2. Основні функції кредиту

Безпосереднім проявом суті кредиту є його функції.

Основними функціями кредиту є:

1. Перерозподільча;

2. Емісійна (антиципаційна);

3. Контрольна.

1. Перерозподільча функція кредиту полягає у здійсненні перерозподілу тимчасово вільних грошових і матеріальних цінностей від одних суб’єктів ринку до інших на задоволення виробничих і споживчих потреб.

Перерозподіл на основі кредиту охоплює тимчасово вільні гроші і матеріальні ресурси, які уже були початково розподілені між їхніми власниками у процесі суспільного відтворення. Перерозподільча функція кредиту відображає виробничий продуктивний характер руху вартості, оскільки повернення отриманих у позику цінностей із приростом у вигляді проценту може бути результатом лише розширеного відтворення.

Крім того перерозподільча функція може відображати також переміщення грошового капіталу із одних сфер господарювання в інші, забезпечуючи отримання більш високого прибутку.

Рушійним мотивом перерозподілу є отримання додаткового доходу кожним із суб’єктів кредитних відносин: кредитор отримує його у вигляді відсотка, а позичальник – у вигляді прибутку на позичені кошти.

Дана функція дає можливість зосередити кошти у найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності, здійснити переорієнтацію виробництва і стабілізувати економіку.

2. Емісійна (антиципаційна) полягає у заміщенні обігу

готівкових грошей кредитними операціями. Дана функція визначає роль кредиту у розвитку безготівкових розрахунків, що прискорює швидкість руху грошей, а від так знижує загальні витрати обігу в економіці.

Дана функція кредиту відображає специфіку організації сучасного грошового обігу та переважання у ньому безготівкової форми. Зберігаючи гроші на рахунку у банку клієнт вступає із ним у кредитні відносини, що створює умови для заміни обігу готівкових грошей кредитними операціями, які здійснюються у вигляді відповідних записів по банківських рахунках, тобто безготівкового грошового обігу.

Дана функція сприяє економії витрат грошового обігу, дає змогу прискорити обіг грошей, запроваджувати прогресивні системи розрахунків.

3. Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника, при цьому банк здійснює як попередній, так і поточний контроль за діяльністю. Варто зазначити, що вступивши в кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси. Зворотність кредиту дає змогу не тільки виявити порушення процесу виробництва чи реалізації продукції, а й зацікавлює підприємства, суб’єктів господарювання не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплат зайвих відсотків банку, до обмеження або повного припинення видачі кредиту.

Дана функція дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту, стимулює позичальника

раціонально і ефективно використовувати запозичені кошти.

3. Принципи організації кредитних відносин

Принципи організації кредитних відносин утворюють вихідні, початкові засади взаємовідносин між кредитором і позичальником у процесі передачі вартості у тимчасове користування.

Основними принципами є:

1. Принцип поверненості означає необхідність обов’язкового повернення позичальником одержаної у тимчасове користування вартості. Можливість даного принципу для кредитора пов’язана із тим, що він тільки тому надає позику що очікує на повернення переданих цінностей. Для позичальника значення даного принципу зумовлене необхідністю так організувати свою діяльність, щоб забезпечити вивільнення отриманої у тимчасове користування вартості та її повернення кредиторові. При цьому передана позичальнику вартість, здійснюючи кругооборот у його господарстві повертається до свого вихідного пункту – кредитора.

2. Строковість кредитування передбачає становлення періоду користування позиченими коштами і кінцевого терміну їхнього повернення кредиторові. Необхідність становлення такого строку зумовлена тим, що кредит видається на задоволення тільки тимчасових потреб, що визначаються особливостями діяльності конкретного позичальника.

Принцип строковості передбачає повернення позики не в будь-який зручний для позичальника час, а у строго визначений термін зафіксований угодою між сторонами.

3. Принцип платності полягає у тому, що кредит

надається позичальнику за певну плату яка визначається у вигляді процентів.

Для позичальника принцип платності є стимулом для найбільш ефективного використання отриманих у позику коштів так, як окрім власного прибутку потрібно ще й мати дохід для сплати процентів.

4. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність певних умов для повернення позичальником вартості отриманої у тимчасове користування. Такими умовами можуть бути:

• Наявність у позичальника певних товарно-матеріальних цінностей еквівалентних вартості позики на придбання яких вона і видається;

• Загальна можливість позичальника вернути кредит за рахунок надходження майбутніх доходів або реалізації рухомого чи нерухомого майна.

Даний принцип виражає необхідність захисту майнових інтересів кредитора при порушені позичальником взятих на себе зобов’язань. Розмір майнового забезпечення встановлюється на рівні, що перевищує розмір позики, на випадок зниження ринкової ціни застави.

5. Принцип цільового характеру кредиту полягає в тому, що суб’єкти, що виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь визначити на яку ціль будуть використані кошти.

Для кредитора основними критеріями при визначенні цілей кредиту є належна дохідність та мінімальний рівень ризику за тими операціями на здійснення яких видається позика.

Дотримання такого принципу забезпечується контролем кредитора за здійснюваними позичальником операціями.

Такими чином, усі принципи кредиту тісно пов’язані між собою, оскільки випливають із сутності кредиту і в комплексі можуть забезпечити її реалізацію.