19. Косоокість. Класифікація косоокості. Профілактика косоокості.

Косоокість – відхилення очного яблука від оптичної осі

Косоокість буває співдружня і паралітична.

Класифікація косоокості

Косоокість
співдружня	паралітична

Співдружна
збіжна	розбіжна
-акомодаційна	-акомодаційна
-частково акомодаційна	-первинна
-неакомодаційна

20. Відмінності між паралітичною та співдружньою косоокістю. Диференційна діагностика співдружньої і паралітичної косоокості

Ознака	Співдружня	Паралітична
час виникнення	дитячий вік	будь –який вік
рухомість очного яблука	вільна	обмежена в зоні дії ураженого м’язу
величина кута косоокості	однакова в усіх напрямках	більша в зоні дії ураженого м’язу
двоїння	немає	є часто
5. вимушене положення голови	------------------------------	поворот або нахил голови
несправжня локалізація предметів	-------------------------------	є, особливо на початку захворювання

21.Ністагм. Класифікація ністагму. Причини виникнення. Лікування та профілактика.

22. І – ІІ етапи медсестринського процесу при ністагмі.

23. Будова та функції повік. Блефарити. Класифікація. І та іі етапи медсестринського процесу.

Повіки належать до захисного апарату ока. Вони утворюють очну щілину. В нормі край нижньої повіки на 0,5 – 1 мм нижчий від лімбу рогівки, а верхньої на 2 мм прикриває верхній лімб. У внутрішньому куті очної щілини є невеличке підняття рожевого кольору – слізне м’ясце, що має таку саму будову, як шкіра. Вільні краї повік щільно прилягають один до одного. Вони мають передні і задні ребра, міжреберний простір. Переднє ребро містить цибулини вій, що в них відкриваються вивідні протоки сальних залоз Цейса. Між віями розташовані видозмінені потові залози Моля. В інтермаргінальний простір відкриваються також вивідні протоки залоз хряща ( мейбомієві залози), жирний секрет яких змащує краї повік, сприяючи їх щільному приляганню при зімкненні.

Шкіра повік дуже тонка, ніжна, бідна на жирову клітковину. Вона рихло з’єднана з тканинами, розташованими глибше. Особливості її будови зумовлюють легке поширення набряків. Тонка та еластична шкіра зручна для проведення пластичних операцій. На шкірі повік є 2 горизонтальних складки – верхня і нижня, що відповідають межам хрящів повік. Верхня залежить від тонусу м’яза – підіймача верхньої повіки, а нижня відповідає нижньому орбітальному краю.

М’язи повік – під шкірою лежить коловий м’яз ока, в якому розрізняють пальпебральну і орбітальну частину. Перша частина відповідає повікам і починається групою м’язових волокон біля внутрішнього кута від зв’язки повік, переднього слізного гребінця та окістя, двома дугами (верхньою та нижньою), прикріплюючись до зовнішньої зв’язки. Частина м’язу, що дістала назву війкового м’язу, розташована між цибулинами вій, навколо вивідних проток мейбомієвих залоз хряща. Вона сприяє виділенню секрету залоз у міжреберний простір повік і щільному приляганню їх краю до очного яблука. Друга частина колового м’язу починається глибокими волокнами за слізним гребінцем біля внутрішнього кута повік, проходить за слізним мішком, охоплює його спереду і вплітається у волокна м’язу, що вкриває поверхню хряща. Волокна оточують слізні канальні і мають велике значення в механізмі сльозовиведення. Орбітальна частина м’язу розташована відповідно до краю орбіти, починається та закінчується внутрішньою зв’язкою. Окремі волокна цього м’язу досягають шкіри скронь, щік, брів спереду від лобового м’язу. Скорочуючись, коловий м’яз закриває очну щілину, при цьому пальпебральна частина зумовлює зміну форми щілини, орбітальна – міцне зажмурювання. У випадку вираженого і тривалого спазму м’язу розвивається значний набряк повік внаслідок стиснення вен, розташованих між його волокнами. У випадку паралічу лицевого нерва повіки не заплющуються – лагофтальм.

Під коловим м’язом розташований хрящ – щільна волокниста сполучна тканина, завширшки на верхній повіці 1 см, на нижній – 0,5 см. Усередині хряща є мейбомієві залози, помітні крізь кон’юнктиву повік як жовті вертикальні смужки, перпендикулярні їх краю.

М’яз-підіймач верхньої повіки починається в загальному сухожилковому кільці поблизу зорового отвору, проходить під верхньою стінкою орбіти і закінчується в повіці, утворюючи три відгалуження. Переднє окремими пучками пронизує тарзоорбітальну фасцію та передню поверхню хряща і досягає шкіри повік, заднє відгалуження проходить до склепіння кон’юнктиви. Ці дві частини м’язу посмуговані, їх інервує око руховий нерв. Середнє відгалуження, що складається з тонкого шару не посмугованих волокон, інервується симпатичним нервом, вплітається в верхній край хряща. Такий спосіб прикріплення м’язу забезпечує при скороченні одночасне піднімання шкіри, хряща і кон’юнктиви повік. Параліч око рухового нерва призводить до опускання повіки та згладження фізіологічної орбітально – пальпебральної складки. Нижня повіка такого м’язу не має, і при погляді вниз ця складка відтягується від нижнього прямого м’язу. На орбітально – пальпебральну складку зорієнтована верхня орбітальна щілина, і це слід враховувати при ушкодженні повіки.

Повіки мають густу судинну сітку, що належать до двох систем: очної артерії (внутрішня сонна) і верхньощелепової (гілка зовнішньої сонної). На верхній повіці судини утворюють дві артеріальні дуги, на нижній – переважно одну. Вени розташовуються вздовж артерій глибше або ближче до поверхні. Відплив венозної крові відбувається в кутову, слізну і зовнішню скроневі вени, в бік лицевих і орбітальних вен, між якими є анастомози. Клапанів вени не мають, тому кров циркулює в різних напрямках, а це може спричинити поширення запального процесу з повік, верхньої половини обличчя в орбіту і печеристу пазуху, а також зумовити розвиток гнійного менінгіту.

Лімфатична система повік складається з двох сполучених мереж, розташованих на передній та задній поверхнях хряща. Лімфатичні судини верхньої повіки сполучаються з лімфатичними вузлами над вушною раковиною, нижньої – із розташованими на рівні кута нижньої щелепи. Залежно від локалізації запального процесу в повіках збільшуються відповідні лімфатичні вузли.

Чутливу інервацію верхньої повіки здійснюють кінцеві гілки – r. Ophtalmicus трійничного нерва, нижньої – r. Infraorbitalis -від r. Maxillaries трійничного нерва. Останні досягають також шкіри бічної стінки носа, щоки і верхньої губи, нижньої частини слізного мішка і носослізного каналу.

Рухові нерви повік – лицевий, що інервує коловий м’яз, симпатичний та око руховий нерви, що інервують м’яз – підіймач верхньої повіки. Повіки захищають око, прикриваючи частину згори і знизу, а в умовах закритої щілини – усе око. Моргання сприяє проходженню сльози до внутрішнього кута очної щілини, зволоженню рогівки та видаленню дрібних частинок з кон’юнктивального мішка і рогівки.

Блефарит – запальне захворювання маргінального краю повік.

Класифікація:

-простий блефарит- шкіра гіперемована, лусочки на маргінальному краю повік, відчуття стороннього тіла під повіками, важкість і свербіж повік.

-виразковий блефарит- більш виражена гіперемія, набряк повік, гнійні кірочки та гнійники, як наслідок нагноєння волсяних мішечків і сальних залоз. При видаленні кірочок поверхня повік під ними кровоточить, як наслідок – трихіаз.

-мейбомієвий блефарит – виникає внаслідок порушення функції мейбомієвих залоз. Край повік грубшає, шкіра гіперемована. З вивідних проточок мейбомієвих залоз виділяється масний білий секрет, а в кутах очних щілин – білі пінисті виділення.

Етіологія:

-авітаміноз

-глисти

-тонзиліт

-хвороби травлення

-хвороби зубів

-погана корекція

-зовнішні умрви (дим, пил)