4. Економічна оцінка міжнародної передачі технологій

Властивості інноваційного продукту:

• новизна вжитку даної споживної вартості для задоволення певної суспільної потреби (ринкова новизна);

• новизна наукової ідеї або технічного рішення, що лежать в основі інновації (науково-технічна новизна).

Критерії доцільності та оцінки корисного ефекту інновації:

1. задоволення потреби в суспільно-необхідних продуктах та вирішення соціально-економічних проблем (екологічні та соціальні обмеження й вимоги до інновації);

2. інноваційне забезпечення структурної перебудови і стратегії економічного розвитку галузі, країни;

3. збереження та підвищення національної конкурентоспроможності.

Відображення міжнародної передачі технологій у платіжному балансі.

Тільки частина платежів за технологію враховується статистикою платіжного балансу. Якщо технологія передається у чистому вигляді, то платежі за неї проходять у рядку «роялті та ліцензійні платежі», який належить до розділу послуг поточних операцій.

З метою оцінювання обсягів технології, що передається через торгівлю високотехнологічними товарами, ЮНКТАД розроблено класифікацію та коефіцієнт технологічної ємності торгівлі.

Технологічна ємність торгівлі (ТЕТ) – частка витрат НДДКР в обсязі виробництва та торгівлі товарами окремих галузей. Він може бути розрахований для різних галузей виробництва та окремих товарів різних країн світу. Потім вираховується середній показник. Усі товари і галузі, ТЄТ яких знаходиться вище середнього для даної країни, групи країн або галузі рівня, вважаються високотехнологічними. Якщо ТЄТ розташовується поряд із середнім значенням, то товари вважаються середньотехнологічними. Якщо ТЄТ значно нижче середнього рівня, то товар і торгівля ним вважаються низькотехнологічоємними.

1. Високотехнологічноємною вважається торгівля аерокосмічним обладнанням, офісним обладнанням та комп’ютерами, електронікою та її компонентами, ліками, приладами, електрообладнанням;

2. Середньотехнологічноємною є торгівля автомобілями, хімікатами, іншими промисловими товарами, неелектричним обладнанням, гумою та пластмасами, кольоровими металами;

3. Низькотехнологічноємною вважається торгівля цеглою, глиною, склом, продуктами харчування, напоями, тютюном, суднами, чорними металами, виробами з металу, папером, деревом та меблями, текстилем, одягом та взуттям.

Показниками економічної оцінки міжнародної передачі технологій :

• обсяги експорту/імпорту технологій;

• обсяги міжнародної торгівлі технологіями за групами країн;

• обсяги міжнародної торгівлі за формами передачі технологій;

• показниками динаміки (темпи росту та приросту).

5. Міжнародне технічне сприяння та регулювання міжнародної передачі технологій

Міжнародне технічне сприяння (допомога) – надання країнам сприяння (допомоги) на оплатній або безоплатній основі у сферах технології процесів, продуктів та управління. Вона націлена на підвищення технологічного рівня країн - отримувачів, а відповідно – їхньої конкурентоспроможності та ролі у міжнародній економіці.

Реципієнтами міжнародного технічного сприяння виступають країни, що розвиваються, та країни перехідної економіки, що створюють основи розвиненої ринкової економіки. Донорами виступають розвинені країни та міжнародні організації.

Організаційні види технічної допомоги.

Технологічні гранти – безоплатна передача розвиненими країнами технології, технологічноємних товарів або фінансових коштів на придбання технології, навчання і перепідготовку персоналу. Гранти передбачають надання донором у рамках проекту технічного сприяння технологій та устаткування, відрядження фахівців і здійснення навчання кадрів без фінансової участі одержувача, допомоги у фінансуванні проекту. У цьому випадку одержувач виконує власне організаційні функції з приймання та розміщення технічної допомоги. Донор звичайно має право брати участь через своїх представників у розподілі допомоги і нагляді за ефективністю її використання.

Співфінансування технічного сприяння передбачає більш серйозну участь і відповідальність її одержувача, який відповідно до угоди про надання технічної допомоги повинен не тільки організаційно забезпечити її одержання, а й нести певні витрати на її фінансування. Звичайно фінансова участь одержувача, хоч і становить меншу частку вартості проекту, розглядається як свідчення зацікавленості уряду в ефективному використанні наданої його країні технічної допомоги.

Механізми технічної допомоги. Залежно від кількості країн – учасниць проекту технічної допомоги вона може здійснюватися на двостронній або багатостронній основі. Міжнародні програми технічного сприяння здійснюються також по лінії міжнародних організацій.

Двостороннє технічне сприяння здійснюється за угодами між урядами країни-донора і країни – одержувача допомоги.

Багатостороннє технічне сприяння включає здійснення спільних проектів технічного сприяння кількома країнами стосовно однієї країни-одержувача. До багатосторонньої належить також технічна допомога по лінії міжнародних організацій, яка фінансується за рахунок внесків країн-членів програми надання технічного сприяння іншим членам, які її потребують. Технічна допомога від міжнародних організацій буває у вигляді:

1. відрядження своїх штатних співробітників, що володіють експертними знаннями в певних областях, до країн – отримувачів допомоги;

2. залучення до відрядження як експертів фахівців з числа національних кадрів країн – членів міжнародної організації за домовленістю з урядами цих країн;

3. запрошення фахівців з країн – отримувачів допомоги у штаб-квартири міжнародних організацій або в їхні навчальні центри;

4. проведення консультацій та семінарів.

Обмеження (бар’єри) міжнародної передачі технологій:

1. неготовність країни-реципієнта до успішного її запровадження;

2. рівень загального технологічного, соціального, освітнього, культурного розвитку;

3. відмінності у кваліфікації працівників, у підходах до комерціалізації технологій та управління;

4. дефіцит коштів та обмеження внутрішнього фінансово-кредитного ринку.

Причини введення державного регулювання та контролю за міжнародною передачею технологій :

• обмеження імпорту технології в країну з метою захисту національного виробника від іноземної конкуренції та збереження робочих місць, які дають змогу скоротити нові працезберігаючі та більш ефективні технології;

• технічні бар’єри - невідповідність іноземної технології національним технічним стандартам;

• технологічне лідерство – країна, що є лідером у певній технологічній сфері, має відносні переваги над іншими країнами у виробництві технологічноємної продукції, що забезпечує високі доходи;

• національна безпека - держава запобігає потраплянню технології виробництва зброї та технології подвійного призначення до країн, що фактично або потенційно можуть проводити немиролюбну політику.

Механізм та методи державного регулювання інноваційної сфери та передачі технологій.

Пряме державне регулювання передачі технології здійснюється органами експортного контролю, методами митного та прикордонного контролю. Право на експорт деяких технологічноємних товарів урегульовується отриманням спеціального дозволу уряду.

Непряме регулювання передачі технології здійснюється в більшості країн через державну систему реєстрації патентів та торговельних знаків.

Стимулювання технологічних змін в напрямках:

• безпосередньо фінансується значна частка НДДКР у системі науково-дослідних організацій та вищих навчальних закладів;

• діє система державних замовлень на НДДКР приватним та іншим недержавним науково-дослідним організаціям і промисловим корпораціям;

• держава фінансує дослідження, пов’язані з виконанням приватними компаніями урядових замовлень на ті чи інші товари;

• держава надає фінансову допомогу фірмам, що проводять дослідження в перспективних, з точки зору уряду, напрямах і сферах.

Основні зони державного впливу на інноваційну сферу:

1. «Пропозиція» інновацій, тобто здійснення технічної та фінансової допомоги, включаючи формування науково-дослідної інфраструктури.

2. «Попит», тобто створення попиту на результат інновацій центральними та місцевими органами влади (державні контракти на виконання дослідницьких робіт та закупівлю нових технологічних процесів, продуктів, послуг).

3. «Середовище», тобто вплив на умови, стимулюючі нововведення (податкова, патентна політика та інші заходи непрямого державного регулювання).

Міжнародний рівень регулювання передачі технологій: діють міжнародні угоди щодо контролю та заборони передачі технології, яка потенційно може бути використана для створення хімічної, бактеріологічної, ракетної зброї. Згідно з умовами цих міжнародних угод країни-учасниці встановлюють особливий контроль за вивозом технології та науково-технічної інформації, що можуть бути застосовані для створення продукції та устаткування мирного призначення, але разом з тим можуть бути застосовані для створення зброї масового знищення.

Питаннями вивчення та регулювання міжнародного руху технологій займаються організації:

1.Світова організація торгівлі ( рамках СОТ укладена Угода щодо торгових аспектів прав на інтелектуальну власність – найбільш масштабним міжнародно-правовим документом, що регулює питання інтелектуальної власності).

2. Міжнародна організація інтелектуальної власності (МОІВ). МОІВ – це міжурядова організація, що має статус спеціалізованого закладу ООН. Мета – сприяння охороні інтелектуальної власності шляхом розвитку співробітництва держав та взаємодії з іншими міжнародними організаціями; забезпечення управління союзами, що входять до МОІВ. Структурні елементи МОІВ: Паризька конвенція з охорони промислової власності (Паризький союз); Договір про патентну кооперацію (Союз РСТ); Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридський Союз); Бернська конвенція щодо захисту виробників фонограм.

3.Програма розвитку ООН (ПРООН). Програма розвитку ООН є організацією, через яку здійснюється багатостороннє фінансування науково-технічного розвитку. Мета – сприяння країнам, що розвиваються, в становленні їх людського капіталу, зростанні рівня життя, поліпшенні навколишнього середовища, створенні робочих місць, розвитку міжнародного співробітництва. Організація надає технічну допомогу у сфері передачі та адаптації технології до потреб певних країн, усунення бідності, розробки природних ресурсів, технічного співробітництва між країнами, що розвиваються; сприяння підприємництву, безпеки продуктів споживання, боротьби зі СНІДом.

СОТ та МОІВ є міжнародними угодами з питань технологій, а через ПРООН здійснюється багатостороннє фінансування міжнародного технічного сприяння.

11