3.3.1. Кatmai
Перше ядро, використане в процесорах Pentium III – Кatmai (рисунок 3.12), є еволюційним продовженням ядра Deschutes, на якому були засновані процесори Pentium II останніх ревізій.
Рисунок 3.12 - Процесор Pentium Кatmai
У новому ядрі збільшений набір SIMD-розширень (доданий блок SIMD-інструкцій SSE), удосконалений механізм потокового доступу до пам'яті (новий механізм передбачення дозволяє зменшити затримки при послідовному доступу до пам'яті).
Кеш другого рівня обсягом 512 Кб працює на половині частоти ядра й виконаний у вигляді двох мікросхем BSRAM (виробництва Toshiba й NEC), розташованих одна над одною праворуч від кристала процесора. У якості tag-RAM використається мікросхема Intel 82459AD, розташована на звороті процесорної плати під мікросхемами кеш-пам'яті.
Pentium III на ядрі Katmai містив 9.5 млн. транзисторів, площа кристала становила 128 мм2.
Перші процесори на ядрі Katmai працювали із зовнішньою частотою (частотою системної шини) 100 МГц. 27 вересня 1999 року були анонсовані процесори із зовнішньою частотою 133 МГц. Для того щоб відрізняти процесори, що працюють на однаковій частоті, але мають різну зовнішню частоту, наприкінці назви процесорів, що мають зовнішню частоту 133Мгц, додавалася літера «B» (від англ. Bus - шина). Процесори Pentium III на ядрі Katmai випускалися в корпусі SECC2.
3.3.2. Coppermine
25 жовтня 1999 року корпорація Intel анонсувала процесор Pentium III, побудований на новому ядрі, що носить кодове ім'я Coppermine (рисунок 3.13). Процесори на ядрі Coppermine випускалися по 180 нм техпроцесу, мали інтегровану кеш-пам'ять другого рівня, що працює на частоті ядра. Крім того, кеш-пам'ять має 256-бітну шину (на відміну від процесорів на ядрі Katmai, що мали 64-бітну шину кеш-пам'яті), що значно підвищує її швидкодію. За рахунок інтегрованої кеш-пам'яті число транзисторів виросло до 28.1 млн.
Напруга живлення була знижена до 1.6-1.75 В, що дозволило знизити тепловиділення. У сполученні з 180 нм техпроцесом це дозволило підняти максимальну частоту до 1 ГГц (Pentium III із частотою 1 ГГц був анонсований 8 березня 2000 року, однак налагодити випуск таких процесорів вдалося значно пізніше). Pentium III на ядрі Coppermine із частотою 1.13 ГГц був відкликаний через нестабільну роботу.
По ходу випуску в процесори вносилися зміни, спрямовані на виправлення помилок, а також на зменшення площі кристала процесора (що дозволило підняти ефективність виробництва) і зниження тепловиділення (тому що процесори з високою тактовою частотою мали більшу напругу живлення). Процесори версії A2 мали площу кристала 106 мм2, версії B0 - 104 мм2, версії C0 - 90 мм2, версії D0 - 95 мм2.
Рисунок 3.13 - Загальний вигляд процесора Pentium ІІI Coppermine у корпусах SECC2 та FCPGA
Процесори на ядрі Coppermine працювали із зовнішньою частотою 100 МГц й 133 МГц. Для розрізнення рівночастотних процесорів з різною зовнішньою частотою як і раніше використалася літера «B» наприкінці назви. Крім того, для розрізнення рівночастотних процесорів на ядрах Katmai й Coppermine використалася літера «E» (від англ. Enhanced - поліпшений). Можливо також сполучення літер «B» й «E» (так, наприклад, процесор Pentium III 600 заснований на ядрі Katmai і працює із зовнішньою частотою 100 Мгц, а Pentium III 600EB - це Coppermine із зовнішньою частотою 133 Мгц).
Процесори Pentium III на ядрі Coppermine випускалися в трьох варіантах корпусів:
SECC2 - призначені для встановлення в системні плати з роз’ємом Slot 1. У даному корпусі випускалися процесори версій A2, B0 й C0.
FCPGA - призначені для встановлення в системні плати з роз’ємом Socket 370. У даному корпусі випускалися процесори усіх версій.
FCPGA2 - призначені для встановлення в системні плати з роз’ємом Socket 370. У даному корпусі випускалися процесори версії D0, також відомої як Coppermine-T.
Процесори, призначені для встановлення в роз’єм Socket 370, могли також установлюватися в системні плати з роз’ємом Slot 1 за допомогою перехідника Socket 370 - Slot 1 (Slot-to-FCPGA або Slot-to-FCPGA2).
Процесори на ядрі Coppermine-T є перехідними й здатні працювати як із шиною AGTL (1.25 В), яка використовується процесорами на ядрі Tualatin, так і із шиною AGTL+ (1.5 В), яка використовується іншими процесорами Pentium III.