3.2.2. Процесор Deschutes

26 січня 1998 року Intel анонсувала процесор Pentium II, побудований на новому ядрі, що носить кодове ім'я Deschutes (рисунок 11). На відміну від Klamath, процесори з ядром Deschutes виготовлялося по 250 нм техпроцесу, напруга ядра була знижена до 2.0 В, що дозволило значно знизити тепловиділення і підняти планку максимальної частоти до 450 Мгц. Більшість процесорів версії Вх здатні працювати і на частотах понад 500 Мгц.

Кеш другого рівня обсягом 512 Кб як і раніше працював на половині частоти ядра, однак був виконаний у вигляді двох мікросхем BSRAM, розташованих по обидві сторони кристала процесора. По деяким даним, це могло приводити до незначних втрат у продуктивності відносно Klamath на рівних частотах. В останніх ревізіях процесора Pentium II і ранніх Pentium III розташування мікросхем було змінено: мікросхеми розташовувалися одна над одною праворуч від кристала.

Піддалася змінам і tag-RAM: замість мікросхеми Intel 82459AB, що мала досить високе тепловиділення, використовуються мікросхеми 82459AC (у процесорах версії А0) і 82459AD. Остання практично не нагрівається і працездатна на частотах понад 500 Мгц.

Ранні процесори з ядром Deschutes, як і Klamath, мали картридж типу SECC. Охолодження кеш-пам'яті в цьому картриджі було проблематичним: пластина тепловідводу не торкалася мікросхем BSRAM, тому спочатку пластина тепловідводу була модернізована (з'явилися виступи, що дозволяли здійснити контакт із мікросхемами), а потім взагалі зникла. Картридж без тепловідвідної пластини одержав найменування SECC2.

Щоб відрізнити моделі, що працюють на однакових частотах (266 і 300 Мгц), але мають різні ядра, у процесорів, побудованих на ядрі Deschutes, наприкінці назви дописували літеру «A». Ранні процесори (з частотами 266, 300, 333, 350 і 400 Мгц) мали розмір кристала 131 мм², з виходом нової версії розміри кристала зменшилися до 118 мм². Процесори з частотою 350 Мгц і вище працювали з зовнішньою частотою 100 Мгц. Модифіковане ядро Deschutes, у якому з'явився блок SSE, одержало найменування Katmai і лягло в основу наступного процесора компанії Intel— Pentium III.

3.2.3. Порівняльна характеристика сімейства процесорів Pentium іі

Основними відмінностями процесорів сімейства Pentium II від сімейства Pentium I є збільшений з 16 до 32 Кб кешу першого рівня і наявність блоку SIMD-інструкцій MMX, підвищена продуктивність при роботі з 16-розрядними додатками. У системах, побудованих на базі процесора Pentium II, повсюдне застосування знайшли пам'ять SDRAM і шина AGP.

Порівняльна характеристика сімейства процесорів Pentium ІІ по технологічним, конструкторським, фізичним та ряду інших параметрів приведена в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Порівняльна характеристика сімейства процесорів Pentium ІІ

Ім’я ядра	Дата випуску	Тактові частоти (МГц)	Частота системної шини (FSB) (МГц)	Розмір кешу L1 (Кбайт) (для даних)+(для інструкцій)	Розмір кешу L2 (Кбайт)	Напруга живлення (В)	Кількість транзисторів (млн.)	Площа кристалу (мм2)	Максимальне тепловиділення (Вт)	Техпроцес (нм)	Роз’єм	Корпус
Klamath	07.05.97	233, 266, 300	66	16+16	512	2,8	7,5	203	43	350	Slot 1	528-контактний LGA вміщений у 242-контактний картридж типу SECC
Deschutes	26.01.98	266, 300, 333, 350, 400, 450	66, 100	16+16	512	2,0	7,5	131 (118)	27,1	250	Slot 1	528-контактний LGA вміщений у 242-контактний картридж типу SECC (пізніше в SECC2)

Дані, які відносяться до усіх моделей сімейства процесорів Pentium ІІ:

- Адресна пам'ять: 64 Гбайт

- Разрядність регістрів: 32

- Разрядність внутрішньої шини: 64

- Разрядність шини адресі: 36