3. Оцінка виробничих запасів та оцінка товарів

Польським законодавством з бухгалтерського обліку при оцінці НВ використовуються визначені часові критерії. Якщо виробничий цикл не перевищує трьох місяців, його можна оцінити або тільки за величиною прямих витрат матеріалів, або всіх прямих виробничих витрат (директ - костинг). Якщо виробничий цикл перевищує три місяці, то величина НВ, включає як прямі, так і не прямі витрати.

При оцінці НВ німецькі компанії користуються більшою свободою вибору. Обов'язковому віднесенню на витрати виробництва підлягають прямі витрати. Загальногосподарські витрати на ріні відрахування на соціальні заходи компанії на свій розсуд можуть включити або не включити до собівартості НВ.

У Нідерландах собівартість виробництва обчислюється за методом повного покриття витрат і може включати витрати на виплату відсотків за позиковим капіталом.

В Іспанії витрати виробництва складаються з ціни придбання сировини та комплектуючих, а також з частини не прямих витрат, що припадають на виробничий цикл.

В українській практиці оцінка залишків НВ здійснюється відповідно до галузевого порядку калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових видів продукції.

При оцінці товарів в США використовують два методи: чистий і валовий.

При використанні чистого методу в обліку реєструється так звана чиста вартість придбаного запасу, що визначається за рахунком - фактурою.

Валовий метод передбачає віднесення вартості придбаних товарів до бухгалтерських книг у повному розмірі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні.

При зростанні цін на товари, вже закуплені товарні запаси відображаються за первісною вартістю, і прибуток обумовлений зростанням цін не відображається шляхом збільшення вартості товарів доти, доки вони не будуть реалізовані на ринку. Якщо прибуток перевищує збиток, то сума цього перевищення не відображається. Окрім принципу обачності даний підхід використовує також принцип порівняння доходів і витрат. Товарні запаси є джерелом потенційного доходу. При зменшенні цього доходу в результаті зниження ринкових цін вартість товарів також зменшується.

^При знижені цін і списанні вартості товарних запасів з рівня затрат на придбання до рівня їх поточної ринкової вартості розмір останньої визначається на основі так званих витрат на зміну - коштів, які на даний момент необхідно витратити для придбання на ринку аналогічного товару. При цьому вартість товарних запасів не завжди дорівнює їх ринковій вартості, тобто витратам на їх зміну.

5.Відображення запасів у фінансовій звітності

В Україні вартість сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, які призначені для споживання в ході нормального операційного циклу відображається в балансі.

В балансі та звіті про фінансові результати також відображається уцінка вартості запасів.

В ряді країн в балансі записи відображаються відповідно до правила нижчої оцінки, сутність полягає в тому, що за принципом обачності запаси оцінюються і відображаються за найменшою з можливих вартостей: ринкової ціни чи собівартості.

Різниця між собівартістю запасів та їх ринковою ціною списується двома методами: прямим і не прямим. У першому випадку ринкова вартість запасів просто заміщує їх собівартість і різниця прямо списується на собівартість реалізованої продукції; у другому складається контрактивний коригуючий рахунок " Знижки в результаті зниження ринкової вартості запасів " до рахунку запасів і рахунок, який відображає цей збиток у звіті про прибутки і збитки.

При складанні фінансової звітності важливу роль відіграють методи, які використовуються на підприємстві при вибутті запасів. В Україні, якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, та найменшої з вартостей, обчисленою із застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО та чистої вартості реалізації.

В Росії підготовка звітності підприємств відповідно до міжнародних стандартів часто має за мету надання інформації зарубіжним партнерам, у той час як розрахунок податку здійснюється відповідно до чинних нормативних документів які не дають підприємству можливості вибору між ФІФО та ЛІФО. Тому використання ЛІФО призводить до зниження чистого доходу і не дозволяє при цьому економити на податках.

Різниця між первісною вартістю, що визначена за фактичними витратами на придбання запасів і вартістю визначеною методом найнижчої оцінки, називається збитком від одержання запасів. Цей збиток може бути безпосередньо включений до собівартості реалізованої продукції і відображається окремим рядком і звітності, відповідно використовується два методи обліку запасів:

1. метод безпосереднього зниження вартості запасів передбачає використання методу найнижчої оцінки від періоду до періоду і реєстрації та відображення в звітності вартості запасів, отриманої цим методом. При цьому збиток від отриманих запасів автоматично включається до собівартості реалізованої продукції.

2. Метод відрахувань на знецінення запасів передбачає відображення збитку від отримання запасів окремою проводкою і рядком у звіті про прибутки і збитки.

Література: Ф. Ф. Бутинець, Л. Л. Горецька / БО у зарубіжних країнах - 2002