3. Банк міжнародних розрахунків
Банк міжнародних розрахунків (БМР) засновано у 1930 р. Він створений як акціонерне товариство центральними банками Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Італії, Франції, Японії і групою банків США. Статутний капітал БМР формується за рахунок продажу акцій центральним банкам країн-учасниць та на відкритому валютному ринку. Членами БМР є сьогодні 33 країни Європи, Азії та Америки. Місце розташування – м. Базель (Швейцарія). Найвищим органом БМР є загальні збори представників центральних банків країн-акціонерів, які скликаються щорічно. Голоси розподіляються відповідно до кількості акцій. Поточними справами керує Рада директорів.
Згідно зі Статутом на Банк міжнародних розрахунків покладено дві основні функції: допомагати співробітництву центральних банків, забезпечувати сприятливі умови для міжнародних фінансових операцій: діяти в ролі довіреної особи або агента у проведенні міжнародних розрахунків своїх членів.
Банк виконує такі операції:
купівлю-продаж і зберігання золота;
депозитно-позичкові операції з центральними банками;
приймання урядових вкладів за особливими угодами;
операції з валютою і цінними паперами (крім акцій);
операції на світових ринках (валют, позик, цінних паперів, золота) як агент або кореспондент центральних банків;
підписання угод з центральними банками з метою сприяння взаємним міжнародним розрахункам.
Свої ресурси БМР формує за рахунок короткотермінових внесків (до 3 міс.) центральних банків в іноземній валюті або золоті. Ці кошти Банк розміщує на кредитному ринку, надаючи позики як центральним, так і комерційним банкам. Для діяльності Банку характерна сувора конфіденційність щодо власних операцій і водночас висока інформативність щодо стану міжнародного валютно-фінансового ринку. БМР – провідний інформаційно-дослідницький центр аналізу найважливіших сучасних проблем розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин, його річні звіти – одне з найавторитетніших видань у фінансовому світі.
Залишаючись в основному регіональною установою, банк міжнародних розрахунків є світовою валютно-кредитною організацією як за кількістю учасників, так і за характером діяльності. Це міжнародний банк центральних банків, агент і розпорядник у різних міжнародних валютно-розрахункових та фінансових операціях, центр економічних досліджень і міжнародного валютно-кредитного співробітництва.
4. Регіональні валютно-фінансові інститути
Регіональні валютно-фінансові установи – результат інтеграційних процесів в окремих регіонах світу.
Європейська система центральних банків.
У Маастрихтському договорі про стровення ЄС чітко визначена структура та функції Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ). Вона складається з національних центральних банків (НЦБ) держав-учасниць та Європейського Центрального Банку (ЄЦБ). Головними органами ЄЦБ та ЄСЦБ є Виконавча Рада і Рада Управляючих. Передплатниками на акції ЄЦБ є виключно національні центральні банки. Частка капіталу НЦБ тієї чи іншої країни залежить від частки країни в загальному ВНП та населенні ЄС. Національні центральні банки також забезпечують ЄЦБ іноземними резервними активами (крім національних валют, євро. СДР та резервних позицій країн в МВФ). Внесок кожного НЦБ розраховується залежно від його частки в капіталі ЄЦБ, тоді як кожен НЦБ кредитується ЄЦБ на суму, що не перевищує суми його внеску. ЄЦБ має повне право тримати та управляти переданими йому іноземними резервами та використовувати їх для цілей, визначених Статутом ЄСЦБ.
Головні завдання ЄСЦБ:
визначення та проведення грошово-кредитної політики Союзу;
здійснення валютних операцій;
управління офіційними резервами країн-членів;
сприяння стабільності операцій платіжних систем;
сприяння ефективному проведенню жорсткої наглядної політики щодо кредитних інституцій з боку відповідних органів;
забезпечення фінансової стабільності.
Інструментами монетарної політики ЄСЦБ є операції відкритого ринку, механізми рефінансування, система мінімальних резервів.
Головним завданням ЄЦБ, згідно з Маастрихтським договором, є забезпечення стабільності євро. Окрім управління грошовою політикою, ЄЦБ сприяє безперешкодному рухові платежів, управляє валютними резервами країн – членів ЄВС, надає консультації з питань банківського нагляду та стабільності фінансової системи.
Європейський інвестиційний банк. Головним інвестиційним інститутом ЄС виступає Європейський інвестиційний банк ЄІБ ( розпочав свою діяльність у 1959 р. відповідно до Римського договору).
Головне завдання Банку – сприяння вирівнюванню рівня економічного розвитку країн ЄС шляхом фінансування проектів у менш розвинених країнах, а також підтримка загальноєвропейських проектів у галузі енергетики, транспорту, телекомунікацій, охорони довкілля тощо.
Банк надає кредити не тіки країнам – членам ЄС. Кредити надаються на 20 -26 років (переважають кредити на регіональний розвиток).
Європейський банк реконструкції та розвитку. 29 травня 1990 р. засновано регіональний міжнародний банк - Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), акціонерами якого стали 40 країн світу, Європейське співтовариство та Європейський інвестиційний банк.
ЄБРР створений спеціально для сприяння переходу європейських постсоціалістичних країн до відкритої, ринково орієнтованої економіки, розвитку взаємовигідних зв’язків між західно- та східноєвропейськими країнами. Штаб-квартира ЄБРР знаходиться в Лондоні. Головною перевагою Банку. окрім регіональної направленості, є те, що він може діяти як у державному, так і в приватному секторах і має широкий набір гнучких інструментів фінансування. ЄБРР покликаний сприяти розвитку приватного сектору в країнах з перехідною економікою шляхом інвестиційних операцій та залучення іноземного й вітчизняного капіталу. Основна перевага ЄБРР полягає в тому, що завдяки особливому складу своїх акціонерів він може брати на себе ризики, надаючи кредити підприємствам, що мають труднощі в отриманні капіталу.
ЄБРР надає пряме фінансування на конкретні проекти по лінії приватного сектора, структурної перебудови та приватизації, а також фінансує інфраструктуру, що забезпечує цю діяльність. Основними отримувачами кредитів Банку є підприємства,в тому числі за участю іноземних інвесторів.
Основні операції ЄБРР:
надання кредитів на розвиток виробництва;
розміщення інвестицій як частки статутного капіталу;
розміщення цінних паперів;
розміщення ресурсів спеціальних фондів;
надання позик і технічної допомоги для реконструкції.
Україна стала членом Банку у 1992 р. Пріоритетними проектами фінансування для України є: конверсія, розвиток сільського господарства, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля.
Міжамериканський банк розвитку. У 1959 р. з ініціативи США для фінансування програм розвитку в країнах Латинської Америки було створено Міжамериканський банк розвитку (МБР). Операції Банк розпочав здійснювати в 1961 р. Членами МБР є 27 країн американського регіону та 17 позарегіональних країн.
Головні завдання банку: надання фінансової і технічної допомоги країнам Латинської Америки при будівництві невеликих підприємств у гірничій, переробній, легкій і харчовій промисловості, фінансування розвитку енергетики, транспорту, а також інфраструктури.
Банк надає кредити двох видів: на загальних комерційних умовах (з фонду звичайних ресурсів); на пільгових умовах (з фонду спеціальних операцій). Він уповноважений випускати облігації, гарантувати позики, які надаються урядами, і підтримувати розвиток приватних підприємств. Найвищим органом МБР є Рада керуючих, до якої кожна країна направляє свого представника.
Азіатський банк розвитку. У грудні 1965 р. для фінансування різних програм розвитку в азіатських країнах за рішенням Економічної комісії ООН був заснований Азіатський банк розвитку(АзБР). Кошти банку формуються з фінансових коштів регіону діяльності Банку та країн інших континентів. АзБР може вдаватися до позик, розміщувати облігації та інші зобов’язання, приймати за особливими угодами від урядів і організацій окремих країн кошти у спеціальні фонди. Зі свого боку Азіатський банк розвитку надає позики державним організаціям і приватним підприємствам з розрахунку 6,75% річних.
Органами управління АзБР є Рада керуючих, що складається з представників усіх країн-учасниць і Правління (Ради директорів). Кредити надаються на 10 – 30 років з початком погашення через 2 – 7 років.
Африканський банк розвитку. В 1965 р. було засновано Африканський банк розвитку(АфБР). Членами АфБР є 50 незалежних держав Африканського континенту і 25 позарегіональних країн. Щоб поповнити фінансові ресурси Банку, в 1972 р. було створено Африканський фонд розвитку (АФР), де 50% голосів належить АфБР, хоча частка його капіталу у Фонді становить лише 2,8%.
Банк бере участь у капіталі державних і приватних організацій та підприємств; надає прямі позики або бере участь у позиках, що надаються третьою країною; частково або повністю гарантує позики, які надаються третіми країнами. У своїй фінансовій політиці АфБР керується певними принципами. Пріоритет надається проектам, які найбільше сприяють зростанню економіки континенту в цілому і включені до національних або регіональних програм розвитку, причому проектам регіональних програм надається перевага. Претендувати на одержання позик Банку можуть лише уряди країн – учасниць АфБР, а державні або приватні підприємства інших країн Африки можуть одержати позики за умови обов’язкового гарантування їх урядом даної країни.