Тема 10. Платіжний баланс

1. Сутність і зміст платіжного балансу

2. Схема побудови платіжного балансу та аналіз його статей

3. Сальдо платіжного балансу та його вимірювання

4. Методи державного регулювання платіжного балансу

1.Сутність і зміст платіжного балансу

Платіжний баланс (ПБ) є ключовим поняттям міжнародної економіки, оскільки він систематизує і тому дозволяє аналізувати взаємовідносини країни з зовнішнім світом та зрозуміти макроекономічні проблеми, що стоять перед країною з боку суто національних інтересів та з боку зв’язків країни з міжнародною економікою.

Платіжний баланс, за визначенням МВФ, - це статистичний звіт за певний період, який показує: а) операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною із закордоном; б) зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення (СДР), що належать даній країні, а також фінансових вимогах і зобов’язаннях стосовно закордону; в) односторонні перекази та компенсуючи записи, необхідні для бухгалтерського балансування тих операцій та змін, які взаємно не покриваються.

Платіжний баланс – це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наводяться підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

Принципи побудови ПБ:

1. Охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за певний період (місяць, квартал, рік).

2. Система подвійного запису. Кожна операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне вираження. Один із цих записів позначається як кредит зі знаком плюс, інший – як дебет зі знаком мінус.

3. Економічна територія країни – географічна територія, що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої можуть вільно переміщуватися робоча сила, товари і капітал.

4. Резидент – нерезидент. Для відокремлення зовнішньоекономічних операцій від внутрішньо економічних МВФ рекомендує враховувати тільки операції між резидентами і нерезидентами країни.

5. Ринкова ціна. Для реєстрації операцій використовуються ринкові ціни – ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем.

6. Розрахункова одиниця. Країни повинні використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується ними у внутрішніх розрахунках і обліку. Для перерахування даних у іншу валюту рекомендується використовувати курс національної валюти до інших, що фактично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу.

7. Час реєстрації. Оскільки кожна операція має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі повинні бути зроблені одночасно – у момент здійснення даної операції.

8. Джерела інформації. Використовуються: митна статистика, статистична звітність грошового сектору, інформація про розміри зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.

2. Схема побудови платіжного балансу та аналіз його статей

Повна схема складання ПБ, рекомендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті в сім блоків (груп) (табл. 1.).

В аналітичних цілях усі статті платіжного балансу поділяються на статті, що знаходяться «над рискою», і показують рух матеріальних цінностей, весь рух капіталу, за винятком зміни міжнародних резервів, і статті, що знаходяться «під рискою», і включають тільки зміни запасів міжнародних резервів уряду і центрального банку.

Три частини агрегованої схеми складання ПБ:

1. Поточні операції (блок А). За цими операціями розраховується баланс, який показує, чи є прибуток від руху товарів, послуг і грошових переказів.

2. Рух капіталів (блоки В + С), за яким також можна підрахувати сальдо.

3. Балансуючі операції (блоки Е + F + G).

В результаті утворюється підсумкове сальдо ПБ (сальдо підсумкового балансу, сальдо балансу офіційних розрахунків), яке фінансується, тобто погашається (якщо воно від’ємне) чи розподіляється (якщо воно позитивне) переважно за рахунок підсумкової зміни золотовалютних та інших офіційних резервів країни (блок Н).

Аналіз статей поточного ПБ.

(Блок А) – цей блок охоплює товарами та послугами зовнішню торгівлю, переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безоплатна допомога (трансферти) тощо.

Статті «Інші товари, послуги та доходи», включають:

а) поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;

б) різноманітні послуги;

в) доходи та витрати на використання прав власності (ліцензії, роялті, патенти);

г) доходи від приватних та державних інвестицій за кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у країні;

д) операції, пов’язані з політичними та адміністративними функціями держави за кордоном.

Статті «Приватні односторонні перекази» та «Державні односторонні перекази» включають:

а) грошові перекази (трансферти) переселенців, іноземних робітників тощо;

б) безоплатну державну допомогу.

Трансферти включають міждержавну передачу матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента (трансферт відбивається тільки за кредитом або за дебетом). Поточні трансферти включаються в рахунок поточних операцій платіжного балансу, а капітальні – в рахунок операцій з капіталом. Поточні трансферти не означають передачі права власності на основний капітал, не пов’язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредитором.

Аналіз статей балансу руху капіталів. Міжнародний рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточних операцій платіжного балансу, відповідним чином фінансується, що відображається в рамках декількох груп статей платіжного балансу, що спрощено називають балансом руху капіталу.

«Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал» (блок В) включає:

а) прямі та портфельні інвестиції;

б) інший довгостроковий капітал, куди входять:

• довгострокові державні та приватні банківські позики;

• виплату (отримання) основної частки боргу за раніше отриманими (наданими) позиками;

• підписку на цінні папери міжнародних фінансових установ.

«Короткостроковий капітал» (блок С) відображає рух інвестицій строком до одного року включно і характеризує переважно рух короткострокових державних паперів і зобов’язань, банківських депозитів і міжбанківської заборгованості, короткострокових позик.

До балансу руху капіталу примикає блок D, «Помилки та пропуски», який охоплює не стільки помилки, скільки пропуски, особливо приватні, зроблені при підрахунку короткотермінового капіталу, а також містить контрабанду та нелегальний рух капіталу.

Аналіз статей підсумкового балансу (розглядаються всі блоки, крім Н).

«Компенсуючи статті (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):

а) золотого запасу країни за рахунок монетаризації / демонетаризації золота і змін світових цін на золото;

б) СДР на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ в силу змін їх обмінного курсу;

в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.

«Надзвичайне фінансування» (блок F) охоплює переважно операції з пом’якшення дефіциту ПБ – безоплатні позики МВФ, позики для структурної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.

«Зобов’язання в складі валютних резервів іноземних державних органів» (блок G) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами ( розглядають їх як еквівалент валютних резервів).