1. Комерційні форми: патентні угоди, ліцензійні угоди, ноу-хау, інжиніринг, франчайзинг, консалтинг, контракти під ключ, контракти на управління, іноземні інвестиції у вигляді технологій.

2. Некомерційні форми: спільне проведення НДДКР, обмін спеціалістами, підготовка та перепідготовка кадрів, «відплив інтелекту» (міграція вчених та спеціалістів), прямі зв’язки із науковими установами, проведення наукових конференцій, симпозіумів, виставок, ярмарків, навчання студентів, створення довідково-інформаційної літератури, комп’ютерних банків даних про науково-технічні досягнення, діяльність міжнародних організацій зі співробітництва в галузі науки і техніки, промисловий шпіонаж.

3. Міжнародне технічне сприяння або допомога.

Патентні угоди – це міжнародні торговельні угоди, згідно з якими власник патенту поступається своїми правами на використання винаходу покупцеві патенту.

Міжнародне ліцензування виступає у вигляді торгівлі (передачі) ліцензій на винаходи, патенти, технології, ноу-хау, а також формули, схеми, торгові марки, програми тощо.

Ліцензійна торгівля на світовому ринку здійснюється шляхом укладання угод, учасниками яких є: ліцензіар – продавець патенту, ліцензії чи нових знань, та ліцензіат – покупець. Ліцензія – це дозвіл, який видається ліцензіаром ліцензіатові на промислове і / або комерційне використання винаходу протягом обумовленого терміну за винагороду.

Ліцензійна угода є угодою про передачу (надання) прав використання ліцензій, патентів та інших об’єктів інтелектуальної власності (за винятком товарних і фірмових знаків). Ліцензійні угоди передбачають комплексну передачу одного або декількох патентів і пов’язаних з ними ноу-хау.

Ліцензійна угода встановлює вид ліцензії (патентна, безпатентна), характер та обсяг прав на використання технології, виробничу сферу та територіальні кордони використання предмета ліцензії.

Залежно від обсягу прав, що передаються, розрізняють такі види ліцензійних угод:

• проста ліцензія – ліцензіар має право самостійно використовувати об’єкт ліцензії, передає ліцензіату таке право використання на певних умовах, може передавати аналогічні права за умовами ліцензії іншим суб’єктам;

• виключна ліцензія – ліцензіар має право самостійно використовувати об’єкт ліцензії, ( якщо інше не передбачено угодою), передає ліцензіату виключні права на використання об’єкта ліцензії в обумовлених угодою межах ( наприклад на певній території), не може передавати аналогічні права за умовами ліцензії іншим суб’єктам ;

• повна ліцензія – ліцензіар повністю втрачає право самостійно використовувати об’єкт ліцензії, передає ліцензіату всі права на ліцензію, її використання та продаж.

Фактори впливу на розмір винагороди:

• якість нової технології та її цінність для ліцензіата;

• спосіб застосування ліцензії;

• особливості законодавства;

• рівень конкуренції;

• вміння вести переговори.

Ціна ліцензії визначається часткою продавця у прибутку покупця ліцензії.

Види ліцензійних винагород:

• роялті – періодичні відрахування у вигляді фіксованих відсоткових ставок від фактичного економічного результату використання ліцензії (прибуток, обсяг продажів тощо);

• паушальні платежі – чітко фіксовані в угодах суми, що базуються на оцінці очікуваного економічного ефекту і виплачуються одноразово або у вигляді певних виплат;

• участь у прибутку – відрахування на користь ліцензіара частини прибутку, отриманого ліцензіатом від комерційного використання предмета ліцензії;

• участь у власності – передача ліцензіатом ліцензіарові частини акцій своїх підприємств як плати за надану ліцензію;

• перехресне ліцензування – обмін ліцензіями чи патентами, що мають еквівалентну вартість;

• попередня плата – платіж, що компенсує витрати ліцензіара перед укладенням ліцензійної угоди.

Розрахункова ціна ліцензії (Ц_л): Ц_л = В ^х Т ^х П_р ^х Ч,

Де В – середній річний випуск продукції за весь термін дії угоди; Т – термін дії угоди; П_р – додатковий прибуток ліцензіата від реалізації ліцензії; Ч – частка ліцензіара в додатковому прибутку ліцензіата.

Це прийнятно для потенційних ліцензіара і ліцензіата в тому випадку, коли вони мають достатню інформацію про економічні умови діяльності ліцензіата на термін дії угоди. Однак, якщо ліцензіат таку можливість частіше за все має, то для ліцензіара у більшості випадків цей метод розрахунку неприйнятний, оскільки витрати виробництва – комерційна таємниця ліцензіата. Цей метод прийнятий і для ліцензіата, якщо він планує здійснити виробництво нового для ринку товару, витрати виробництва якого невідомі. У таких випадках роблять оцінку невідомих показників виробництва і збуту продукції на базі приблизної структури від реалізації, що склалися в даній галузі виробництва. Даний метод розрахунку однаково доступний контрагентам і може бути з успіхом застосований обома сторонами угоди. Він прийнятний як для товарів виробничого призначення, так і для споживчих товарів.

Оскільки основний потік технологій іде з розвинених країн до країн, що розвиваються, уряди останніх інколи втручаються у процес ціноутворення, обмежуючи верхню межу ціни за ліцензійною угодою.

Переваги продавця ліцензії:

• Проникнення на ринок. Ліцензія дозволяє проникнути на ринки, вихід на які ускладнений такими бар’єрами:

• високе ввізне мито;

• імпортні квоти або заборони;

• занадто великі витрати на транспорт (для громіздких або важких товарів);

• сильна конкуренція з боку інших фірм.

  • Витрати капіталу. При продажу ліцензій валютні витрати невеликі, а прибуток істотний.

  • Ризик. Втрати при провалі невеликі.

  • Збереження власності. Продавцеві ліцензії не загрожує небезпека націоналізації або експропріації капіталу.

  • Нові товари. Через невеликі витрати нові товари можуть бути швидко створені і надійти у продаж до того, як конкуренти зможуть зробити що-небудь схоже.

  • Просування товару. Продавець ліцензії може негайно скористатися торговельною мережею покупця і наявною клієнтурою (покупцями).

  • Недоліки продажу ліцензій для їх продавця.

  • Конкуренція з боку покупця ліцензії. Коли мине термін ліцензійної угоди, власник ліцензії отримує в особі покупця ліцензії свого конкурента.

  • Експлуатація ринку. Одержувач ліцензії, якщо навіть він досяг погодженого мінімуму обороту, усе ж не цілком заповнив ринок, залишивши ніші для конкурентів. Власник ліцензії неминуче втрачає контроль над операціями ринку.

  • Прибуток. Ліцензійна винагорода звичайно становить невеликий відсоток від обороту. Якщо компанія сама виробляє товар на своєму підприємстві, то прибуток буде значно вищий.

  • Якість товару. Контроль якості товару ускладнений, а товар часто несе на собі товарну марку ліцензії.

  • Державне регулювання. Державні органи часто ставлять перешкоди для переказу платежів за право користування патентом і накладають заборону на ввіз компонентів.

  • Розбіжності з одержувачем ліцензії. Часто виникають суперечки, хоча угода була складена з усіма застереженнями.

На практиці терміни дії ліцензійних угод становлять від 3 років для мало затратних та до 10 років для капіталомістких ліцензій.

Оцінка ефективності експорту ліцензії передбачає зіставлення цієї зовнішньоекономічної операції з альтернативними операціями, що теж можуть забезпечити комерціалізацію технологій або зіставлення додаткової вигоди та можливих втрат, всіх супутніх ефектів та витрат.

Ноу-хау (секрети виробництва, організації та управління, технологічний досвід, інструкції, схеми, креслення, ТЕО, технологічні карти, супроводжувальні технічні документи) – це сукупність технічних, економічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок, виробничого чи іншого досвіду, які необхідні для організації того чи іншого виду діяльності, але не є запатентованими. Ноу-хау, як об’єкт інтелектуальної власності, не пов’язаний з патентуванням і має менший рівень захищеності. У більш широкому розумінні ноу-хау – це узагальнюючий термін для різних секретів виробництва (повністю або частково конфіденційних знань), відомостей науково-технічного, економічного, адміністративного, фінансового чи методологічного характеру, використання яких забезпечує певні переваги особі чи фірмі, що їх придбали, здобули чи ними оволоділи. Це знання, комерційна цінність яких для покупця полягає не тільки в їх науково-технічному змісті, а й у тому, що вони не стали ще загальним надбанням. Тому ліцензійна угода на передачу ноу-хау передбачає відповідальність за збереження конфіденційності інформації та відшкодування збитків у разі її порушення.

Міжнародний інжиніринг – надання на комерційній основі послуг виробничого та науково-технічного характеру. Ця форма спрямована на оптимальний вибір техніки для виробництва, рекомендації з ефективного використання ресурсів і технологій тощо, що дозволяє підвищити ефективність зарубіжних інвестицій, забезпечує мінімізацію витрат з реалізації проектів різного призначення.

Франчайзинг – контракт на передачу товарної марки, технології, надання послуг чи продажу товарів. Угоду укладають дві сторони:

• Франчайзер (продавець) – транснаціональна компанія, що володіє певною товарною маркою, технологією надання послуг чи продажу товарів, технологією організації торгівлі або дистрибуції товарів, що є предметом франчайзингових угод;

• Франчайзі (покупець) – місцева компанія, яка використовує надані франчайзером за угодою торговельні марки, технології тощо.

Продавець не тільки передає покупцеві право на використання товарної марки, а й надає йому допомогу в організації та веденні бізнесу у вигляді надання технічних послуг, реклами, підготовки кадрів та підвищення їхньої кваліфікації, постачанні та ін. Франчайзі за ці послуги вносить одноразову платню при організації бізнесу і здійснює періодичні платежі, а також бере на себе обов’язки вкласти в цю компанію частину свого капіталу та надавати послуги в області маркетингу та менеджменту. Франчайзер бере участь в управлінні та контролі за послугами, що надаються франчайзі.

Всі франчайзингові системи є транснаціональними. Франчайзі не володіє компанією, оскільки отримує її лише на умовах лізингу. Франчайзі отримує фіксовану плату незалежно від прибутку компанії. Вся інша частина прибутку отримується франчайзером.

Франчайзингова угода укладається на 3 – 5 років, що дає можливість в подальшому поновлювати або не поновлювати угоду.

Франчайзингові угоди поширюють міжнародні стандарти якості та технології.

Сфера діяльності франчайзингових фірм – ресторанний бізнес, продаж автомобілів, бензоколонки, розлив безалкогольних напоїв, продукти харчування і ін. Найбільшими темпами розвивається франчайзинг у сферах професійних послуг, швидкого харчування, оренди автомобілів, обслуговування офісів.

Переваги франчайзингу:

1. Орієнтація франчайзингу на успіх для його учасників. Це те, що відрізняє його від інших концепцій бізнесу. Характерною рисою франчайзингу є не продукт або послуга сама собою, а якість системи.

2. Значні можливості для бізнесменів. Ця система дає змогу здійснювати успішний бізнес, навіть якщо він і невеликий, дає йому великі можливості для розвитку.

3. Збереження права власності.

4. Широке і швидке розширення свого бізнесу, не вдаючись до кредитів і не беручи на себе серйозні фінансові зобов’язання.

5. Більш ефективний контроль виробниками реалізації своєї продукції порівняно з іншими способами.

6. Мінімізація ризиків, пов’язаних з початком нової справи.

7. Використання чужого досвіду, отриманого методом спроб і помилок.

8. Економія на рекламі.

9. Запозичення управлінського досвіду, шляхів мінімізації податків тощо.

Міжнародний консалтинг – надання інформаційно-консультаційних послуг агентам міжнародної економіки (виробникам, продавцям, покупцям і ін.) з широкого кола питань економічної та зовнішньоекономічної діяльності.

Характерним явищем є створення тимчасових консорціумів консалтингових фірм, що спеціалізуються на різних напрямках консалтингу, з метою посилення своїх позицій у конкурентній боротьбі за отримання вигідного замовлення. Також поширеним є залучення генеральним виконавцем послуг дрібних фірм на субпідряд, якими часто виступають місцеві консультанти.

Основні споживачі консалтингових послуг – це державні організації, торгові фірми, виробничі фірми, банківські структури, страхові компанії тощо.

Контракти “під ключ”, як форма міжнародної передачі технології, передбачає укладення угоди на будівництво об’єкта, який після його повної готовності до експлуатації передається замовникові. Такі проекти зазвичай реалізуються великими будівельними фірмами та виробниками промислового устаткування, між якими поділені відповідні ринки.

Контракти «під ключ» характеризуються масштабністю обсягів робіт та високою ціною. Це пояснюється значимістю створюваних об’єктів для країни, де вони будуються. Вартість реалізації проектів «під ключ» набагато вища за будівництво об’єкта своїми зусиллями. У зв’язку з цим генеральний підрядник залучає до реалізації проектів «під ключ» велику кількість малих фірм як субпідрядників. Їм надається допомога при жорсткому контролі якості робіт та продукції. За такої форми міжнародної передачі технологій замовник отримує повністю готовий до експлуатації об’єкт, не зазнаючи труднощів із освоєнням нової техніки. Вся відповідальність за будівництво та введення об’єкта в дію лягає на одну юридичну особу. Тому подібні проекти будуються дуже швидко і в короткий термін починають випуск конкурентної продукції.

Укладення контрактів «під ключ» супроводжується гострою конкурентною боротьбою серед фірм-підрядників. У ролі підрядників виступають не тільки великі фірми розвинених країн світу. Невеликі фірми більш конкурентоспроможні порівняно з великими фірмами розвинених країн в реалізації будівельних проектів , що потребують застосування дешевої робочої сили.

Платежі за проектами «під ключ» зазвичай здійснюються поетапно, в міру виконання робіт.

Контракти на управління – специфічна форма міжнародної передачі технології, суть якої полягає в тому, що фірма однієї країни направляє своїх менеджерів у зарубіжну фірму для виконання управлінських функцій на певний строк та встановлену плату.

Причини укладання контрактів:

1. потрібно досягти значного підвищення ефективності функціонування діючого підприємства, а місцеві управлінці не здатні з цим впоратися швидко і результативно;

2. укладання контрактів на управління інколи пов’язане зі здійсненням прямих зарубіжних інвестицій. Коли за кордоном створюється новий промисловий об’єкт чи реконструюється діюче підприємство від фірми – постачальника нового технологічного устаткування вимагають допомогу у вигляді управлінських послуг;

3. контракти на управління інколи укладаються в тому випадку, коли іноземні інвестиції націоналізуються, а попередньому власникові пропонують продовжити управління підприємством доти, доки місцевий персонал буде здатний впоратися з цією роботою.

Термін контрактів на управління зазвичай становить 3 – 5 років, а оплата іноземних менеджерів або визначається у фіксованій сумі, або залежить від обсягу виробництва.

Технологія також передається між країнами у процесі міжнародного технічного сприяння – в рамках угод щодо промислового співробітництва, науково-технічної та виробничої кооперації, інвестиційного співробітництва та в інших організаційно-правових формах.