2.6.6.4. Методи розрахунку штучного освітлення

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи: світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності.

Метод світлового потоку

Призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Фл визначають за формулою

де Е - нормована освітленість, лк; 5 - площа освітлюваного приміщення, ма; ки - коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (/га = 1,3-1,8); 2 - коефіцієнт нерівномірності освітлення (2 = 1,1-1,15); N - кількість світильників; п - кількість ламп у світильнику; п - коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт г) визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і знаходять за формулою

де а і Ь - довжина і ширина приміщення, м; Лр - висота світильника над робочою поверхнею, м.

Порахувавши світловий потік лампи Фл, за таблицею обирають найближчу стандартну лампу і визначають електричну потужність усієї освітлювальної установки.

Точковий метод

Призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладено рівняння

де /а- сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні, кд; а - кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлюваної поверхні; г - відстань від світильника до заданої точки.

Для практичного використання в формулу підставляють коефіцієнт запасу пя та значення г = йр/соза (рис. 2.23). Тоді

Величини сили світла / наводяться в світлотехнічних довідниках.

Рис. 2.23. Освітленість точки А, що належить горизонтальній площині Q, точковим джерелом світла S

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожного світильника (лампи) Р (Вт) для створення в приміщенні нормованої освітленості

де р - питома потужність, Вт/м2 (приймається за довідниками для приміщень даної галузі); s - площа приміщення, м2; N - кількість світильників у приміщенні.

2.6.7. Експлуатація освітлювальних установок

Надійність та ефективність природного і штучного освітлення залежить від своєчасності й ретельності їх обслуговування. Забруднення скла світлових отворів, ламп та світильників може знизити освітленість приміщень у 1,5- 2,0 рази. Тому вікна необхідно мити не менше двох разів на рік для приміщень з незначним виділенням пилу і не менше чотирьох разів - при значному виділенні пилу. Періодичність чищення світильників - 4-12 разів на рік (залежно від характеру запиленості виробничих приміщень).

У світильниках з люмінесцентними лампами необхідно також стежити за справністю схем включення (не допускати миготіння ламп та шуму дроселів), забезпечувати безпеку та зручність експлуатації й обслуговування світильників, а також своєчасно замінювати перегорілі лампи і лампи, що слабо світяться. Замінені люмінесцентні лампи зберігаються на складах і, якщо можливо, вивозяться на спеціальні підприємства для вилучення наявної в них ртуті.

Періодично, не менше одного разу на рік, необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних місцях виробничого приміщення. Основний прилад для вимірювання освітленості - люксметр.