а) продовження терміну їх використання

б) оптимізації їх кількості

в) своєчасного їх відновлення і ефективного використання

г) використання їх згідно технології

5. До кадрів управління на підприємстві не відносяться:

а) керівники

б) спеціалісти

в) допоміжні працівники

г) допоміжні робітники

6. Виробничий результат діяльності підприємства є його:

а) економічним потенціалом

б) виробничим потенціалом

в) сукупним потенціалом

г) торговим потенціалом

7. Управління оборотними активами підприємства - це:

а) управління їх рухом

б) задоволення оптимального технологічного попиту в них

в) ефективне їх використання

г) формування оптимальної їх структури

8. Управління фінансовим потенціалом підприємства є сукупністю взаємозалежних елементів, які забезпечують розробку і прийняття оптимальних рішень щодо:

а) його формування і використання

б) підвищення ефективності його використання

в) оптимального співвідношення джерел його формування

г) перерозподілу фінансових ресурсів підприємства

9. З економічної точки зору управління підприємством ґрунтується на управлінні:

а) асортиментом

б) собівартістю

в) фінансами

г) усі відповіді вірні

10. Потенціал підприємства як економічна система включає:

а) ресурси і взаємозв’язки між ними

б) сукупність відділів і виробничих підрозділів

в) зовнішнє оточення і внутрішні процеси та їх взаємодію

г) внутрішні граничні можливості підприємства при використанні усіх наявних ресурсів