3. Лікарські форми для дітей (Formae medicamentosum pro infantibus)

Наказ МОЗ України № 626 від 15.12.2004 року “Правила виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки”(Фрагмент)

3.3. Лікарські засоби для новонароджених:

• повинні виготовлятися в асептичних умовах масо-об’ємним способом;

• розчини для внутрішнього застосування для новонароджених дітей готуються на стерильній воді, очищеній воді, або воді для ін’єкцій в асептичних умовах без додавання стабілізаторів та консервантів.

Діти – майбутнє сім’ї, держави, нації, людства. Надія на краще. Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму вимагають створення лікарських форм, що мають високу біодоступність, фармакотерапевтичну ефективність і мінімальний побічний ефект.

Організм жінки в період вагітності і дитячий організм мають специфічні особливості, які визначають їх надзвичайну чутливість до лікарських засобів і своєрідну реакцію організму на їх введення, результатом чого часто є розвиток токсичних чи небажаних побічних явищ. Тому тільки правильний науково обґрунтований підхід до призначення і застосування лікарських засобів може забезпечити високу якість лікарської терапії матерів і дітей, що, в свою чергу, буде сприяти народженню і подальшому розвитку здорового потомства.

Фармакотерапія в дитячому віці істотно відрізняється від лікування дорослих не тільки в кількісному, але й у якісному відношенні. Розрізняють наступні періоди дитинства:

• період новонародженості (перші 28 днів життя);

• грудний (до 1-1,5 років),

це періоди найбільшої незахищеності дітей, майже повної відсутності імунітету, прошу на це звернути увагу!;

• дошкільний (до 7 років);

• шкільний (до 17 років).

У дитячому віці лікарська терапія повинна враховувати всі анатомо-фізіологічні особливості організму, які визначають його реакцію на введення лікарських препаратів. Організм дитини, особливо в ранньому віці, характеризується малою масою при великій поверхні тіла, великим обсягом позаклітинної рідини, своєрідним зв’язуванням білків з лікарськими речовинами, незрілістю і недосконалістю ферментних систем, що метаболізують ліки в крові, незрілістю регуляторних механізмів (нервової системи, дихального центра, центра терморегуляції і т.п.). Для новонароджених дітей характерне швидке проникнення лікарських препаратів в органи і тканини, а підвищена проникність слизової органів травлення може підсилити і прискорити всмоктування лікарських речовин у шлунково-кишковому тракті. Крім того, побічні явища можуть бути обумовлені недостатнім виділенням і знешкодженням токсичних речовин нирками (видільна здатність яких у новонароджених дітей на 50% нижча, ніж у дорослих). Через функціональну незрілість немовляти треба уникати призначення лікарських речовин, що мають інгібуючу дію або викликають ураження дихального центра. (Озвучення таблиці).

Вікові обмеження при призначенні деяких лікарських засобів дітям

Лікарські препарати, що мають обмеження при призначенні дітям з урахуванням віку (фрагмент) Назва	Не призначають дітям
Адіурекрин	До 3 років
Аміфурин	До 5 років
Бакстрим (бісептол)	Недоношеним і новонародженим
Бероксан	До 5 років
Букарбан	У дитячому та юнацькому віці
Бутамід	У дитячому та юнацькому віці
Вольтарен (диклофенак)	До 6 років
Індометацин (метіндол)	До 14 років
Каметон	До 5 років
Канаміцин	Новонародженим і недоношеним тільки за життєвими показниками
Ментол в краплях для носа	Раннього віку (до 2-х років)
Нафтизин	Грудного віку
Ранісан (ранітідин)	До 14 років
Реопірин	До 7 років, після 7 років - у надзвичайних випадках у стаціонарі
Рифампіцин (бенеміцин)	Грудного віку
Тетрацикліни	До 8 років
Цефазолін (кефзол)	Недоношеним і новонародженим

Не рекомендується призначати немовлятам саліцилати, тетрацикліни, канаміцин, неоміцин, поліміксин, препарати групи морфіну, фенацетин, антипірин, індометацин та ін. З огляду на підвищену шкірну проникність слід з обережністю застосовувати ментол, калію перманганат, анестезин, дьоготь. Не рекомендується застосовувати кислоту борну як малоефективний антисептик, що має токсичну дію.

У дошкільний і шкільний періоди важливо правильно вибрати спосіб введення і лікарську форму з урахуванням маси і віку дитини, характеру захворювання і фізико-хімічних властивостей лікарських речовин.

У ранньому віці дітей часто використовують ін’єкційне введення лікарських препаратів, перевага якого – швидкість настання терапевтичного ефекту, повнота всмоктування лікарських речовин, можливість регулювання вмісту лікарської речовини в кров’яному руслі. Однак цей метод має серйозні недоліки: травматичний (больовий фактор), ушкодження нервово-м’язового препаратів, високі концентрації лікарських засобів, здатні викликати інтоксикацію при швидкому введенні. Виходячи з цього, віддають перевагу пероральному прийому ліків, за винятком випадків, коли ву дитини різко виражена блювота і відсутній апетит. Для дітей до 5 років краще використовувати рідкі лікарські форми.

При пероральному прийомі важливе значення має смак і запах лікарського препарату. Гіркі, кислі, солоні, неприємні на вид і запах ліки викликають у дітей негативні емоції, що може різко знизити терапевтичну дію лікарських засобів. Тому дитячі лікарські форми повинні бути коригованими. Необхідно пам’ятати, що надмірне і нерозбірливе додавання коригентів може привести до зниження терапевтичної активності дитячих лікарських препаратів, що особливо небезпечно при лікуванні сульфаніламідами й антибіотиками. В останні роки широко використовується ректальне призначення лікарських препаратів, що знімає проблему смаку і запаху, а також сприяє зменшенню побічних дій і, особливо, алергічних реакцій. Перед ректальним введенням лікарських препаратів рекомендується зробити очисну клізму.