МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КОЛЕДЖ РАКЕТНО-КОСМІЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім..О.Гончара

Методичні рекомендації

щодо виконання економічної частини дипломного проекту

з курсу „Економіка та планування виробництва ”

для студентів денної форми навчання

спеціальності 5.05010201

Затверджено на засіданні

комісії економічних дисциплін

та спец. 5.03050901

Протокол № __ від _____2013року

2013

Методичні рекомендації щодо виконання економічної частини дипломного проекту з курсу „Економіка та планування виробництва ” для студентів денної форми навчання - Дніпропетровськ : КРКМ ДНУ, 2013 – 15с.

Укладач: викладач комісії економічних дисциплін Болваненко Л.В.

Загальні положення щодо оформлення економічної частини дипломної роботи

Конкретний зміст економічної частини дипломної роботи та її структура визначаються студентом разом з викладачем.

Важливо, щоб дослідження кожного з питань проблеми завершувалося узагальнюючим, підсумковим результатом. Практичні пропозиції щодо вирішення конкретних питань проблеми повинні бути аргументованими, мати критичну оцінку у порівнянні з уже існуючими варіантами вирішення, у тому числі із точки зору їх ефективності, прийнятності та наявності матеріальної чи іншої бази можливостей їх реалізації.

Інформаційний, аналітичний та конкретно-спрямований матеріал роботи має бути розташованим у такій послідовності:

- титульний аркуш;

- завдання на дипломну роботу;

- зміст;

- вступ.

- основні розділи ;

- висновки;

- література;

- додатки.

Титульний аркуш (додаток А) містить дані, які подають у такій послідовності назва міністерства, назва навчального закладу, назва предметної комісії, повна назва роботи, назва теми тощо.

Завдання на економічну частину дипломної роботу видається керівником і заповнюється виходячи з отриманих від керівника роботи даних.

Зміст розташовують безпосередньо після завдання, починаючи з нової сторінки.

До змісту включають вступ, послідовно перелічені назви усіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки), висновки, перелік використаної літератури (або посилань), назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.

Основні розділи повинні починатися з нового аркуша. Розділи роботи повинні відображати загальну (теоретичну) характеристику теми, що розглядається на основі найновіших теоретичних розробок висвітлення проблем і обґрунтування пропозицій-рекомендацій, щодо удосконалення виробничого процесу, шляхи запровадження рекомендацій у практику, обґрунтування економічної ефективності внаслідок їх використання.

У висновках коротко підводяться підсумки виконання роботи за пунктами, формулюються основні результати, висновки, пропозиції та рекомендації автора щодо ефективнішого розв’язання проблематики.

У список використаної літератури включають збірники документів, статистичні, монографічні, нормативно-методичні та законодавчі матеріали, що використовувалися при підготовці та виконанні роботи. Список літератури слід складати мовою оригіналу. Спочатку оформляється список українською, російською, потім – іноземними мовами в алфавітному порядку при наскрізному нумеруванні.

Якщо є додатки, то вони подаються наприкінці дипломної роботи.

Загальний обсяг економічної частини дипломної роботи повинен мати 12-20 сторінок друкованого тексту.

робота повинна бути виконана та оформлена належним чином у відповідності до нормативно-технічних документів:

• СТП-02066747-009-01 - Стандарт Дніпропетровського національного університету. Методика виконання випускних, курсових та дипломних проектів (робіт):

• ГОСТ 2.105-95 - Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам;

• ГОСТ 2.106-96 - Единая система конструкторской документации.

• Текстові документи.

Текст роботи друкується на комп'ютері 14 розміром шрифту Times New Roman через 1.5 інтервалу з одного боку стандартного аркуша односортного паперу формату А4 (210 х 297 мм).

Робота вважається завершеною, якщо вона виконана у відповідності з планом, правильно оформлена.

Методика розрахунку та порядок виконання економічної частини дипломної роботи

3. Еконономічна частина.

3.1 Визначення річного дійсного фонду часу роботи.

При плануванні праці на дільниці початком роботи є визначення показників використання часу роботи обладнання для фактично працюючого обладнання. Тому в цьому підрозділі студенту необхідно дати визначення дійсного фонду роботи устаткування та провести його розрахунок.

Номінальний фонд роботи обладнання – це кількість годин, які має відробити обладнання згідно офіціально встановленому режиму роботи підприємства (дільниці). Номінальний фонд часу роботи одиниці обладнання дорівнює календарному фонду часу за відрахуванням неробочих днів (вихідні, святкові). Річний номінальний фонд встановлюється централізованою на державному рівні, друкується в періодичний літературі і є нормою для усіх підприємств незалежно від форм власності.

Фн = Дк – Дв – Дсв (3.1.),

де Фн – номінальний фонд робочого часу обладнання, дн.;

Дк – календарний фонд робочого часу, який дорівнює кількості днів на рік,дн;

Дв, Дсв – кількість законодавче встановлених днів вихідних та свят, дн.

Дійсний фонд робочого часу розраховується для подальшого визначення ефективності роботи обладнання та є часом, на протязі якого обладнання потенційно може бути задіяним у виробництві. Розраховується за формулою:

Фд = Фн (3.2),

де Фд – дійсний фонд робочого часу, год.;

К_ПЛ – коефіцієнт планових витрат робочого часу на ремонт, оснащення. переоснащення та зміну робочого міста (у % від номінального фонду),

t_ЗМ – тривалість зміни, год.;

n_ЗМ- кількість змін;

Тривалість зміни знаходиться як різниця встановленої законодавством тривалості робочої зміни (8 год.) та часу нерегламентованих перерв, які складають 3-4% від 8-годинної зміни.

де Р_рм – розрахункова кількість робочих місць (обладнання), шт.;

К_вн – коефіцієнт виконання норм. Для виробництва він береться в розрізі 1,15-1,4

3.2 Розрахунок штату дільниці.

Планування чисельності працівників підприємства пов'язане з використанням робочого часу в продовж року. Середнє число робочих годин одного працівника визначається на основі балансу робочого часу.

Плановий баланс робочого часу складається в три етапи:

1. розрахунок середньої фактичної кількості робочих днів;

2. розрахунок середнього продовження робочого дня;

3. визначення ефективного робочого часу працівника.

Необхідно дати визначення ефективного фонду робочого часу одного робітника та його структуру.

Розрахунок середнього фактичного числа робочих днів розпочинається з визначення календарного фонду робочого часу (Д_к) та числа вихідних (Д_в) та святкових (Д_св) днів в періоді:

ФРЧ_Н = Д_к-(Д_в + Д_св) (3.3)

Середнє фактичне число робочих днів в плановому періоді (явочний фонд робочого часу ФРЧ_яв) – це різниця між номінальним фондом робочого часу та кількістю планових неявок в днях. До планових невиходів відносять цілоденні втрати робочого часу, які пов'язані з:

1. черговими та додатковими відпустками;

2. учбовими відпустками;

3. відпустками у зв'язку з пологами та доглядом за дитиною;

4. відпустками по хворобі;

5. виконанням державних та громадянських обов'язків;

6. та іншими неявками з дозволу законодавства.

Планові цілоденні витрати (В_цд) складають 9,4 - 12,2% номінального фонду робочого часу.

ФРЧ_яв = ФРЧ_н – В_цд, (3.4)

Ефективний фонд робочого часу (ФРЧ_Е) дорівнює множенню явочного фонду робочого часу на тривалість зміни, яку скоректовано на внутрішньо змінні витрати робочого часу. Законодавством встановлено тривалість робочої зміни при п'яти денному робочому тижні – вісім годин. До планових внутрізмінних витрат робочого часу відносять скорочення робочого дня на одну годину для підлітків, робочих, які зайняті на важких та шкідливих роботах, перерви для матерів з немовлятами, а також скорочення на одну годину в передсвяткові дні. Внутрізмінні витрати робочого часу (В_вз) встановлюються в розмірі 0,9 – 1,6% від тривалості робочої зміни:

ФРЧ_Е = ФРЧ_ЯВ*(t_зм-В_ВЗ) (3.5)

Вказати, за допомогою яких методів розраховується кількість працівників по кожної категорії персоналу підприємства, розрахувати та звести до таблиці отримані дані.

Чисельність основних робочих визначається за наступною формулою:

(3.6)

Чисельність робочих визначається окремо для кожної операції. В цілому для дільниці чисельність робочих визначається як сума по всіх операціях.

Необхідне число допоміжних робочих та інженерно-технічного персоналу залежить від технологічного процесу та кількості основних робочих дільниці. Для проектуємої дільниці необхідна наступна кількість додаткових робітників:

• допоміжні робочі (Ч_др) - 40 - 50% від чисельності основних;

• майстер(Ч_майст) – 1 чол;

• службовці (Ч_с) - 3 - 5% від загальної чисельності робочих;

• молодший обслуговуючий персонал (Ч_моп) – Sзаг/450 · С · Ксс, де

С – кількість змін, Ксс- коефіцієнт спискового составу.

Таблиця - Чисельність персоналу проєктуємої дільниці.

Категорія персоналу	Розряд робіт (для робочих)	Чисельність, чол.
Всього	-	∑