3.2.1 Система вимірів у поліграфії

Для обліку обсягу виконуваних робіт, контролю відповідності сировини, напівфабрикатів і готової продукції вимогам діючих державних стандартів і технічних умов, а також для підведення підсумків діяльності окремих підприємств між собою видавництва і поліграфічні підприємства виконують необхідні визначення і виміри, користуючись при цьому різними системами й одиницями.

Досить істотним є знання розмірів паперу й інших задруковуваних матеріалів, зображень на формах і відбитках (ілюстрацій і тексту), а також лінійних параметрів окремих деталей об'ємних видань типу книг, брошур, атласів, альбомів і т.ін. Для їхнього визначення застосовуються метричні і спеціальна типографська системи.

Якщо в метричній системі СВ одиницями лінійних вимірів є сантиметри (см) і міліметри (мм), то в типометрії, запропонованої в 1737 р. Фурньє спеціально для типографських вимірів і удосконаленої пізніше Дідо, застосовуються одиниці, похідні від французького дюйма – пункти (п.) і квадрати (кв.) пункт складає 1/72 частину дюйма (0,376 мм), а 1 квадрат дорівнює 48 пунктам (18,04 мм). Слід зазначити, що в Англії і деяких інших країнах за основу прийнято англійський дюйм (25,4 мм), у той час як величина французького – 27,1мм.

Сьогодні типометрія застосовується у високому друці, однак заміна її поки що не можлива через необхідність навчання всіх складачів, а також через те, що конструкції друкарських машин базуються на типометричних одиницях.

Розглянемо основні випадки застосування різних одиниць при визначенні лінійних розмірів.

3.2.2 Формати паперу та видань

Формат паперу – стандартні розміри аркуша по довжині і ширині – завжди вказується в см: для аркушевого паперу – у вигляді добутку ширини аркуша на його довжину (наприклад, 60x90 см), а для рулонного приводиться тільки одна цифра – ширина рулону (наприклад, 84 см). Формати паперів для друку регламентуються стандартом, який передбачає для книжково-журнальних видань випуск аркушевого паперу 60x84, 60x90, 70x90, 70х100, 70x108, 75x90 і 84х108 см, а також паперових рулонів шириною 60, 70, 75, 84, 90, 108 і 120 см. Необхідно підкреслити, що, у принципі, для друкування може бути використаний і папір нестандартних розмірів, однак це ускладнює роботу і має бути погоджене з замовником.

Формат видання – це розмір книжкового блоку, журналу, брошури, виражений у сантиметрах по ширині і висоті. Він є похідною величиною від формату застосованого паперу і частки паперового аркуша. Формати видання стандартизовані за видами друкованої продукції. У найзагальнішому випадку вони записуються дробом, де чисельником служить формат паперового аркуша (у см), а знаменником – кількість сторінок (шпальт), що друкуються одночасно на одній стороні аркуша, тобто кількість часток. Так, наприклад, формати більшості книг складають 60x90/16 і 84x108/32, але можуть бути книги й інших форматів.

Поряд із подібним записом формату видань існує й інший, що вказує формати у вигляді добутку ширини блоку на його довжину (у см для необрізаних блоків і в мм для обрізаних). Щоб одержати шукані розміри, необхідно спочатку розкласти число часток на два співмножники, після чого ширину аркуша треба розділити на менший співмножник, а довжину – на більший. Зокрема, для видання формату 84х108/32 сторони сформованого блоку матимуть розміри: 84:4 = 21,0 см і 108:8=13,5 см. Корінець даного блоку розташовується по довгій стороні сторінки, тому правильний запис отриманих розмірів матиме вигляд 13,5х21 см. Для видань з альбомним спуском шпальт (корінець формується по короткій стороні) даний формат має бути записаний, як 21,0х13,5 см. Обрізка видань у книжково-журнальної продукції з трьох сторін веде до зменшення їх формату, але оскільки зрізуються міліметри (5–7) паперу, то формати обрізаних блоків даються завжди в мм (у нашому прикладі – 130x200). Стандарт передбачає 36 форматів: 19 основних і 17 додаткових (для видань з мистецтва, книг для дітей і поліпшених за оформленням видань).

Фактичні розміри паперу і видань вимірюються за допомогою металевих лінійок, що мають міліметрові розподіли. Для порівняння фактичних даних з розрахунковими створено спеціальні таблиці, що наводяться в нормативних документах типу ДСТУ або ТУ.

Формати шпальт, тобто розміри відбитку на одній сторінці (тексту, ілюстрацій), а також параметри окремих елементів складальних форм високого друку вказуються в одиницях типометричної системи. Зокрема, у квадратах і їхніх частках надаються довжина рядків, розміри смуг й ілюстрацій, а також довжина деяких пробільних матеріалів (шпон, реглетів, марзанів) і кеглі афішно-плакатних шрифтів з дерева. Так, наприклад, для видання формату 84x108/32 один з варіантів шпальти набору, що рекомендується, складає 5¹/₂ х 9¹/₄ кв. (у цьому випадку довжина набраного рядка має дорівнювати 5¹/₂ кв.). Пунктами визначаються параметри окремих літер і міжслівних пробільних елементів (ширина, висота), а також ширина складальних лінійок і міжрядкових пробілів.

У зв'язку з тим, що букви мають неоднакову ширину, під час роботи на автоматизованому складальному устаткуванні, де потрібен розрахунок довжини рядка набору використовуються і деякі інші одиниці.

Слід вказати на те, що в плоскому і глибокому друці, де форми виготовляються з використанням монтажів діапозитивів (негативів) тексту й ілюстрацій, усі розміри елементів і відстаней між ними надаються в міліметрах.

Специфічними є одиниці, які застосовують у видавничій справі для визначення обсягу видань і пов'язаних з їх випуском робіт виконавців різних професій. До їхнього числа відносяться:

Авторський аркуш – умовна одиниця виміру обсягу роботи автора, а також рецензента і редактора рукопису, дорівнює 40 тис. друк. зн. (букви, знаки і міжслівні пробіли) або 700 рядків віршованого тексту або 3 тис. см² ілюстрацій. Використовується для планування роботи видавництва і взаємних розрахунків між видавництвом і автором.

Обліково-видавничий лист – одиниця виміру обсягу видання й обсягу роботи, пов'язаної з його випуском. Цією одиницею, крім авторського тексту, вимірюються матеріали, додатково надані редакцією під час підготовки рукопису (передмова, примітки редактора, колонцифри і т.ін.). Дорівнює обліково-видавничий аркуш також 40 тис. знаків (букв, знаків, міжслівних пробілів), як і авторський аркуш.

Друкарський аркуш – одиниця об'єму друку і витрати паперу, обумовлена площею паперу, що контактує з друкарською формою. Друкарський аркуш може бути двох видів:

Фізичний друкарський аркуш – паперовий аркуш будь-якого формату, задрукований з однієї сторони. При двосторонньому друці один паперовий аркуш дорівнює двом друкарським аркушам.

Умовний друкарський аркуш – одиниця, яка служить для зіставлення роботи підприємств, що випускають різноманітну і різноформатну друковану продукцію. У її основі лежить друкарський аркуш, отриманий на папері формату 60x90 см. Під час друкування на аркушах інших розмірів вони приводяться до друкарського аркуша цього формату шляхом множення їхніх площ на коефіцієнт, що є часткою від площі фактичного аркуша до площі стандартного (5400 см²).

При вимірі обсягу друкованих робіт користуються такими поняттями, як відбиток, листопрогін і тираж. Відбитком називають одиничний відбиток фарбою, отриманий із друкарської форми на аркуші паперу або іншого матеріалу. Аркушепрогоном називають один прогін аркуша через друкарську машину, незалежно від числа фарб, що наноситься за цей прогін, а тиражем прийнято іменувати загальну кількість примірників видання, що друкується. Якщо тираж великий, то видання друкують іноді поступово, частинами.