2. Відмінності в методах оцінки та списання запасів

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. У США, як і в більшості країн, запаси оцінюються за фактичними витратами на їх придбання на момент отримання або використання запасів у процесі виробництва. Оцінка вимірюється чистою сумою грошових платежів, здійснених в минулому або в майбутньому при придбанні товарів або ресурсів.

У Польщі, запаси оцінюються за цінами їх придбання у випадку ж не можливості виявлення ціни запасів або при їх безоплатній передачі вони оцінюються за цінами на аналогічні або подібні ТМЦ.

У Німеччині, Люксембурзі та у Франції запаси оцінюються за найменшою величиною - за собівартістю або за ринковою вартістю.

У Португалії та Іспанії запаси оцінюються за ціною їх придбання або витратами на їх виробництво. В Швейцарії та Італії запаси оцінюються за найменшою з двох величин - первісною вартістю (витрати на придбання та виробництво) або чистою вартістю можливої реалізації.

В Україні, згідно з П(С)БО 9, запаси при їх надходженні на підприємство оцінюються за собівартістю яка сплачується згідно з договором постачальнику, за вирахуванням суми ввізного мита, непрямих податків, витрат на заготівлю, транспортування запасів та інших витрат пов'язаних із придбання запасів та доведенням їх достану в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

⁴ Витрати на придбання запасів включають вартість запасів, яка зазначена у договорі, мито на ввезення та інші податки, а також транспортно — заготівельні витрати та інші витрати, прямо пов'язані з придбанням готової продукції, матеріалів та послуг.

Щоб зберегти об'єктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вони оцінюються за правилом найнижчої оцінки. Сутність його полягає в тому, що діє принцип обачності, за яким запаси оцінюються і відображаються за найменшою з можливих вартостей - ринковою ціною або собівартістю.

В США в якості ринкової ціни або ринкової вартості в цьому в цьому випадку виступає " вартість заміщення " запасів. Остання представляє собою величину, яку необхідно заплатити постачальникам в даний момент за таку ж кількість запасів.

В зарубіжній обліковій практиці існують три основні методи застосування правил найнижчої оцінки:

1. Поштучний (по видовий) метод - собівартість і ринкова вартість порівнюються для кожного окремого виду або одиниці запасів, в окремому випадку визначається менша величина, а потім ці цифри підсумовуються;

2. Метод основних категорій запасів - порівнюються собівартість та ринкова вартість основних категорій запасів, по кожній з яких вибирається найменша величина, а потім ці величини складаються;

3. Метод загальної величини запасів - всі запаси оцінюються за собівартістю і за ринковою вартістю, а потім менша величина береться для оцінки запасів.

Чиста реалізаційна вартість одиниці запасів - це сума, яку підприємство планує отримати за продаж даної одиниці запасів, за вирахуванням затрат, на підготовку даної одиниці запасів до продажу і витрат на продаж.