12.6. Управління запасами.
На рівні підприємства запаси відносяться до числа об’єктів, які вимагають великих капіталовкладень, і тому є одним з факторів, що визначають політику підприємства.
Товарно-матеріальні запаси завжди вважалися фактором, який забезпечує безпеку системи розподілу, її гнучке функціонування, і були „страховкою”
У залежності від цільового призначення вони поділяються на такі категорії:
- Технологічні (перехідні) запаси.
Для обчислення (оцінки) середньої кількості цих запасів використовується формула:
J = S * T
S – середня норма продажів цих запасів на той чи інший період часу;
T – середній час транспортування.
- Поточні (циклічні) запаси.
- Резервні (страхові, буферні, запаси для компенсації випадкових коливань попиту) запаси.
Одним із стимулів до створення запасів є вартість їхнього негативного рівня (дефіциту). При наявності дефіциту існує три можливих випадки витрат, перерахованих у порядку збільшення їх негативного впливу:
витрати у зв’язку з невиконанням замовлення (затримкою з відправленням замовленого товару);
витрати у зв’язку з втратою збуту, коли постачальник звертається за даною покупкою в інше підприємство (такі витрати вимірюються в показниках виторгу, загубленого через нездійснення угоди);
витрати у зв’язку з втратою замовника.
Запас – це форма існування матеріального потоку. Запаси сировини, матеріалів, комплектуючих і готової продукції є матеріальними цінностями, які очікують виробничого чи особистого споживання.
Основні системи управління запасами.
Безперервне забезпечення споживача певним видом матеріального ресурсу досягається вирішенням таких завдань:
Облік поточного рівня запасу.
Визначення гарантійного запасу.
Розрахунок розміру замовлення.
Визначення інтервалу часу між замовленнями.
Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси розподіляються рівномірно, застосовуються:
- система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;
- система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.
При наявності систематичних збоїв у постачанні та споживанні проектуються:
- система із встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня;
- система „мінімум – максимум”.
Система з фіксованим розміром замовлення
Основний фактор – розмір замовлення. Головним критерієм оптимального розміру запасу є мінімум загальних витрат на збереження запасів і повтор замовлення. Даний критерій враховує три фактори, які впливають на величину сукупних затрат:
Використовувана площа складу.
Витрати на збереження запасів.
Вартість оформлення замовлення.
Оптимальний розмір запасу і повторення замовлення розраховується за формулою Вільсона:
ОРЗ =
А – затрати на постачання одиниці ресурсу, що замовляється;
S – потреба в ресурсі, що замовляється;
і – затрати на зберігання одиниці ресурсу, що замовлється.
Система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.
Передбачає здійснення замовлення в чітко визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні проміжки (1 раз на місяць, 1 раз на тиждень і т.д.).
Розрахунок інтервалу часу між замовленнями (І):
І = N / q, q = S / ОРЗ
N – кількість робочих днів у році;
q – річна кількість постачань.
Розрахунок розміру замовлення в даній системі здійснюється за формулою:
РЗ = МБЗ – ПЗ – ОС
РЗ – розмір замовлення;
МБЗ – максимальне бажане замовлення;
ПЗ – поточний запас;
ОС – очікуване споживання за час постачання.
Дані системи управління запасами базуються на фіксації одного з двох можливих параметрів – розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями.
Система із встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня.
У даній системі, як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона орієнтована на роботу при значних коливаннях споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які містяться на складі, або їх дефіциту, замовлення виконуються не тільки у встановлені моменти часу, а й при досягненні запасом граничного рівня.
Система „мінімум – максимум”.
Орієнтована на ситуацію, коли затрати на облік запасів і затрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівнюваними з витратами від дефіциту запасів. Тому в даній системі замовлення виконуються не через кожен заданий інтервал часу, а тільки за умови, що запаси на складі на цей момент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимально бажаного рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів – максимальним і мінімальним. Це єдина система, яка допускає дефіцит за економічними розуміннями.
РЗ = МБЗ – ГР – ОС
МБЗ – максимальне бажане замовлення;
ГР – граничний рівень;
ОС – очікуване споживання.