3. Форми міжнародної передачі технологій

Передача технологій може здійснюватися в уречевленій формі (машинах, устаткуванні, матеріалах тощо); у «чистому» вигляді, або в неуречевленій формі (науково-технічна інформація, знання, досвід тощо). Міжнародна передача технологій в широкому розумінні включає в себе обидві форми; у вузькому включає лише передачу технологій у «чистому» вигляді, тобто нематеріальних активів.

Правові форми захисту технологій: міжнародної передачі технологій забезпечується правовим захистом. Нова технологія може бути захищена правовими інструментами: патентом, ліцензією, ноу-хау, копірайтом, товарною маркою. Особливе значення має оформлення права інтелектуальної власності та ексклюзивності (монополії) на науково-технічні знання.

Інтелектуальна власність – це відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування й розпорядження щодо результатів інтелектуальної діяльності. Предметом (об’єктом) інтелектуальної власності в широкому розумінні називають новітні технології. До об’єктів інтелектуальної власності належать: наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, апаратури, інструментів, технологічних ліній та іншої техніки, технічна документація, способи виробництва й технологічних процесів тощо.

Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент.

Патент – це захищений авторським правом винахід. Він оформлюється документом. Який видається компетентним державним органом на певний термін винахідникові чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід. Патент підтверджує право винахідника видавати ліцензію на виробництво, використання та продаж винаходу. Строк дії патенту обмежується 15 – 20 роками і він діє лише на території тієї країни, де був виданий. З метою захисту власників патенту від іноземних конкурентів між країнами укладаються угоди з патентування, що розширюють територію захисту.

Можливість патентування визначається поняттям патентоспроможності: новизна, наявність винахідницької творчості, здатність бути застосованим у практичній діяльності.

Джерелами патентного права в кожній країні є національні патентні закони.

Значення патентного захисту для реалізації продукції полягає в тому, що патент дає змогу:

• розширити вибір засобів конкурентної боротьби;

• усунути з ринку конкурента чи послабити його;

• отримати виключне право на комерційне використання продукту;

• стимулювати попит на продукт, оскільки посилання в рекламі на патент дає більший ефект, ніж простий опис якостей продукту;

• отримати базу для надання ліцензії.

Основними причинами, які спонукають фірми подавати заявки на патенти :

• збереження технічного та технологічного лідерства;

• довгострокова охорона найважливіших зовнішніх ринків збуту;

• охорона нових інвестицій, необхідних для комерційної реалізації винаходів;

• створення основи для ліцензії;

• сприяння продажу продукції та маркетингу.

Ліцензія – дозвіл, що видається власником технології чи прав промислової власності зацікавленій стороні на використання впродовж певного часу та за певну плату. Технологія може бути як захищена, так і не захищена патентом.

Копірайт – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- чи відео твору на показ і відтворення своєї роботи.

Товарна марка (фірмовий знак) – це символ певної організації, який використовується для індивідуалізації виробника товару і не може бути використаний іншими організаціями без дозволу власника.

У країні базування компанії товарний знак може використовуватися, якщо його належність ніким не заперечена впродовж встановленого законодавством строку. У разі експорту товару товарна марка реєструється у країні, в яку він здійснюється.

Форми передачі технологій: