Кровотечі в післяпологовому періоді гіпо- та атонія матки

Причини акушерських кровотеч в післяпоговому періоді:

- порушення моторної функції матки;

- порушення системи згортання крові;

- травми пологових шляхів.

Маткові кровотечі в перші години післяпологового періоду найбільш час­то пов'язані з порушенням скоротливої діяльності матки (гіпо- і атонічний стан). При гіпотонії матка втрачає свій нормальний тонус і скоротливу здатність, але на механічні, фізичні та фармакологічні подразники звичайно відповідає скороченням. Для атонії характерна відсутність скорочень та різке зниження тонусу матки, яка не реагує на вищеназвані подразники. Також мо­же бути коагулопатична кровотеча (при порушенні згортальної функції крові), але вона зустрічається рідше і має, як правило, вторинний характер.

Причини гіпотонічних кровотеч можно поділити на дві групи:

- причини екстрагенітального характеру;

- акушерські причини.

Клінічна картина гіпотонічних кровотеч різноманітна — від значної крово­течі за кілька хвилин до періодичної крововтрати через кожні 20—30 хвилин.

Об'єм допомоги та її повнота залежать від обсягу, інтенсивності крово­течі та початкового стану породіллі: проведення консервативних методів зу­пинки необхідно розпочинати профілактично у жінок групи ризику щодо ви­никнення кровотеч, а з лікувальною метою — при ОК від 0,5% до 1—1,2% від маси тіла породіллі.

Надання допомоги доцільно проводити за наступною схемою:

а) спорожнення сечового міхура;

б) зовнішній масаж матки (20—ЗО с через 1 хв);

в) застосування холоду на низ живота;

г) введення утеротонічних засобів — в/в окситоцин 5 ОД, або 0,5-1,0 мл 0,02% метилергометрину, або 5 мг простагландину F_2α або Е₂ в 250 мл фізіологічного розчину хлористого натрію, ефективне введення простагландинів в шийку матки або в тіло матки через черевну стінку з наступним в/в крапельним (35-40 крапель/хв) введенням 10 ОД окситоцину на 250 мл фізіологічного розчину хлористого натрію;

д) ручне обстеження матки і масаж матки на кулаці;

е) огляд пологових шляхів та зашивання розривів;

є) введення тампона з ефіром в заднє склепіння піхви;

ж) накладання клем на параметри за методом Бакшеєва М.С., шов на ший­ку матки за Михайленко або Лосицькою можуть бути застосовані для підготовки до операції.

Одночасно з вищеперерахованими заходами необхідно проводити інфузійну терапію, вводити глюкокортикоїди, вазопресори.

При крововтраті 1,5% від маси тіла і тривалій кровотечі слід застосувати хірургічне втручання в обсязі екстирпації матки, а при необхідності — перев'язування внутрішніх клубових артерій.

Коагулопатичні кровотечі

Акушерська кровотеча може виникнути внаслідок порушення системи згортання крові (коагулопатичні кровотечі). Такі порушення виникають при мертвому плоді, передчасному відшаруванні нормально розташованої плаценти, емболії навколоплідними водами, після масивної крововтрати, що виникла у послідовий або післяпологовий період, при септичних станах. Виникає ДВЗ-синдром.

Про наявність ДВЗ-синдрому можна твердити, якщо:

1) є кровотеча, що не пояснюється іншою причиною: наприклад, тривала кровотеча, хоч матка й скоротилася добре, а ушкоджень пологового каналу немає;

2) кров, що витікає з матки або з рани, не згортається або згортається погано;

3) наявна загальна кровоточивість;

4) настає не пов'язана з іншими чинниками оліго(ан)урія;

5) вміст фібриногену та кількість тромбоцитів падає нижче за критичний рівень (відповідно менший за 1,5 г/л та 50 х 10 /л).

Діагностика кровотечі внаслідок порушень системи згортання крові складна і включає:

• визначення протромбінового індексу,

• числа тромбоцитів,

• кількості фібриногену В крові,

• часу згортання крові (в разі порушення сис­теми згортання крові він перевищує 7—8 хв, згусток ламкий, легко розпа­дається),

• пробу з розчиненням згустка крові: 2 мл крові з вени хворої влива­ють у пробірку зі згустком крові здорової жінки об'ємом 2 мл, і якщо через 2—3 хв згусток розчиниться, то згортання крові у хворої знижене.

Синдром ДВЗ - складний патологічний синдром, в основі якого лежить масивне згортання крові, яке призводить до блокади мікроциркуляції пухкими масами фібрину та агрегантами клітин у життєво важливих органах (легенях, нирках, печінці, наднирниках та ін.) з розвиненням їх дисфункції. Споживання фак­торів коагуляції, тромбоцитів та інших клітин численними тромбами та згу­стками крові поруч з активацією фібрінолізу і накопиченням в сироватці про­дуктів протеолізу, які мають антикоагулянтний та токсичний вплив на стінки капілярів, призводить до значного зменшення цих компонентів в крові, яка циркулює, у зв'язку з чим вона може частково чи повністю втратити здатність до згортання. В результаті вищезазначених порушень в кінцевій фазі процесу може розвинутися тяжкий геморагічний синдром, який найчастіше має харак­тер "нестримної" кровоточивості.

Стадії ДВЗ-синдрому:

І — гіперкоагуляція,

ІІ — генералізованої активації фібрінолізу,

III — гіпокоагуляція з генералізованою активацією фібрінолізу, повтор­ний фібриноліз,

IV — повне незгортання крові.

Клінічні прояви

Гіперемія шкірних покривів із ціанозом, мармуровість малюнку, озноб, занепо­коєння хворої.