13. Технічні засоби, що використовуються для одержання зразків, умовно поділяються на три групи. Це засоби, за допомогою яких:

• відбувається виготовлення зразків (так, для одержання зразків почерку потрібні письмове приладдя; для одержання зразків голосу — звукозаписувальна апаратура і т. ін.);

• провадиться фіксація процесу одержання зразків (фото-, відеоапаратура);

• провадиться упаковування отриманих зразків (коробки, конверти, пробірки, обгортковий папір, шпагат, сургуч тощо).

Слідчий викликає спеціаліста у випадку, коли визнає необхідним використати фахові знання та навички при провадженні слідчої дії. До особи, яка викликається як спеціаліст, закон висуває дві основні вимоги: бути не зацікавленим у результатах справи та компетентним, тобто мати необхідні для участі в даній слідчій дії спеціальні знання та навички.

14. Фіксація та упакування об'єктів, які підлягають майбутньому експертному дослідженню являє собою:

- описання у відповідних протоколах загальних і окремих ознак (властивостей) об'єктів. Іншими словами, протокол повинен містити відомості про місце, час, умови виготовлення, виявлення, використання, вилучення і зберігання об'єкта;

- фотографування об'єктів;

- виготовлення відтисків чи інших видів копій;

- належне упакування об'єктів, відповідно до рекомендацій криміналістики (міцне укріплення у пакувальній тарі, забезпечення нерухомого стану, унеможливлення контакту з іншими поверхнями тощо. Обов'язкове опечатування. Прикріплення бірки з відповідними написами і засвідчувальними підписами).

15. Форми взаємодії слідчого з оперативними та експертно-криміналістичними підрозділами визначаються обставинами конкретної розслідуваної справи. Якщо неважко встановити обставини, які підлягають доказуванню, то слідчий взагалі може не контактувати з оперативними працівниками та спеціалістами-криміналістами, вирішуючи всі питання за допомогою слідчих дій. В окремих випадках взаємодія обмежується тим, що слідчий дає окремі доручення та вказівки для подання йому допомоги у виконанні найскладніших слідчих дій (затримання підозрюваного, перевірка та уточнення показань на місці) або для їх самостійного виконання, наприклад доручення про здійснення допиту, обшуку чи виїмки.

Найтісніше слідчий взаємодіє з експертом і оперативним працівником у справах, що порушуються внаслідок реалізації оперативних матеріалів. Оперативні працівники, отримавши інформацію про злочини, які готуються чи тривають, вживають заходів зі встановлення всіх співучасників злочину, можливих свідків, місця переховування майна, здобутого злочинним шляхом, а також здійснюють оперативне стеження та фіксують злочинну діяльність і контакти фігурантів, з’ясовують інші обставини, що мають значення для розслідування справи. Наявну інформацію систематизують і передають слідчому для попередньої оцінки, не розкриваючи всіх джерел її отримання. Слідчий оцінює надані оперативними працівниками попередньо зібрані матеріали з точки зору достатності, достовірності й обґрунтованості і приймає рішення про порушення кримінальної справи чи пропонує оперативним працівникам доопрацювати їх і здобути додаткові дані. У разі прийняття позитивного рішення про порушення справи слідчий обговорює з оперативними працівниками, коли розпочати реалізацію оперативних матеріалів з кожної слідчої дії — затримання, одночасного обшуку за місцем роботи чи проживання підозрюваних, виїмки документів, допитів свідків тощо. Допомога оперативних працівників, які займалися попередньою оперативною розробкою злочинця чи групи злочинців, у виконанні слідчих дій сприяє швидшому та повнішому розкриттю злочину.

Фахівець-криміналіст допомагає слідчому добрати документи, що підлягають вилученню під час обшуку чи виїмки, допомагає в застосуванні пошукової техніки з метою виявлення таємних схованок, застосовує фотографію, аудіо-, відеозапис та іншу криміналістичну техніку.