67

ВСТУП

Виробництво продукції зернових культур в останні роки є одним з найбільш прибуткових напрямків діяльності вітчизняних сільськогосподарських підприємств, фінансові результати від реалізації продукції зернових культур заслуговують на пріоритетну увагу.

Разом з тим, в умовах економіки ринкового типу значну роль грає бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно управляти підприємством. А забезпечення ефективного функціонування підприємства вимагає економічно грамотного управління його діяльністю, що багато в чому визначається умінням її аналізувати.

Проблема забезпечення населення країни достатньою кількістю вітчизняних якісних продуктів харчування обумовлена, головним чином, обвальним спадом виробництва сільськогосподарської продукції і перш за все зерна – найбільш важливого виду продовольчих ресурсів, цінної сировини для ряду галузей переробної промисловості, незамінного джерела створення повноцінної кормової бази для розвитку тваринництва. В Україні зернове виробництво має не тільки важливе соціально-економічне, а і політичне значення, для розвитку національної економіки, забезпечення продовольчої безпеки країни.

В рішенні задач подальшого росту об’єму виробництва зернових культур важливе значення має раціонально організований облік витрат та виходу продукції, який повинен забезпечити систематичний контроль за виконанням плану виробництва і економним витрачанням засобів; виявлення фактичної собівартості всіх видів отриманої продукції і виконаних робіт по статтям витрат.

Крім того, завданням бухгалтерського обліку в зерновому виробництві являється своєчасний облік трудових та грошово-матеріальних витрат в виробничих підрозділах, облік валового збору продукції в відповідності з інструкцією по обліку продуктів і матеріалів, суворий контроль за зберіганням продукції під час та після збору урожаю, виявлення невикористаних резервів для збільшення об’єму виробництва, підвищення якості, ліквідації втрат та зниження собівартості продукції. Основними питаннями, які потребують рішення в обліку витрат в зерновому виробництві, являється точне визначення поняття та складу витрат, порядок відображення в обліку використаних ресурсів і розрахунок собівартості продукції.

Актуальність проблеми зростає в зв’язку з реформуванням бухгалтерського обліку в Україні, зміною складу витрат, які включаються в собівартість виробленої продукції, порядком оцінки та відображення запасів в обліку і фінансовій звітності.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВИХ

1.1. Економічний зміст обліку процесу виробництва, класифікація витрат та завдання обліку процесу виробництва

Виробництво є одним із основних процесів господарської діяльності підприємства. У процесі виробництва використовують природні ресурси, сировину, матеріали, паливо, енергію, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції, що становлять її виробничу собівартість. До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу.

На рахунок управлінського обліку повинна своєчасно, повно і правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів скорочення витрат і зниження собівартості продукції позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Досягнення запланованої ефективності виробництва вимагає постійного зіставлення витрат і одержаних результатів.

Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Визнання витрат. Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» витратами визнаються:

1. Витрати визнаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням зобов’язань.

2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витрати не визнаються:

• Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

• Погашення одержаних позик.

• Інші зменшення або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього положення (стандарту).

• Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загально виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. Прямі виробничі витрати обліковуються безпосередньо на рахунку 23 «Виробництво».

Стан виробництва характеризується ефективністю, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю робітника у виробничому процесі. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності виникає потреба постійного порівняння понесених витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно порівнювати з майбутніми витратами, що значною мірою залежить від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх і зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.

Головне призначення обліку витрат на виробництво полягає у контролі за виробничою діяльністю та управління витратами на її здійснення. Основними завданнями обліку витрат на виробництво є:

• інформаційне забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень;

• спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат порівняно з їх нормативами і плановими розмірами з метою виявлення відхилень та формування економічної стратегії на майбутнє;

• достовірний облік виходу продукції за її видами з урахуванням якості;

• обчислення собівартості і виготовленої продукції для оцінки готової продукції і розрахунку фінансових результатів;

• виявлення і оцінка економічних результатів виробничої діяльності структурних підрозділів;

• систематизація інформації управлінського обліку виробничої діяльності для прийняття рішень, які мають довгостроковий характер (окупність виробничих програм, рентабельність продукції, ефективність капітальних вкладень тощо).

Класифікація витрат виробництва здійснюється за декількома ознаками, а саме: за економічним змістом, за калькуляційними статтями, за способом включення до собівартості тощо.

Витрати, що включаються до собівартості сільськогосподарської продукції, групуються за економічним змістом за наступними елементами: матеріальні витрати (за винятком вартості зворотних відходів); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизацію основних засобів; інші витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються вартість витрачених у виробництві: сировини і основних матеріалів; покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; палива і енергії; будівельних матеріалів; запасних частин тари і тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються заробітна плата за окладами і тарифами, премії і заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування; страхові внески на випадок безробіття; відрахування на соціальне страхування від нещасного випадку; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу вищенаведених елементів, зокрема витрати на відрядження працівників цехів, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги та ін.

При калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрати за економічним змістом є однорідними. Витрати, які утворюють елементи собівартості, включають витрати не залежно від специфіки виробництва продукції.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у процесі виробництва продукції.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація.

Непрямі витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об’єктами обліку.

Підводячи підсумки класифікації виробничих витрат, можна констатувати, що виробнича собівартість складається з прямих витрат (загальновиробничих витрат) без долі загальногосподарських та комерційних витрат.

Відповідно до ст. 17 Положення (стандарту) 16 «Витрати» витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості сільськогосподарської продукції (робіт, послуг), діляться на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат належать витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва і управління ним в масштабі всього підприємства, а саме:

• загальні та корпоративні витрати;

• витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання;

• винагороди за професійні послуги;

• витрати на зв'язок;

• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

• витрати на врегулювання спорів у судових органах;

• податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

• інші витрати загальногосподарського призначення.

Загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства відображаються на рахунку 92 «Адміністративні витрати». За дебетом цього рахунку відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Витрати на збут включають наступні витрати пов’язані з реалізацією продукції:

• витрати пакувальних матеріалів для завантаження готової продукції на складах готової продукції;

• витрати на ремонт тари;

• оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут;

• витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

• витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг;

• витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортування продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

• витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

• інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Облік витрат, пов’язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом – списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Інші операційні витрати – це останній вид витрат, пов’язаних з операційною діяльністю, облік і склад яких є загальним для всіх підприємств і визначений пунктом 20 П(С)БО 16 [39].

До інших операційних витрат включають:

• витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

• собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю в еквіваленті, вираженому в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати , пов’язані з продажем іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

• втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

• втрати від знецінення запасів;

• недостачі і витрати від псування цінностей;

• визнані штрафи, пені, неустойка;

• витрати на оплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

• інші витрати операційної діяльності.

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності». На рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації». 91 «Загальновиробничі витрати». 92 «Адміністративні витрати». 93 «Витрати на збут» [30].

1.2. Нормативно-правові засади організації обліку зернових культур

На даному етапі в Україні діє нормативна база щодо регулювання і підтримки виробництва і реалізації озимої пшениці, яка представлена законодавчими актами і відповідними заходами.

1. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства». Він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

2. Закон України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» від 5.08.2009 року Цей Закон визначає правові засади організації діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні, регулює відносини в цій сфері та спрямований на захист прав і законних інтересів сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють оптовий продаж сільськогосподарської продукції власного виробництва.

3. Наказ про затвердження комплексної галузевої програми "Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року", затверджений Міністерством аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 23 жовтня 2007 р. № 757/101.

4. Державна цільова програма розвитку села на період до 2015 року. Відповідно до цієї програми розвиток рослинництва здійснюється шляхом:

• впровадження ринкових методів регулювання виробництва продукції рослинництва з урахуванням балансу попиту і пропонування;

• раціонального розміщення та поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва продукції рослинництва у природно-економічних зонах країни з удосконаленням механізму надання державної підтримки;

• запровадження механізму надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки, спрямованої на забезпечення здійснення посівів сільськогосподарських культур насінням сортів і гібридів високих репродукцій, дотримання вимог сучасних технологій;

• підтримки великотоварного виробництва рослинницької продукції через стимулювання створення партнерських об’єднань власників земельних часток (паїв);

• стимулювання ведення органічного сільського господарства;

• запровадження з 2008 року бюджетного фінансування наукових установ та насіннєвих господарств, які виробляють насіння перспективних сортів і гібридів високих посівних кондицій.

5. Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Цей Закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу. Законодавство України про зерно та ринок зерна базується на Конституції України і складається із цього Закону, законів України та інших нормативно-правових актів.

6. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна». Цей указ було видано з метою стимулювання виробництва зерна та підтримки сільськогосподарських товаровиробників, суттєвого зниження негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань цін на зерно і хлібопродукти.

7. Комплексна галузева програма «Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року».

Мета програми:

• збільшення валового виробництва зерна та покращення його якості;

• підтримка розвитку інших галузей аграрного сектору економіки;

• сприяння подальшому підвищенню культури землеробства.

Головні цілі програми:

• досягти валового виробництва зерна у 2015 році до 50 млн. т.;

• гарантувати забезпечення зростаючих потреб населення і переробних галузей України (борошномельної, круп’яної, комбікормової, спиртової, біопаливної тощо) у зерні належної якості;

• наростити експорт українського зерна з метою підвищення доходів його виробників, забезпечення ефективної роботи інфраструктури ринку та збільшення валютних находжень в економіку країни;

• використовувати продукцію зернової галузі за цінами, що забезпечують розширене її виробництво;

Комплексна галузева програма «Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року» розроблена на основі вимог Законів України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про зерно та ринок зерна в Україні», Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна», «Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України» від 9 грудня 2005 року «Про стан агропромислового комплексу та заходи щодо забезпечення продовольчої безпеки України» та з метою забезпечення виконання «Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року».

8. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Для аналізу ефективності виробництва і реалізації зерна дуже важливе правильно і достовірне ведення бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності на підприємствах.

Згідно всього вище сказаного, можна сказати, що держава піклується про стан зерновиробництва у нашій країні, тому що воно відіграє дуже велику роль у добробуті населення і держави в цілому.

1.3. Теоретичні засади обліку витрат і виходу продукції зернових культур

При написанні даної курсової роботи можна розглянути ряд нормативних документів і літературних джерел, у яких висвітлювалися основні проблеми, зв'язані з виробництвом, собівартістю, процесом реалізації зернових культур.

Першим кроком на шляху реформування системи бухгалтерського обліку і звітності став Указ Президента України «Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і статистики».

На думку Малишева А.В. [23] першим кроком реформування системи бухгалтерського обліку і звітності стало прийняття Закону України «Про бухгалтерський облік і звітність»; другим - розробка Кабінетом Міністрів України положень обов'язкового характеру (стандартів), які б регламентували організаційно-методологічне забезпечення бухгалтерського обліку і звітності; третім - розробка методологічних вказівок з питань впровадження обліково-статистичної, звітно-статистичної й аудиторської системи підприємств, установ, організацій різних форм власності.

Одним з моментів даної трансформації є введення в практику підприємств управлінського обліку.

Зростання виробництва зернових культур прямо залежить від посівного матеріалу вважають А.В. Пахомов, В. Циков [32, 52]. Вони відзначають той факт, що насіння - основа гарного врожаю. Наявні сорту цінні властивості проявляються за конкретних умов вирощування. Найкращу урожайність та найкращу якість зерна сорт дасть в роки з благо сприятливими погодними умовами на високому агрофоні.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою застосування інтенсивних та індустріальних технологій вирощування зернових культур і забезпечує збільшення продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпечення господарства надійною системою машин, - пише І.П. Талонов дає можливість якісно та в оптимальний термін виконувати усі види агротехнічних робіт, що є основою гарного врожаю [47].

Продовжуючи цю тему Н.О. Рафікова відзначає, що комплексна механізація - основа підвищення продуктивності праці в зерновому виробництві [42].

Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва, є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок якісних сортів пшениці з високим складом білка (15-17%) та клейковини (38-43%) вважає Л.Т. Пінчук [35]. Цей автор, пише про те, що одним з напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є застосування нових форм організації та стимулювання праці, а також оптимальні дози внесення добрив.

«Сільськогосподарське виробництво характеризується різноманітністю умов надходження, збереження та витратами одержуваної продукції. Це приводить до необхідності використання досить чисельних форм первинних документів» - пише у своєму підручнику М.Ф. Огійчук [30]. А також він розглядає організацію документального оформлення, надходження та витрат сільськогосподарської продукції по основних її видах.

Продовжуючи дану тему І. Є. Алікова [1], М.З. Пізенгольц [34] відзначають той факт, що продукція рослинництва надходить у господарство в стислий термін збирання при різних погодних умовах. Тому правильна організація обліку її надходження та подальшого руху має особливо важливе значення. Ще до початку врожаю повинна бути проведена велика підготовча робота. Необхідно перевірити як підготовлені місця приймання та збереження продукції, підібрати і проконтролювати завідувачів токами, вагарів, комірників, сторожів та інших матеріально-відповідальних осіб. В. П. Масаковський, Д.Ф. Томчук [24, 49] підкреслюють, що головний бухгалтер повинний визначити обов'язки кожного з матеріально-відповідальних осіб, що беруть участь у процесі збирання врожаю, підготувати достатню кількість бланків первинних документів, пронумерувати їх тощо.

У своєму підручнику приділяє велику увагу обліку реалізації зернових культур М.Ф. Огійчук [30]. Він пише, що аналітичний облік реалізації продукції повинний надавати необхідну інформацію для визначення прибутку. Аналітичний облік ведеться по окремих видах продукції (товарів, робіт, послуг) або по їхніх групах, що дозволяє визначити результати не тільки в цілому, але і по кожному виду та групі, виторг від реалізації продукції визначається по вартості продукції, що відвантажується, зазначеної в оформленнях для оплат розрахункових документів, а при розрахунках готівкою - по засобах, що надійшли в касу. Так пише і І. Герасимук [11].

Відповідно до чинного законодавства право власності на відвантажену продукцію походить від виробника до покупця в момент здачі товару транспортної організації або іншим організаціям, що займаються його доставкою покупцю пише Ф.П. Васін [7]. Відвантажені товари у виробника вже не є об'єктом обліку та не відбиваються у нього в балансі. Об'єктом обліку у нього є дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями. При цьому значно спрощується обліковий процес, тому що виключається необхідність щомісячного розподілу невиробничих витрат та розрахунків підлягаючих списанню товарів, відвантажених на реалізацію. Одним з найважливіших показників, що характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств у галузі рослинництва, є собівартість одиниці продукції. Цей показник відображає ефективність використання земельних ресурсів, тракторів та сільськогосподарських машин, насіння, добрив і інших засобів виробництва. Він також вказує на те, що для об'єктивного обчислення собівартості продукції необхідно правильно врахувати усі витрати, що відносяться до того або іншого звітного періоду, а також точно указати весь оприбуткований врожай.

З цього приводу В.І. Родостовець та Ю.Н. Моляревський вважають, що перш ніж приступати до обчислення собівартості продукції рослинництва, варто списати на збитки витрати по посівах сільськогосподарських культур, що загинули від стихійних лих. Обчислення собівартості продукції рослинництва, приводять до наступної послідовності, - продовжують автори, - спочатку розподіляють за призначенням витрати на утримання основних засобів, витрати по осушенню і зрошенню. Потім на облікові об'єкти відносять різниці між фактичною і плановою собівартістю робіт та послуг допоміжних виробництв, зроблених в основному виробництві. Після цього у встановленому порядку розподіляють бригадні, галузеві та загальногосподарські витрати. У такий спосіб на дебеті аналітичних рахунків будуть зібрані усі фактичні витрати в галузі рослинництва, а на кредиті цих рахунків (за винятком аналітичних рахунків по обліку незавершеного виробництва) - кількість та планова собівартість отриманої від врожаю продукції [43, 28].

С.В. Мазурова, Л. Плешанкова пишуть, що низькі показники економічної ефективності вирощування озимої пшениці та інших культур обумовлені використанням існуючої неефективної високо затратної техніки та технології. Для виправлення цього положення в Україні, варто створити систему державного регулювання розвитку зернового господарства, що забезпечувало б такий рівень рентабельності, що сприяв би розвитку цієї галузі. Це можна робити за рахунок оптимізації рівня закупівельних цін та податків, надання пільгових кредитів, закупівель державою великої частини вирощеного зерна [21, 37].

У зерновому секторі України поруч з головним завданням – збільшення валових зборів, існує не менш важлива проблема - збільшення виробництва високоякісної продукції, пише О.Н. Суханова у своїй статті [46]. Виробництво та заготівля зерна пшениці з високими технологічними якостями дають можливість одержати з нього якісні продукти харчування, ощадливо та раціонально використовувати зернові ресурси.

Особливу увагу, А.В. Пахомов звертає на те, що гарні сорти та повноцінне насіння - це один з найважливіших факторів підвищення врожаїв та поліпшення якості сільськогосподарської продукції [32].

Важливою умовою одержання високого врожаю озимої пшениці з гарною якістю є оптимальне забезпечення рослин елементами харчування протягом періоду вегетації, вважає Д.І. Еремін. Ріст, розвиток рослин та формування урожаю залежить від складу в ґрунті мінеральних форм азоту у всіх фазах розвитку озимої пшениці [12].

Застосування інтенсивних технологій різко збільшує урожайність пшениці, якість зерна та забезпечує розширене відтворення енергії. Завдання полягає в тім, щоб забезпечити еквівалентність обміну між промисловістю та сільським господарством і стимулювати застосування засобів інтенсифікації при обробленні сільськогосподарських культур. Тільки в цьому випадку можна збільшити виробництво високоякісного зерна пшениці, пише М.І. Волосяненко [10].

Найбільш ефективним фактором поліпшення якості зерна є система добрив, такої думки дотримується Д.І. Еремін. Для одержання високого врожаю високоякісного зерна норма добрив повинна бути висока: 90 кг/га NPK після кращих та 120 кг/га після гірших попередників. Азотні добрива доцільно внести в раннє весняній підгодівлі по 35-40 кг/га.

Важливим резервом збільшення виробництва зерна вважають Ф.І. Васькін та Н. Степаненко є збільшення усіх видів витрат при збиранні та скорочення термінів збирання врожаю. Оптимальна тривалість збиральних робіт не повинна перевищувати 8-9 днів, перестій хлібів на корені до 5-6 днів приведе до значних втрат зерна та погіршення його якості [8].

М.З. Пізенгольц пише, що облік витрат на виробництво ґрунтується майже на всіх документах первинного та зведеного обліку фінансово-господарської діяльності підприємства. Використання при цьому повинно забезпечити можливість підрозділу витрат на виробництво по економічних елементах, місцях їх виникнення, калькуляційним статтям та об'єктам калькулювання - замовленням, виробам [34].

Ефективність аудиту багато в чому залежить від організації внутрішнього аудиту, технологічних процесів виробництва, якості випущеної продукції, нормування та обліку витрат сировини і матеріалів використовуваних на випуск продукції, вважає М.П. Явлінський [56].

Одним з важливих напрямків аудита є вивчення по елементного складу та структури витрат у динаміці за ряд років, що дозволить аудиторам намітити головні напрямки пошуку ресурсів зниження собівартості продукції пишуть Л.Ю. Івашко, А.В. Малишев, О. Нетикша [17, 23, 29]. До цих витрат з обліком їх економічного складу відносять:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні нестатки;

• амортизацію основних фондів;

• інші витрати.

М.Ф. Огійчук вважає, що правильно складені та вчасно надані в бухгалтерію сільськогосподарських підприємств первинні документи дають можливість систематично контролювати виконання завдань, законність та цілісність здійснених господарських операцій, заощадження власності тощо [30].

Проблему документального оформлення надходження та витрат сільськогосподарської продукції, насіння і кормів розглядають М.З. Пізенгольц та М.Ф. Огійчук. Щодо цікавлячих нас зернових культур вони відзначають, що первинний облік зернової продукції, отриманої від врожаю, можна здійснювати декількома методами. У господарстві вибирають той метод, що вважають найбільш оптимальним.

При першому методі використовують Регістри відправлення зерна або іншої продукції з поля.

Облік надходження зерна на тік при другому методі передбачає використання Путівки на вивіз зерна з поля.

При третьому методі обліку зернової продукції застосовують талони та спеціальні реєстри. Зведеним документом про надходження та витрати зернової продукції на току є Відомість руху зерна та іншої продукції.

Звертає увагу у своєму підручнику на систематичний та аналітичний облік витрат виходу продукції рослинництва Ф.І. Васькін [8], у тому числі і по зерновим культурам, що ведуть на систематичному рахунку 23 «Виробництво», на рахунку 231 «Рослинництво». По дебету на протязі року відбивають усі витрати під врожай поточного та майбутнього року. При цьому кредитують рахунка 20,83 тощо. Наприкінці року на цей субрахунок відносять також відхилення фактичної собівартості від планової, що приходяться на зернові культури. По кредиту субрахунку 231 на протязі року відбивають кількість та планову собівартість отриманої від врожаю продукції.

Незважаючи на трудомісткість виконання роботи, обов'язковим є складання в цілому по підприємству зведеного Виробничого звіту, у якому витрати та вихід продукції відбивається за рік.

Ряд авторів В.І. Стоян, Д.Ф. Чаплі та Н.А. Рафікова, прийшли до загальної думки про те, що в даний час необхідно робити удосконалення системи обліку та аналізу виробництва в аграрному секторі, за допомогою різного ряду нормативно-законодавчих актів, Постанов, Стандартів тощо. У зв'язку з цим вони вважають за необхідне в сучасних умовах господарювання застосовувати та затверджувати нормативні документи по полегшенню і удосконаленню обліку [45, 53, 41].

Тільки забезпечення комплексу організаційних, агротехнічних та інших способів захисту посівів від шкідників і хвороб, можна реалізувати потенційні можливості кліматичних ресурсів того або іншого сорту пшениці та значно збільшити виробництво і заготівлю високоякісного зерна.

Для підвищення урожайності варто вкладати у виробництво більше засобів. І те, що господарства вкладають їх дуже мало, і спрощує технологію, приводить до низьких врожаїв пшениці та значного падіння прибутку від її реалізації.

Необхідно терміново збільшити інвестиції у виробництво пшениці, направляючи їх на покупку нової техніки. Варто також збільшити кількість внесених добрив, застосовувати нові засоби захисту рослин та виконувати вимоги біотехніки.

Виділимо, що придбання добрив та пестицидів навіть за існуючими цінами є ефективним. Вони забезпечують велике збільшення врожаю та високий прибуток. Підвищення ефективності виробництва можливо тільки шляхом його інтенсифікації.

Таким чином, для збільшення економічної ефективності вирощування озимої пшениці необхідно: створити систему державного регулювання розвитку зернового господарства та відновити закупівлю зерна; впровадити ресурсозберігаючі технології; ефективніше використовувати ресурси; розширити посіви пшениці по чорному пару, по багаторічних травах; сіяти менш вимогливі до умов вирощування та стійкі до хвороб сорти; вирощувати тільки високоякісне зерно.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ І ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР СВК «БАТЬКІВЩИНА»